донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.02.2017 справа №905/3538/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів: при секретарі судового засідання:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача:ОСОБА_5 - довіреність № 621/1 від 26.12.2016 р.; ОСОБА_6 - довіреність № 20 від 05.08.2016 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт", м. Маріуполь, Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від16.02.2016р.
у справі№ 905/3538/15
за позовомПублічного акціонерного товариства "ОСОБА_7 Дніпро", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт", м. Маріуполь, Донецька область
про стягнення заборгованості в сумі 135 249 122,49 грн.
Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_7 Дніпро" (далі - ПАТ "ОСОБА_7 Дніпро", позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" (далі - ТОВ "Азовнефтепродукт", відповідач) заборгованості за кредитним договором № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011 р. в сумі 135 249 122,49 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.02.2016р. по справі №905/3538/15 позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитом 4 065 250,00 дол. США, що складає 93 198 027,09 грн., заборгованість за відсотками 848 995,52 дол. США, що складає 19 463 675,66 грн, а також 152 187,98 грн. судового збору.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2016р. по справі №905/3538/15, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 16.02.2016р. по справі №905/3538/15 є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що в договорі від 30.11.2012р. про зміну кредитного договору тип процентної ставки не визначений. Умови кредитного договору щодо зміни розміру процентної ставки суперечать умовам змінюваної процентної ставки, які передбачені ч. 4, 5 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України. Вважає, що судом першої інстанції не досліджено фактичний стан виконання спірних зобов'язань сторін на час розгляду справи, не залучено поручителя та іпотекодавців до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не витребувано письмових доказів стосовно повноважень представників позивача при підписанні кредитного договору та договорів про внесення змін до нього.
Під час розгляду даної справи на стадії апеляційного провадження склад судової колегії неодноразово змінювався.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. апеляційну скаргу ТОВ "Азовнефтепродукт" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 04.04.2016 р.
З 31.03.2016 р. відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції провадження у справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ТОВ "Азовнефтепродукт" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2016 р. у даній справі.
Ухвалою суду від 18.07.2016 р. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 08.08.2016 р., проте у зв'язку із надходженням касаційної скарги ТОВ "Азовнефтепродукт" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2016 р. ухвалою суду від 04.08.2016 р. провадження у справі зупинялось до розгляду вказаної касаційної скарги Вищим господарським судом України.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. у складі колегії суддів: Будко Н.В. - головуючий, судді - Склярук О.І., Ушенко Л.В. провадження у справі поновлено, справу призначено до розгляду на 27.02.2017 р.
Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 269 від 22.02.2017 р. у зв'язку з неможливістю продовження розгляду справи суддею Ушенко Л.В. через перебування у відпустці на дату слухання справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 905/3538/15.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.02.2017 р. визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.
Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2017 р. проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2017 р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2011 р. між ПАТ "ОСОБА_7 Дніпро" (банк) та ТОВ "Азовнефтепродукт" (позичальник) укладено кредитний договір № 170211-КЛВ/1 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору (в редакції договору від 12.02.2013р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р.) банк на умовах цього договору відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5534250,00 доларів США (п'ять мільйонів п'ятсот тридцять чотири тисячі двісті п'ятдесят доларів США 00 центів), а позичальник зобов'язується повернути кредити згідно з встановленим графіком зниження ліміту (додаток № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною), але не пізніше “28” (двадцять восьмого) лютого 2014 (дві тисячі чотирнадцятого) року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.5. Договору (в редакції договору від 30.11.2012р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р.) процентна ставка за користування кредитами з 22.10.2012 р. встановлюється у розмірі 11,5 % (одинадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.
Порядок нарахування та сплати процентів визначений сторонами п. 2.6 Договору.
Так, відповідно до п. 2.6.1 Договору розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня фактичного виникнення дебетового залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості, відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з цим договором.
Згідно п. 2.6.2 (в редакції договору від 30.11.2012р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р.) проценти за користування кредитами, наданими за цим договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця - надалі (“звітний період”), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1. цього договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 2.5. цього договору.
У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються в робочий день, що йому передує.
У разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту позичальником, з 22.10.2012 р. встановлюється в розмірі 16,5 % (п'ятнадцять цілих п'ять десятих) процентів річних.
Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою.
Відповідно до п. п. 3.4.3., 3.4.4. Договору (в редакції договору від 07.06.2012р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р.) позичальник зобов'язується сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно, в період сплати процентів, вказаний в пункті 2.6.2. цього договору, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього договору.
У разі несвоєчасної сплати процентів, банк може нарахувати пеню, передбачену пунктом 3.4.13 цього договору, на суму простроченого платежу.
Позичальник зобов'язується повністю погасити заборгованість за кредитами у строк, встановлений пунктом 1.1. цього договору, на рахунок банку № 2063430562401.
Датою погашення кредитів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку № 2063430562401.
У разі несвоєчасного повернення кредитів, з наступного дня за датою, яка визначена пунктом 1.1. цього договору, банк може нараховувати пеню, передбачену пунктом 3.4.13 цього договору, на суму простроченого платежу (п. 3.4.4. Договору в редакції договору від 07.06.2012р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р.)
Згідно з п. 5.1. Договору (в редакції договору від 07.06.2012р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р.) цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором. У випадку належного виконання позичальником умов цього договору, строк дії може бути продовжений строком на 1 (один) рік.
