ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2017№910/1203/17
За позовом Національної дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ" МОЗ України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД"
про стягнення 138 957,69 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Курінна В.А. за довіреністю № 114 від 02.02.2017;
Лазаренко В.О. за довіреністю № 117 від 02.02.2017;
від відповідача: не з'явився.
Національна дитяча спеціалізована лікарня "ОХМАТДИТ" МОЗ України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" (далі - відповідач) про стягнення 138 957,69 грн.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказував на те, що відповідач в порушення умов Договорів не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання з відшкодування витрат за спожиту воду та електроенергію, внаслідок чого за ним виникла заборгованість перед позивачем в сумі 138 957,69 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1203/17, її розгляд призначено на 08.02.2017 року .
02.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.02.2017 року.
Представники позивача в судовому засіданні 22.02.2017 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 22.02.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету
В судовому засіданні 22.02.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
04.01.2012 року між позивачем (сторона 2) та відповідачем (сторона 1) був укладений Договір про компенсацію витрат № 04/01-12 (далі - Договір-1), відповідно до умов Розділу 1 якого Сторона 1 є Виконавцем згідно Договору № 2011/5 на розроблення проектно-кошторисної документації та інженерної підготовки будівельного майданчика та будівництва на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» від 16.09.2011 року; у зв'язку з початком робіт щодо інженерної підготовки будівельного майданчика на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», у період виконання робіт, Сторона 1 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, здійснювати компенсацію Стороні 2 витрат щодо використаної електричної енергії. Сторона 1 зобов'язується сплачувати Стороні 2 компенсацію за використану електричну енергію за діючим в розрахунковий період тарифом, згідно показників встановленого індивідуального приладу обліку спожитої електричної енергії.
Згідно з п. 2.1. Договору-1 сума компенсації розраховується щомісяця, виходячи з безпосередньої вартості фактично спожитої електричної енергії у звітному місяці згідно з даними обліку встановленого індивідуального приладу обліку спожитої електричної енергії (відповідно до Акту від 22.09.2011 р. - Додаток № 1 до даного Договору), та на підставі тарифів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.2005 №745 та постановою НКРЕ від 18.11.2011 №2227, діючих на день оплати. Сума компенсації визначається на підставі відповідних рахунків (розрахунків), виставлених Стороні 1 Стороною 2.
За умовами п. 2.2. Договору-1 Сторона 2 щомісяця надає Стороні 1 рахунки (розрахунки) відповідно до п. 2.1. цього Договору до 10-го числа місяця, наступного за звітним, але в будь-якому випадку не раніше дня їх отримання від АЕК «Київенерго».
Сторона 1 здійснює оплату суми компенсації Стороні 2 за відповідним рахунком (розрахунком) не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку (розрахунку).
Крім того, 04.01.2012 року між позивачем (Сторона 2) та відповідачем (Сторона 1) був укладений Договір про компенсацію витрат № 04/02-12 (далі - Договір-2), відповідно до умов Розділу 1 якого Сторона 1 є Виконавцем згідно Договору № 2011/5 на розроблення проектно-кошторисної документації та інженерної підготовки будівельного майданчика та будівництва на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» від 16.09.2011 року; у зв'язку з початком робіт щодо інженерної підготовки будівельного майданчика на території Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», у період виконання робіт, Сторона 1 зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, здійснювати компенсацію Стороні 2 витрат щодо використаної води. Сторона 1 зобов'язується сплачувати Стороні 2 компенсацію за використану воду за діючим в розрахунковий період тарифом, згідно показників встановленого індивідуального приладу обліку спожитої води.
Згідно з п. 2.1. Договору-2 сума компенсації розраховується щомісяця, виходячи з безпосередньої вартості фактично спожитої води у звітному місяці згідно з даними обліку встановленого індивідуального приладу обліку спожитої води, та на підставі тарифів, діючих на день оплати. Сума компенсації визначається на підставі відповідних рахунків (розрахунків), виставлених Стороні 1 Стороною 2.
За умовами п. 2.2. Договору-2 Сторона 2 щомісяця надає Стороні 1 рахунки (розрахунки) відповідно до п. 2.1. цього Договору до 10-го числа місяця, наступного за звітним.
Сторона 1 здійснює оплату суми компенсації Стороні 2 за відповідним рахунком (розрахунком) не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку (розрахунку) (п. 2.3. Договору-2).
Згідно з доводами позивача, не спростованими відповідачем, на підставі вищевказаних Договорів відповідачем у період з вересня по листопад 2013 року було спожито електричної енергії на суму 133 933,68 грн. та у період з жовтня по листопад 2013 року спожито води на суму 5 024,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами зняття показників лічильника електроенергії та води, підписаними представниками обох сторін без зауважень та заперечень.
Для сплати спожитої електроенергії та води позивач виставив відповідачу рахунки № 168 від 06.09.2013 на суму 21 407,98 грн., № 184 від 07.10.2013 на суму 45 138,76 грн., № 216 від 11.11.2013 на суму 37 263,38 грн., № 217 від 11.11.2013 на суму 30 123,56 грн., № 177 від 01.10.2013 на суму 2 867,42 грн., № 194 від 08.10.2013 на суму 1 222,87 грн., № 215 від 11.11.2013 на суму 933,72 грн.
Водночас, відповідач у встановлені Договором строки вищевказані рахунки не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 138 957,69 грн.
Зважаючи на те, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань в частині компенсації спожитої електроенергії та води позивачу, останній вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладені між сторонами Договори є договорами про надання послуг.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Таким чином, оскільки в обумовлені Договорами строки не відшкодував позивачеві вартість спожитої води та електроенергії, відповідний борг в сумі 138 957,69 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги частково обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОФМЕД» (04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4, літера Б, офіс 2/1; код ЄДРПОУ 34350971) на користь Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» МОЗ України (01135, місто Київ, вулиця В. Чорновола, будинок 28/1; код ЄДРПОУ 01994089) 138 957 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 69 коп. основного боргу та 2 084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.02.2017 р.
Суддя М.Є. Літвінова