29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
про повернення позовної заяви
"06" березня 2017 р.
910/128/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали
за позовом відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів", м. Рівне
до товариства з обмеженою відповідальністю "Профілакторій ЕЛДАН", с. Попівці Старокостянтинівського району Хмельницької області
про стягнення 27335,72 грн.
на адресу господарського суду Хмельницької області 03.03.0217 року надійшла за підсудністю з господарського суду Рівненської області позовна заява відкритого акціонерного товариства "Сарненський комбінат хлібопродуктів", м. Рівне до товариства з обмеженою відповідальністю "Профілакторій ЕЛДАН", с. Попівці Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 27335,72 грн.
Вказана заява повертається судом без розгляду з врахуванням наступного.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів сплати судового збору, натомість, у резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд розстрочити ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн. за подання позовної заяви до кінця слухання справи по суті. Окрім того, до позовної заяви додано клопотання про відстрочення судового збору, у якій ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" просить відстрочити сплату судового збору.
В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що станом на даний час ВАТ "Сарненский комбінат хлібопродуктів" перебуває в процедурі банкрутства, при цьому, кошти на рахунку підприємства відсутні, в підтвердження чого подає виписку по рахунку позивача станом на 15.02.2017 року.
Вищенаведені обставини, на думку позивача, слугують підставою для відстрочення (розстрочення) сплати судового збору.
Судом відзначається, що частина 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає право господарського суду, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, під відстрочкою слід вважати відкладення чи перенесення виконання на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка означає виконання зобов'язання частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі (п.п. 7.11., 7.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, постанов, ухвал господарських судів" №9 від 17.10.2012 року).
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Окрім того, вказані положення дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що до прийняття судом рішення по справі заявник матиме фінансову можливість сплатити судовий збір.
Проте, заявником не надано жодних доказів виключності обставин, які б підтверджували можливість суду скористатись положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а також не наведено жодної підстави щодо можливості здійснити сплату судового збору до прийняття судом рішення у справі.
Суд також вважає за належне зауважити, що відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для такої несплати. Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484 VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавити перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення та/або розстрочення (відстрочення) від сплати судового збору.
Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У cправі "Креуз проти Польщі" (п.53, «Case of Kreuz v. Poland», рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду.
У пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відтак, з огляду на вищезазначене, суд не знаходить підстав для задоволення відповідних клопотань позивача та відстрочення або розстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ТОВ "Профілакторій ЕДЛАНД".
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (п. 4 ст. 63 ГПК України).
З врахуванням зазначеного, оскільки в порушення вимог ст.57 ГПК України та вищенаведених положень Закону України "Про судовий збір" не додано до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, позовну заяву та додані до неї документи слід повернути без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п.4 ст.63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні матеріали повернути позивачу без розгляду.
Додаток: позовна заява і додані до неї матеріали на 17 аркушах.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 3 прим. : 1 - в наряд, 2 - позивачу (33001, м. Рівне, вул. Фруктова, 4/1) - рекомендованим листом; 3 - відповідачу (31120, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Попівці, буд. 1) - рекомендованим листом.