Кредитний договір № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011р. та договори про внесення змін до нього підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень та заперечень.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення заборгованості станом на 06.11.2015 р. за кредитним договором № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011 р. в сумі 112 661 702,75 грн., що еквівалентно сумі заборгованості 4 914 245,52 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 93 198 027,09 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ становить 4 065 250,00 дол. США, заборгованість за відсотками 19 463 675,66 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ становить 848 995,52 дол. США та 22 587 419,74 грн., з яких: пеня за несплаченим кредитом в сумі 18 764 720,60 грн., пеня за несплаченими процентами в сумі 3 822 699,14 грн.
При розгляді вищезазначених вимог судова колегія виходить з наступного.
За своєю правовою природою кредитний договір № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011 р. є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав позичальнику кредитні кошти: в розмірі 544922,08 доларів США, що підтверджується заявкою від 18.02.2011р. та меморіальним ордером № 531 від 18.02.2011р.; в розмірі 655895,69 доларів США, що підтверджується заявкою від 22.02.2011р. та меморіальним ордером № 56 від 22.02.2011р.; в розмірі 8891900,00 доларів США, що підтверджується заявкою від 22.02.2011р. та меморіальним ордером № К/41572 від 22.02.2011р.
Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та сплати відсотків не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом в розмірі 4065250,00 дол. США, заборгованість за відсотками в розмірі 848 995,52 дол. США.
Із наданих позивачем документів вбачається, що останній розраховував заборгованість за кредитом в сумі 4065250,00 дол. США та відсотками в сумі 848995,52 дол. США станом на 06.11.2015 р.
Станом на 06.11.2015 р. курс гривні до 1 дол. США складав 22,925533 грн.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
Згідно до п. 4.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10 з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовна заява надіслана позивачем на адресу господарського суду Донецької області 11.12.2015р., про що свідчить відбиток календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку з датою 11.12.2015р. на конверті.
Станом на 11.12.2015 р. курс гривні складав 23,368319 грн. за 1 дол. США. Таким чином, заборгованість за кредитом в сумі 4065250,00 дол. США та відсотками в сумі 848995,52 дол. США за курсом гривні до дол. США станом на 11.12.2012 р. складає 94 998 058,81 грн. та 19 839 598,14 грн. відповідно.
З огляду на те, що позивачем заявлена вимога про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 93198027,09 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 19463675,66 грн., тобто в меншому розмірі, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог саме в цьому розмірі.
Твердження відповідача щодо недоведеності позивачем збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами з 10,5% до 11,5% річних, та у разі порушення строків повернення кредиту з 15,5% до 16,5% річних спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи міститься договір № 301112 від 30.11.2012 р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011 р.
При цьому, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, що умови кредитного договору щодо зміни розміру процентної ставки суперечать умовам застосування змінюваної процентної ставки, які передбачені ч.ч.4,5 ст. 1056 Цивільного кодексу України судовою колегією до уваги не приймаються, враховуючи те, що в кредитному договорі застосовується фіксована, а не змінювана процентна ставка, яка була збільшена внаслідок досягнення домовленості обох сторін договору, про що свідчать підписаний без зауважень договір № 301112 від 30.11.2012 р. про зміну кредитного договору № 170211-КЛВ/1 від 17.02.2011 р.
Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 22 587 419,70 грн. за період з 06.11.2014р. по 05.11.2015р., яка включає в себе пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 3 822 699,14 грн. та пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 18 764 720,60 грн.
Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" запроваджено антитерористичну операцію на території України.
Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. На час розгляду справи антитерористична операція триває.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.
Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.
Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.
Крім того, у відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", на виконання абзацу третього пункту 5статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2016 р. № 1053".
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи Закону України "Про боротьбу з тероризмом", прийнятий на його виконання та виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволені вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 3 822 699,14 грн. та пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 18 764 720,60 грн., нарахованої в період проведення антитерористичної операції.
Також судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви позивача про забезпечення позову, враховуючи відсутність підтвердження належними та допустимими доказами ймовірності того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про залучення до участі у справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_8, ТОВ "Аль-Ямі Північ", ТОВ "Есенс-Преміум", ТОВ "Вельт", ТОВ "Газеко", які є майновими поручителями та іпотекодавцями, з метою з'ясування погашення спірної заборгованості саме цими особами та клопотання про витребування доказів, то вказані клопотання правомірно залишені судом без задоволення враховуючи наступне:
- по-перше, у зв'язку із закінченням процесуального строку розгляду справи, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відсутністю відповідного клопотання про продовження процесуального строку розгляду справи від жодної із сторін;
- по-друге, відповідачем не доведено яким чином рішення по справі може вплинути на права і обов'язки вищезазначених осіб. При цьому, відповідач не був позбавлений можливості самостійно з'ясувати погашення спірної заборгованості особами, яких просить залучити в якості третіх осіб;
- по-третє, наявність заборгованості за кредитом в сумі 93198027,09 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 19463675,66 грн. підтверджена належними доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що позбавляє господарський суд необхідності залучати у справу жодних третіх осіб.
Доводи скаржника про порушення судом норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту судова колегія не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2016р. по справі №905/3538/15 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовнефтепродукт" на рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2016р. по справі №905/3538/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.02.2016р. по справі №905/3538/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.В. Будко
Судді: Н.О. Мартюхіна
ОСОБА_3