36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
07.03.2017р. Справа № 917/1703/16
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі № 917/1703/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж", Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, 1А, 08131
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат", юридична адреса: 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, оф. 24; фактична адреса: 11101, Житомирська обл., м. Овруч, вул. Б. Хмельницького, 92
про стягнення грошових коштів,
Представники:
від позивача (стягувача): не з'явився
від відповідача (боржника): ОСОБА_1, (довіреність від 12.01.2017р.).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. по справі № 917/1703/16 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукоренергомонтаж" 285 450,69 грн. основного боргу, 5 965,23 грн. пені, 4 371,24 грн. судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р. рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі № 917/1703/16 залишено без змін.
10.02.2017р. до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі № 917/1703/16 на 8 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду даної заяви.
Ухвалою від 10.02.2017р. (Суддя Сірош Д.М.) вказану заяву прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2017р.
У зв'язку із відпусткою судді Сіроша Д.М., судове засідання по розгляду заяви 16.02.2017р. не відбулося.
Відповідно до п. 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. № 30 (з наступними змінами), на підставі розпорядження № 50 від 01.03.2017р. було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, за наслідком якого справа передана на розгляд судді Семчук О.С. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2017р.).
Ухвалою від 02.03.2017р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі № 917/1703/16 призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.03.2017р.
Представник позивача (стягувача) в судове засідання не з'явився.
Позивач вимоги п. 3 ухвали суду від 02.03.2017р. не виконав, письмові заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду не надав.
У зв'язку із закінченням десятиденного строку для розгляду заяви про надання відстрочки, встановленого ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), заява розглядається без участі в судовому засіданні представника позивача та за наявними у справі матеріалами.
Представник заявника (відповідача,боржника) в судовому засіданні 07.03.2017р. заяву про відстрочку виконання рішення суду підтримав.
В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду від 10.11.2016р. по справі № 917/1703/16 на строк 8 місяців, боржник посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства.
Зокрема, заявник зазначає, що протягом останніх 10 років основними ринками збуту продукції ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» були Російська Федерація та Республіка Казахстан. Однак, починаючи з 2014 року, Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктове ембарго) для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки. Втрата основних ринків збуту в сукупності зі збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок, значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством.
Вказані заявником обставини підтверджуються наданими ним копіями Постанови Уряду Російської Федерації від 07.08.2014р. № 778 «Про заходи по виконанню Указу Президента Російської федерації від 6 серпня 2014р. № 560 «Про застосування окремих спеціальних економічних заходів з метою забезпечення безпеки Російської Федерації» зі змінами та додатком, а також копією Указу Президента Російської Федерації «Про заходи по забезпеченню економічної безпеки і національних інтересів Російської Федерації при здійсненні міжнародних транзитних перевезень вантажів з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації» № 1 від 01.01.2016р. зі змінами, а також Постанови Уряду Російської Федерації № 1 від 01.01.2016р. «Про заходи по реалізації Указу Президента Російської Федерації від 01.01.2016р. № 1 «Про заходи по забезпеченню економічної безпеки і національних інтересів Російської Федерації при здійсненні міжнародних транзитних перевезень вантажів з території України на територію Республіки Казахстан через територію Російської Федерації» з додатком.
Також заявник посилається на значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» за взятими за себе господарськими зобов'язаннями.
Крім цього, ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» зазначає, що має заборгованість по заробітній платі перед своїми працівниками на загальну суму більше 3000000,00 грн.
Заявник вважає, що стягнення суми боргу за рішенням без відстрочки його виконання, зумовить неможливість своєчасно виплатити заробітну плату працівникам товариства, своєчасно сплатити податки та збори, спричинить масове звільнення працівників, фактично призведе до арешту рахунків та майна ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат», заблокує господарську діяльність товариства та унеможливить повне виконання підприємством своїх зобов'язань як перед позивачем, так і перед іншими контрагентами і в майбутньому призведе до банкрутства. Відтак, заходи примусового стягнення з ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» заборгованості не тільки не дадуть очікуваного результату, а й матимуть своїм наслідком зупинення його діяльності та накопичення нових боргів при неможливості їх погашення. Зокрема, заявник вважає, що вжиття Державною виконавчою службою активних заходів задля примусового виконання рішення суду призведе до катастрофічної ситуації. Під реальною загрозою опиниться: погашення заборгованості та виплата поточної заробітної плати; сплата банківських кредитів; виконання підприємством затверджених судом мирових угод; проведення розрахунків з бюджетами; сплата комунальних платежів; здійснення розрахунків з постачальникам сировини та енергоносіїв, тощо. Продаж основних фондів ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» також не матиме своїм результатом погашення заборгованості за рішенням суду, адже переважна більшість активів підприємства виступає в якості забезпечення повернення банківських кредитів.
На підтвердження тяжкого фінансового стану відповідачем надано копію звіту про фінансові результати за І півріччя 2016 року, який не є належним доказом фінансового стану відповідача на день розгляду заяви про надання відстрочки виконання рішення суду (07.03.2017р.).
Інших доказів на підтвердження фактів викладених у заяві відповідачем не надано.
При розгляді заяви суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Так, заявник обґрунтовує заяву тяжким фінансовим становищем підприємства, введенням Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, що призвело до складного фінансового становища та відсутності коштів для погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 917/1703/16.
Наведені у даній заяві боржника обставини в обґрунтування необхідності надання відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище, збитковість підприємства, не є виключними обставинами, які б давали підстави для надання такої відстрочки, та не підтверджені належними доказами.
Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду.
Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається заявник як на підставу надання відстрочки виконання рішення не є винятковими (вказана правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.13р. у справі № 16/17-1265-2011 та № 12/5026/2408/2011 від 27.03.13р.).
Заявник зазначає, що з огляду на реальну економічну ситуацію, ТОВ «Овруцький молочноконсервний комбінат» має можливість та планує погасити заборгованість через 8 місяців, проте не навів будь-яких доводів та доказів щодо того, що через 8 місяців зміняться обставини та в результаті таких змін він буде взмозі виконати судове рішення по даній справі.
Суду не надано доказів того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватись без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочка виконання рішення суду забезпечить його виконання у майбутньому та надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення суду без створення ризику визнання його банкрутом.
Відповідно до чинного законодавства, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все повинен врахувати такі наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що заявником не доведено, що відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості покращення та продовження ефективної господарської діяльності боржника, так і можливості в подальшому виконати рішення суду та отримати борг позивачем. Окрім цього суд зазначає, що надання відстрочки у виконанні рішення суду призведе до порушення матеріальних інтересів стягувача.
Частинами 1 та 2 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, крім матеріалів, що підтверджують продуктове ембарго Російської Федерації заявник на надав жодних доказів в обгрунтування своєї заяви.
Суд також звертає увагу на те, що ст. 42 Господарського кодексу України визначає господарську діяльність як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Тобто, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень ст. 121 ГПК України.
Інших доказів, які б свідчили про наявність виключних об'єктивних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим заявником не надано, доводи, викладені в заяві не обгрунтовані.
Розглянувши подану заяву, врахувавши матеріальні інтереси сторін, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Овруцький молочноконсервний комбінат" про відстрочку виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 10.11.2016р. у справі № 917/1703/16 відмовити.
2. Копію ухвали направити сторонам.
Суддя О.С. Семчук