№ 201/16362/16-а
провадження 2а/201/32/2017
02 березня 2017 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Дашкевич Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпро Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Пономаренко Сергія Юрійовича про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 18 листопада 2016 року звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора поліції 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпро Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Пономаренко С.Ю. про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові посилається на те, що 05 листопада 2016 року інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Дніпра 1 роти 3 батальйону лейтенантом поліції Пономаренко С.Ю. винесена постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП і накладено штраф в розмірі 255 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки хоча її автомобіль і зупинявся, але постанова складалася інспектором без врахування її зауважень, пояснень та конкретної дорожньої обстановки, скупчення і потоку інших автомобілів, інтенсивність руху, місця скоєння начебто порушення та складання постанови, відповідного знаку там не було, автомобіль інших учасників цієї пригоди інспектор УПП не зупиняв і не оглядав, доказів правопорушення не надано, місце скоєння правопорушення та його рух вказано не вірно, тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення не складався. Вважає дії, вчинені вказаним інспектором УПП протиправними і незаконними та просила, визнати дії цього інспектора протиправними, скасувати вказану постанову і закрити провадження в справі, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач інспектор 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпра лейтенант поліції Пономаренко С.Ю. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Надав суду заперечення і просив справу розглядати без його участі. Вказаним, на думку суду, погодився з тим, що у вказаний позивачем день і час ним дійсно було зафіксоване адміністративне правопорушення з боку водія ОСОБА_1, в передбаченому законом порядку ним було складено постанову з роз'ясненням її змісту водію, постанова вручена. Сам позивач на місці події вів себе зухвало і не вірно по відношенню до поліцейського. Вважає, що все ним зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брав і не бере, нічиїх прав не порушував і будь-якої шкоди не завдавав. Позов вважає не доведеним і безпідставним та не можливим його задоволення. Фактично просив розглянути справу за його відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 128 КАС України.
З'ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У судовому засіданні встановлено, що 05 листопада 2016 року о 21 годині 00 хвилин інспектором поліції 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпро лейтенантом поліції Пономаренко С.Ю. було зупинено автомобіль «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача ОСОБА_1, яка начебто (мабудь) рухалася по вулиці Передовій м. Дніпропетровська не виконала вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснила поворот ліворуч і проїзд без зупинки, чим допустила порушення вимог додатку 1 пункту 33 Правил дорожнього руху України. Стосовно водія цього автомобіля позивача ОСОБА_1 складено постанову серії АР № 006013 про те, що вона в тому місці (невідомо якому) за кермом вказаного свого автомобіля, не вказано де рухався (по якій дорозі, куди і звідки), не виконала вимог правил дорожнього руху про заборону руху без зупинки в тому місці, чим допустила порушення правил дорожнього руху і вказаною постановою від 05 листопада 2016 року її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255 грн., вказану постанову АР № 006013 по справі про адміністративне правопорушення відразу в той же день не було вручено позивачу як порушнику.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд вважає, що позивачем по даній справі не пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки позивач не відразу отримала вказану оскаржувану постанову, але в десятиденний термін звернулася (поштою) з позовом до суду, не позбавлена права на оскарження постанови інспектора УПП.
У тексті постанови зазначено, що позивач як власник транспортного засобу 05 листопада 2016 року о 21 годині 00 хвилин (мабудь рухалася) на своєму автомобілі «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_1 та була затримана інспектором 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпро лейтенантом поліції Пономаренко С.Ю., стосовно водія цього автомобіля ОСОБА_1 складено постанову серії АР № 006013 про те, що він в тому місці за кермом вказаного свого автомобіля, начебто рухаючись (в постанові навіть не вказано де і куди) в м. Дніпро, не виконала вимог правил дорожнього руху про заборону руху без зупинки та на вулиці Передовій та не виконала вимогу дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та здійснила (не відомо саме де, конкретно) поворот ліворуч і проїзд (проїзд чого і куди - невідомо) без зупинки, чим допустила порушення вимог додатку 1 пункту 33 Правил дорожнього руху України і вказаною постановою від 05 листопада 2016 року її притягнуто до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАП в вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255 грн.
Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, посадовою особою не було з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи.
