номер провадження справи 12/19/17
02.03.2017 Справа № 908/220/17
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/220/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 4259,18 грн.
за участю представників:
від позивача - Дігтяренко В.С., довіреність № 2 від 05.01.2017 року
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 3110,41 грн., пені в сумі 993,96 грн., трьох процентів річних в сумі 154,81 грн. за договором №74 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 22.03.2010 року.
02.03.2017 року від позивача надійшли пояснення по справі, яких він зокрема зазначає, що відповідачем суму заборгованості за листопад та грудень 2016 року погашено в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 02.03.2017 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 22.03.2010 року між Закритим акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж», нове найменування - Публічне акціонерне товариство «Бердянське підприємство теплових мереж», далі Постачальник, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, далі Споживач, був укладений договір № 74 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення, про постачання, споживання та оплату теплової енергії у вигляді гарячої води (пари), на потреби опалення приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів Споживача, а останній одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного Договору.
Згідно з п. 1.3. Договору сторони зобов'язується керуватися діючими законами, нормативами, нормами, стандартами, порядками і правилами.
Умовами п. 2.2.4. Договору сторони визначили, що показником виконання гарантійного відпуску теплової енергії є відсутність актів-претензій Споживача до Постачальника за поточний місяць, до 5-го числа наступного за звітним місяцем.
Пунктами 4.5 та 4.6 Договору передбачено, що рахунок-акт виконання робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітнім, а оплата проводиться Споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітнім місяцем.
Відповідно до п. 8.1. Договору він укладений строком з 01.02.2010 року по 31.01.2011 року і вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення цього договору, або перегляд його умов.
Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому він є пролонгованим за приписами п. 8.1. Договору. Отже, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив в повному обсязі оплати за поставлену теплову енергію за листопад та рудень 2016 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 3110,41 грн., яку і намагається стягнути позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 27221,11 грн., про що свідчать рахунки-акти виконаних робіт, зокрема:
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.10.2014 року - на суму 452,81 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.11.2014 року - на суму 2198,83 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.12.2014 року - на суму 2768,28 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.01.2015 року - на суму 3380,11 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 28.02.2015 року - на суму 1359,81 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.03.2015 року - на суму 2096,02 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 30.04.2015 року - на суму 455,15 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.10.2015 року - на суму 704,33 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 30.11.2015 року - на суму 1387,55 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.12.2015 року - на суму 1970,35 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.01.2016 року - на суму 2707,33 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 29.02.2016 року - на суму 1768,56 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.03.2016 року - на суму 1520,57 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 30.04.2016 року - на суму 24,47 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.10.2016 року - на суму 637,53 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 30.11.2016 року - на суму 1513,79 грн.;
- рахунок-акт виконаних робіт № 47 від 31.12.2016 року - на суму 2275,62 грн..
Рахунки-акти за період з жовтня 2014 року по грудень 2016 року були направлені на адресу відповідача поштою, що підтверджується списками групованих поштових відправлень, копії яких містяться в матеріалах справи.
Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився борг в розмірі 3110,41 грн.
Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 21.02.2016 року по 24.01.2017 року в сумі 993,96 грн. на підставі п. 5.3.4 Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що пеня нараховується за шість місяців, що передують даті подання позову до суду.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.12.2014 року по 24.01.2017 року в сумі 154,81грн.
Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати в повному обсязі за поставлену теплову енергію листопад та грудень 2016 року у встановлений строк не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 3110,41 грн., яка підтверджено документами, що містяться у матеріалах справи.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за поставлену теплову енергію, а наявність заборгованості в сумі 3110,41 грн. підтверджено рахунками-актами за листопад та грудень 2016 року, які є первинними документами, згідно яких проводяться розрахунки між сторонами у справі, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати.
Разом з тим, докази у справі свідчать, що платіжними дорученнями № @2PL532958 від 02.02.2017 року на суму 1490,00 грн. та № @2PL764707 від 13.02.2017 року на суму 2540,00 грн. сплачена відповідачем сума заборгованості за листопад та грудень 2016 року вже після звернення позивача з позовом до суду.
Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:
- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.
Оскільки відповідачем в повному обсязі погашено суму основного боргу провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення з останнього 3110,41грн. підлягає припиненню за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитої теплової енергії в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на заборгованості, що існували за період часту з січня 2016 року по грудень 2016 року, за загальний період з 21.02.2016 року по 24.01.2017 року на загальну суму 993,96 грн.
Проте, дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки при її розрахунку та не враховано умови п. 5.3.4 Договору, відповідно до яких пеня нараховується за шість останніх місяців, що передують даті подання позову до суду (29.01.2016 року), тобто на суму заборгованості, що існувала з 29.07.2017 року. Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми «Законодавство» за рахунками за спожиту теплову енергію, в яких допущені помилки.
Пеня за рахунком-актом від 31.01.2016 за січень 2016 року розрахована судом наступним чином:
- за період з 29.07.2016 року по 10.08.2016 року (12 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 726,68 грн. пеня складає 7,39 грн.
Пеня за рахунком-актом від 29.02.2016 року за лютий 2016 року розрахована судом наступним чином:
- за період з 29.07.2016 року по 10.08.2016 року (12 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 1768,56 грн. пеня складає 17,98 грн.
- за період з 11.08.2016 року по 16.09.2016 року (36 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 829,24 грн. пеня складає 25,26 грн.
Пеня за рахунком-актом від 31.03.2016 року за березень 2016 року розрахована судом наступним чином:
- за період з 29.07.2016 року по 18.10.2016 року (81 день прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 1520,57 грн. пеня складає 102,95 грн.
Пеня за рахунком-актом від 30.04.2016 року за квітень 2016 року розрахована судом наступним чином:
- за період з 29.07.2016 року по 16.11.2016 року (110 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 24,47 грн. пеня складає 2,21 грн..
Пеня за рахунком-актом від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року розрахована судом наступним чином:
- за період з 21.11.2016 року по 04.01.2017 року (45 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 637,53 грн. пеня складає 21,95 грн.
Пеня за рахунком-актом від 30.11.2016 року за листопад 2016 року розрахована судом наступним чином:
- за період з 21.12.2016 року по 04.01.2017 року (15 днів прострочення) подвійна облікова ставка НБУ від суми 1513,79 грн. пеня складає 17,39 грн.
Розрахунок пені за рахунком-актом від 31.12.2016 року за грудень 2016 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 202,11 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені підлягають задоволенню частково в сумі 202.11 грн.
Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати спожитої теплової енергії, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за загальний період з 21.12.2014 року по 24.01.2017 року в сумі 154,81 грн.
Розрахунок трьох процентів річних за рахунками-актами за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
За таких обставин, позовні Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних підлягають задоволенню в сумі 154,81 грн.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2017 року, згідно частини 2 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
1. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення основного боргу в сумі 3110,41 грн. - припинити.
2. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, код ІПН НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж», 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120, пеню в сумі 202 (двісті дві) грн. 11 коп., три процента річних в сумі 154 (сто п'ятдесят чотири) грн. 81 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1226 (одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 61 коп., видавши наказ.
4. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Бердянське підприємство теплових мереж» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо стягнення пені в сумі 791,85 грн. - відмовити.
Повне рішення складено - 06.03.2017 року
Суддя О.Г.Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.