Справа № 211/460/17-а
Провадження № 2-а/211/76/17
іменем України
06 березня 2017 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Ніколенко Д.М.,
секретар: Гулько А.С.,
за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Кірюшкіної Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача від 10.10.2016 року щодо відмови у призначенні йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ч.1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з дати звернення 18.08.2016 року.
В обґрунтування своїх вимог він зазначає, що в період з 03.12.1986 року по 05.05.1987 року у складі військової частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
18.08.2016 року з метою оформлення пенсії зі зниженням пенсійного віку, він звернувся з заявою про призначення пенсії до Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. До заяви про призначення пенсії, зокрема, було надано: посвідчення серія А №369018 від 10.10.1999 року учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії; довідку №51 від 19.09.1993 року Центрального архіву Міністерства оборони України про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, листом за вихідним №1693/02/32 від 10.10.2016 року Криворізьким південним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому було відмовлено, оскільки відповідно до довідки центрального архіву Міністерства оборони України є первинні документи щодо його виїздів на роботу до зони відчуження тільки за 8 днів 1987 року, а саме 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22 квітня 1987 року. Інші документи, щодо виїздів в зону відчуження відсутні, а військова часті дислокувалась у с.Оране, яке є зоною гарантованого добровільного відселення.
Вважає рішення Криворізького південного об'єднаного управління Пенсійні фонду України Дніпропетровської області оформлене листом №1693/02/32 від 10.10.2016 року таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Зазначає, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, видане йому, підтверджує його статус, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році не менше 5 робочих днів.
Окрім цього, факт його роботи в зоні відчуження підтверджується військовим квитком. Згідно записів військового квитка НОМЕР_1 від 15.02.1990 року він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 03.12.1986 року по 05.05.1987 року та отримав дозу опромінювання 15,05 БЕР.
Однак, в зв'язку з тим, що у вказаних документах відсутні дані щодо конкретних днів виїзду у зону відчуження у 1986 році управління ПФУ відмовляється призначати йому пенсію зі зниженням пенсійного віку на 10 років.
На роботах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС він перебував 5 місяців, а облік виїздів у зону відчуження є тільки за квітень 1987 року, не зважаючи на те, що вони працювали там весь час.
За таких обставин, вважає, що відсутність документів щодо конкретних днів виїзду у зону відчуження не може мати наслідком позбавлення його права на пенсію.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у адміністративному позові, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивачу правомірно було відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження перебування в саме в зоні відчуження не менше 10 днів в 1987 році. Просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, 18.08.2016 року позивач звернувся до Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком.
Листом №1693/02/32 від 10.10.2016 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у звязку із відсутністю у позивача такого права.
Суд вважає відмову Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області такою, що грунтується на Законі, з огляду на таке.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 п. № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Пунктом 7 Порядку передбачено, що для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надається довідка за період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Основною умовою зниження пенсійного віку є робота у зоні відчуження.
Так, позивачем для підтвердження роботи у зоні відчуження було надано: довідку від 15.04.1993 року № 142, видану ОСОБА_1 , якою підтверджено що позивач був направлений для роботи на Чорнобильській КЄЧ з 04.12.1986 року по 05.05.1987 рік відповідно до Переліку військових частин, установ, організацій і підприємств Міністерства оборони України, дислокованих (які дислокувалися) у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення КЕЧ Чорнобильського району з 19.06.1986 року знаходилась в селі Оране, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України РСР від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції постанови КМУ від 12 травня 2004 року № 622) відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; довідку Центрального архіву Міністерства оборони України від 16.09.1993 року №51/543, в якій зазначено що ОСОБА_1 виконував виробничі завдання згідно накізів начальника Чорнобильської КЕЧ района: м. Чорнобиль -14.04.1987 (Наказ № 89), с.Терехи - 15.04.1987 року; м.Чорнобиль - 16.04.1987 (Наказ № 91), с. Рудня - Ільїнець - 17.04.1987 (Нак. 92), с. Лелев - 18.04.1987 (Наказ № 93), м. Чорнобиль - 20.04., 21.04., 22.04.1987 року (Накази №№ 95, 96, 97) - всього 8 днів.
Відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для зниження пенсійного віку на 10 років ОСОБА_1 повинен працювати у зоні відчуження у 1986 році не менше 5 днів. Позивачем до суду не надано доказів на підтвердження того, що він дійсно працював саме в зоні відчуження з 03.12.1986 року по 31.12.1986 рік. Наявність відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_1 про приймання участі з 03.12.1986 р. по 05.05.1987 р. в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС підтверджує лише факт перебування позивача згідно наказу №81 від 03.12.1986 р. в селі Оране, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
У довідках, що надані позивачем як до відповідача так і до суду, підтверджується робота позивача в зоні відчуження протягом 8 днів у 1987 році, тому для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не має законних підстав.
Посиланя ОСОБА_1 на наявність в нього посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, не є підставою для набуття права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки наявність лише посвідчення не може бути підставою для призначення йому пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновкупро відсутність з боку Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1 при розгляді його заяви від 18.08.2016 року, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 3, 9, 17, 71, 158-163 КАС України, суд,-
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Криворізького Південного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.
Суддя Д. М. Ніколенко