Істотне значення мають ті обставини, що у вказаний в постанові інспектором день і час позивач на вказаному автомобілі дійсно рухалася по вул. Передовій в м. Дніпро, але рухалася не в тому напрямку та порядку, як вказав інспектор, де конкретно потрібно було б здійснено зупинку і чому саме це місце знаходиться в районі вказаного інспектором поліції дорожнього знаку в постанові не вказано, позивач вказує на те, що правил не порушував, а поліцейський же стверджує про протилежний рух цього транспортного засобу, не зазначаючи це в оскаржуваній постанові, це в самій постанові не відображено хто і куди їхав, пояснення на місці від порушника ніхто не відбирав, додатків до постанови немає, належних доказів про інше суду не надано. Постанова містить посилання на порушення позивачем п. 33 ПДР України, але в самих цих правилах такого немає, вказане знаходиться в Додатку 1 в розділі «Дорожні знаки», але і про це інспектор поліції в постанові не згадує і не інкримінує начебто порушнику. Тобто в постанові не вказано точно і правильно не тільки місце скоєння правопорушення, а і дорожня обстановка, номерний знак автомобіля (та чи саме цей автомобіль порушив ті вимоги ПДР, що вказав інспектор) та інш. Постанова інспектора є незаконною та такою, що підлягає скасуванню і з наступних підстав: в даній постанові під час встановлення обставин для повного та всебічного розгляду справи, згідно з вимогами ст. ст. 251, 280 КУпАП у постанові немає даних чи були свідки правопорушення, дані цих осіб є відомостями, які мають зазначатися у постанові (сам характер порушення ПДР і його обставини, про які йде мова, говорить про неможливість його вчинення без свідків або доказів вище викладеного). У відповідності до ст. 251 КУпАП, пояснення цих осіб є доказами по справі. Відсутність у справі не тільки пояснень, але й даних свідків грубо протирічить вищезазначеним нормам та призводить до відсутності у справі передбачених законом доказів. В постанові навіть не вказано де та по якій вулиці міста рухався позивач, куди та звідки їхав, в якому напрямку перетнув перехрестя, де його було зупинено та інш, тобто взагалі не зазначена об'єктивна сторона правопорушення в цій частині.
Крім того, обставини вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, зазначені в постанові, що оскаржується, не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 не порушувала вимог вказаного інспектором поліції в постанові пункту ПДР України: виконуючи вимоги ПДР вона подавала сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, перед стоп-лінією в необхідних випадках зупинялася, рухався на дозволяючий зелений колір світлофора та зупинявся в дозволених місцях, пропускала пішоходів, не порушувала відповідних знаків, завершувала маневр щоб не створювати аварійну ситуацію на дорозі.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак в діях позивача не було ніякого умислу, оскільки він виконав вимоги ПДР, і був переконаний, що перетинає вказане перехрестя в передбаченому законом порядку, не створив нікому перешкод чи аварійної ситуації для інших учасників дорожнього руху.
Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Діяльність органів патрульної поліції, пов'язана з притягненням громадян до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, регламентована, зокрема, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853. Відповідно до вимог пункту 2 розділу IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП, частина 3 якої передбачає в якості обов'язкового елементу місце вчинення адміністративного правопорушення. Місце вчинення адміністративного правопорушення витлумачено Конституційним судом України в рішенні №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року як адміністративно - територіальна одиниця, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, повноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 133 Конституції України встановлено, що систему адміністративно - територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста. райони в містах, селища і села.
Згідно змісту постанови, що оскаржується, адміністративне правопорушення вчинене позивачем у місті Дніпропетровську, однак такої адміністративно-територіальної одиниці в Україні вже не існує з огляду на постанову Верховної Ради України №1375-УІІІ від 19 травня 2016 року, якою місто Дніпропетровськ перейменовано на місто Дніпро.
У зв'язку з цим зміст постанови, що оскаржується, не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки в якості місця вчинення адміністративного правопорушення зазначені адміністративно-територіальні одиниці, яких в Україні більше не існує. Тобто не встановлено конкретне місце скоєння правопорушення позивачем та невідомо за яке саме правопорушення позивач притягнутий до відповідальності
Відповідно до вимог пункту 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у формі, затвердженій додатком 5 вказаної Інструкції, і заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї ж Інструкції.
Під час керування автомобілем позивачем не було допущено порушень ПДР України, вказаного працівника УПП бачив та виконував його вимоги про зупинку і рух та виконав всі передбачені правилами дорожнього руху України дії про швидкість, зупинку та стоянку, перетинання перехрестя, а потім продовжив рух. В даній постанові відсутні дані, які характеризують особу позивача та його майновий стан. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку). Статтею 268 Кодексу встановлено перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: особа має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права; справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу). Згідно з Кодексом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо. Положення зазначених статей визначають систему процесуальних механізмів, які в сукупності з наведеними конституційними нормами унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. В свою чергу в судовому засіданні встановлене наступне: позивачем не було вчинено вище вказаного порушення ПДР України, він під час руху виконував всі передбачені правилами дорожнього руху України дії, після того як його було зупинено співробітником міліції, він поставив запитання стосовно доказів на які співробітник поліції посилається, останній відповів що це його суб'єктивна думка і він вважає, що з боку позивача було вчинено правопорушення, але жодних документальних підтверджень цьому не надано. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Постанови про адміністративні правопорушення не повинні бути не повні та не об'єктивні, що в свою чергу викликають сумніви в їх достовірності та передбаченим законодавствам вимогам.
При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором УПП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову АР № 006013 від 05 листопада 2016 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.
Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються. Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Постанову серії АР № 006013 від 05 листопада 2016 року, винесену інспектором 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції м. Дніпро Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Пономаренко Сергієм Юрійовичем про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Дніпро на користь держави судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп..
Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя -