Справа № 201/16602/16-ц
2/201/715/2017
/заочне, в порядку гл.8 розділу ІІІ ЦПК України/
28 лютого 2017 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Демидової С.О.
за участю секретаря Пісчанської Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, -
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилається на те, що 14 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_2 у простій письмовій формі у вигляді розписки був укладений договір позики, за умовами якого останній отримав у борг від позивача грошові кошти в сумі 12 000 доларів США на строк до 25 грудня 2015 року. У встановлений договором строк позичальник грошових коштів не повернув. У зв'язку із зазначеним позивач просив суд стягнути відповідача суму боргу в розмірі еквівалентному 12 000 доларів США, що становить 309 405,83 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 8 442,96 грн.
Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Згідно ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦПК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного Кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено в судовому засіданні, 14 листопада 2015 року між ОСОБА_1 Олеговичем та ОСОБА_2 у простій письмовій формі у вигляді розписки був укладений договір позики, за умовами якого останній отримав у борг від позивача грошові кошти в сумі 12 000 доларів США на строк до 25 грудня 2015 року, що підтверджується зазначеною розпискою, наявною в матеріалах справи /а. с. 68/.
ОСОБА_2 своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів у встановлений договором строк не виконав в повному обсязі.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Таким чином, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі еквівалентному 12 000 доларів США, що становить 309 405,83 грн., суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині та стягнути з відповідача на користь позивача 309405,83 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Таким чином, у відповідності до ст. 625 ЦК України стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають 3% річних від простроченої суми 309405,83 грн. за період з 26 грудня 2015 року по 22 листопада 2016 року (332 дня прострочки), що становить 8 442,96 грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП 320951081) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму боргу за договором позики від 14 листопада 2015 року в розмірі 309 405,83 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 8 442,96 грн., а також судовий збір в розмірі 3 178,49 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.О. Демидова