ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.02.2017Справа № 910/1034/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
про стягнення 27 185,81 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю №281216-14/с від 28.12.2016р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі також - відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 27 185,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач, здійснивши виплату частини страхового відшкодування, ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити доплату страхового відшкодування.
Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому посилаючись на те, що ним на підставі ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., з наступними змінами, було здійснено розрахунок коефіцієнту фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля, який склав 50,20%, з урахуванням якого позивачу було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 33 749,19 грн., у зв'язку з чим, останній вважає, що ним повністю виконано своє зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу. Крім того, відповідач вважає вимоги позивача завищеними та необґрунтованими, оскільки полісом № АІ/8852408 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 14.02.2017р. Крім того, направлено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України про надання інформації по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017р., розгляд справи відкладено до 28.02.2017р.
В судове засідання 28.02.2017р. представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 28 лютого 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2015р. між позивачем (страховик) та ПП «Фірма «Автосвіт» (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №482/15-Т/ЛВС (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Фольсваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль) зі строком дії з 19.09.2015р. до 18.09.2016р. з врахуванням умов п. п. 23.1., 23.2. Договору.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
18.04.2016р. по вул. Кубійовича, 33 в м. Львові ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Субару", реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Фольсваген", реєстраційний номер НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 на законних підставах керувала застрахованим позивачем транспортним засобом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САР № 008462 від 16.05.2013р. та посвідчення водія ВСВ № 014816 від 08.05.2007р.
Постановою Залізничного районного суду міста Львова від 22.06.2016р. у справі №462/2475/16-п ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до проведеного на замовлення позивача висновку № 42/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.04.2016р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Фольсваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП з урахуванням фізичного зносу складає 75 733,90 грн.
Згідно рахунку СТО (ОСОБА_4) № 48 від 24.05.2016р. вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 61 435,00 грн.
Зі складеного позивачем Страхового акту №482/15-Т/ЛВС-3-1 від 26.05.2016р. та розрахунку до нього вбачається, що розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати, становить 61 435,00 грн.
Враховуючи зазначене, з урахуванням проведеного висновку та рахунку СТО, позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в розмірі 61 435,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №20290 від 31.05.2016р. на вказану суму.
Відповідач провів частковий розрахунок з позивачем, здійснивши виплату частини суми страхового відшкодування в розмірі 33 749,19 грн., що не заперечується позивачем.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 27 185,81 грн. (61 435,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 33 749,19 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування) - 500,00 грн. (розмір франшизи), які на його думку, є несплаченим відповідачем залишком страхового відшкодування за Полісом № АІ/8852408.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що при розрахунку суми страхового відшкодування позивачем не було враховано коефіцієнт фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля, який за розрахунком відповідача склав 50,20%, з урахуванням якого позивачу було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 33 749,19 грн., що на думку відповідача, є належним виконанням та в повному обсязі свого зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування. Крім того, відповідач вказує на безпідставність вимог позивача з урахуванням встановленого в полісі № АІ/8852408 ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Позивачем з урахуванням проведеного висновку та рахунку-фактури СТО, на підставі складеного ним Страхового акту №482/15-Т/ЛВС-3-1 від 26.05.2016р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 61 435,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не враховано коефіцієнту фізичного зносу застрахованого ним автомобіля, який за розрахунком відповідача складає 50,20%, з урахуванням якого позивачу і було виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 33 749,19 грн.
Суд не приймає доданий відповідачем до матеріалів справи розрахунок фізичного зносу автомобіля "Фольсваген", реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 20.04.2016р., оскільки при розрахунку та виплаті суми страхового відшкодування позивачем було дотримано вимоги ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та складено висновок № 42/16 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.04.2016р., відповідно до змісту якого коефіцієнт фізичного зносу застрахованого позивачем автомобіля складає 0,0%.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.
Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а відповідальність особи, яка керує транспортним засобом "Субару", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП, була застрахована відповідачем на підставі Полісу № АІ/8852408.
Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з наданого відповідачем до матеріалів справи полісу № АІ/8852408, франшизи становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.
Таким чином, доводи відповідача щодо безпідставності вимог позивача з урахуванням встановленого в полісі № АІ/8852408 ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну визнаються обґрунтованими та приймаються судом.
За таких обставин, з відповідача має бути стягнуто 15 750,81 грн. = 50 000,00 грн. (ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну за полісом № АІ/8852408) - 33 749,19 грн. (виплачена відповідачем сума страхового відшкодування) - 500,00 грн. (розмір франшизи).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього обов'язку здійснити виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 15 750,81 грн.
Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/1034/17 позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 15 750,81 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 927,00 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ідентифікаційний код 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана буд. 32, літ. А) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (ідентифікаційний код 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154) суму страхового відшкодування в розмірі 15 750,81 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 81 коп.) та судовий збір у розмірі 927,00 грн. (дев'ятсот двадцять сім гривень 00 коп.).
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.03.2017р.
Суддя С.М. Морозов