Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" березня 2017 р.Справа № 922/408/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків
про стягнення 25635,22 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №01-16юр/3219 від 25.04.2016;
відповідача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 13.02.2017
Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації грошових коштів в сумі 18556,46 грн. - вартість електричної енергії за листопад та грудень 2016р. (де - 15463,72 грн. - тарифна складова та 3092,74 грн. - ПДВ 20%), 799,78 грн. - за ППЕ (перевищення договірних величин) за жовтень 2016р., 1482,59 грн. - пеня за листопад та грудень 2016 р., 548,43 грн. - 3% річних за листопад та грудень 2016 р. та 4247,96 грн. - інфляційних втрат за листопад та грудень 2016 р.
В обгрунтування позовних вимог позивач, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №03-6298 від 05.04.2006 щодо оплати вартості поставленої електричної енергії за листопад та грудень 2016 р., а також зазначає, що внаслідок перевищення договірної величини у жовтні 2016 р. позивачем заявлено до стягнення суму перевищення договірних величин, що становить 799,78 грн. Крім того, за порушення грошових зобов'язань щодо оплати вартості поставленої електричної енергії позивачем заявлено до стягнення 1482,59 грн. пені, передбаченої п.4.2.1. Договору та 548,43 грн. - 3% річних за листопад та грудень 2016 р., 4247,96 грн. - інфляційних втрат за листопад та грудень 2016 р. згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14 лютого 2017 року о 11:00 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 лютого 2017 року розгляд справи відкладено на 01 березня 2017 р. о 10:00 год.
Представник відповідача 01 березня 2017 року через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх. №7173), в якому з позовними вимогами позивача не погоджується та заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації є бюджетною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету України та на даний час борг відповідача перед позивачем утворився у зв'язку з недостатнім та несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету України, а також зазначає, що відповідач по мірі надходження коштів з Державного бюджету України здійснює періодичні часткові платежі з погашення заборгованості на користь АК "Харківобленерго" по судовому рішенню від 23.12.2016 по справі №922/3681/16. Враховуючи наведене, просив суд відмовити в задоволенні позову та зменшити розмір штрафних санкцій на 70%.
Представник позивача в судовому засіданні 01 березня 2017 року підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також підтримав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 70%.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
05 квітня 2006 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (надалі -Постачальник) та Управлінням з питань цивільної оборони та надзвичайних ситуацій обласної державної адміністрації (надалі - Споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії №03-6298 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (Розділ 1 Договору).
Відповідно до пункту 9.11 Договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
В матеріалах справи відсутні докази того, що будь-яка зі сторін в установленому Договором порядку заявила про припинення його дії, а тому на даний час Договір є пролонгованим на 2017 рік.
Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що відповідач зобов'язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати постачальнику звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період за встановленою формою (додаток № 9 до Договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").
Відповідно до умов пункту 2.2.5 Договору відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування з умовами додатку 2 "Порядок розрахунків".
За умовами пункту 2.2.7 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".
Згідно пункту 5 Додатку № 2 “Порядок розрахунків” від 15.12.2008 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 “Акт про використану електричну енергію”. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальник направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, надавши у листопаді та грудні 2016 року послуги електропостачання, що підтверджується наявними у справі копіями відомостей відповідача про витрати електроенергії, а також виставив відповідачу для оплати відповідні рахунки.
Проте, в порушення умов зазначеного Договору відповідач не здійснив оплату за отриману електричну енергію, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед Акціонерною компанією "Харківобленерго" за листопад та грудень 2016 року у розмірі 18556,46 грн. - вартість електричної енергії спожитої у листопаді та грудні 2016 року (де - 15463,72 грн. - тарифна складова та 3092,74 грн. - ПДВ 20%).
Також у зв'язку із перевищенням договірних величин споживання електричної енергії у жовтні 2016 р., позивач направив відповідачу відповідне повідомлення №10038 від 10.11.2016 про сплату 799,78 грн.
Відповідач не спростував факт перевищення договірних величин споживання електричної енергії у жовтні 2016 р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором спожиту електричну енергію у листопаді та грудні 2016 р. не оплатив.
Крім того, відповідач перевищив договірні величини споживання електричної енергії у жовтні 2016 року на 406 кВт/год, а тому за перевищення договірних величин відповідач мав сплатити позивачу 799,78 грн. на підставі повідомлення № 10038 від 10.11.2016, проте оплату не здійснив.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриману електроенергію за Договором про постачання електричної енергії №03-6298 від 05.04.2006 за листопад - грудень 2016 року в розмірі 18556,46 грн. та за перевищення договірних величин за жовтень 2016 року в розмірі 799,78 грн.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість задоволення позову, адже відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань перед кредитором, оскільки відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенню Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004.
Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача з даним позовом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати в повному обсязі наявної заборгованості не надав, суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача оплати за отриману електроенергію за Договором про постачання електричної енергії №03-6298 від 05.04.2006 за листопад - грудень 2016 року в розмірі 18556,46 грн. та за перевищення договірних величин за жовтень 2016 року в розмірі 799,78 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 548,43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4247,96 грн., суд зазначає наступне.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховую порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 548,43 грн., а також інфляційних втрат в сумі 4247,96 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1482,59 грн. - пені, суд виходить з наступного.
За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 6 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" від 15.12.2008 до Договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим Договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, приходить до висновку, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахований вірно.
Проте, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 70%, яке суд вважає за можливе задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
У п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені посилається на те, що він є бюджетною організацією та фінансується з державного бюджету України.
Статтею 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Тобто, Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків на виконання договірних зобов'язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком об'єктивних обставин.
Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватися за спожиту електроенергію, у зв'язку з недостатнім фінансуванням з державного бюджету України.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70%.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Акціонерної компанії "Харківобленерго" в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 444,78 грн.
У п.4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" господарським судам України роз'яснено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Отже, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1600 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м. Харків, Салтівське шосе, 73, код ЄДРПОУ 23000066) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954) 18556,46 грн. - вартість електричної енергії за листопад та грудень 2016 року (де - 15463,72 грн. - тарифна складова та 3092,74 грн. - ПДВ 20%); 799,78 грн. - за ППЕ (перевищення договірних величин) за жовтень 2016; 444,78 грн. - пені; 548,43 грн. - 3% річних; 4247,96 грн. - інфляційні втрати та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Врешті частині позову в сумі 1037,81 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 06.03.2017 р.
Суддя ОСОБА_3