іменем України
Справа № 210/569/17
Провадження № 1-кс/210/436/17
"07" березня 2017 р. м. Кривий Ріг
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю скаржника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_4 про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_3 від 08.02.2017 року щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
20.02.2017 року суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_4 подала заяву про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_3 від 08.02.2017 року про невнесення до ЄРДР заяви про злочин. Дану заяву про самовідвід суддя ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що скаржник просить суд визнати бездіяльність слідчого відділу Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви ОСОБА_3 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення незаконною, та зобов'язати службових осіб Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області провести ряд дій по внесенню відомостей про нібито вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 , яка є суддею Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Крім того, зазначено, що з урахуванням того, що ОСОБА_5 є Головою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, дана обставина є такою, що унеможливлює розгляд вказаної скарги.
У судове засідання призначене на 07.03.2017 року заявився скаржник ОСОБА_3 та під час розгляду заяви про самовідвід ним було заявлено відвід слідчому судді, в обґрунтування вказаної заяви скаржник зазначив, що раніше суддею була винесена відмова у задоволенні скарги по іншому кримінальному провадженні, а тому він висловив йому свою недовіру.
Суд вислухавши думку скаржника зазначає, що відповідно до Роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні 16.06.2016 N 223-1650/0/4-16 заявлення відводів судді, який розглядає відвід слідчому судді, а отже не здійснює повноважень судді (слідчого судді) у цьому кримінальному провадженні, а лише перевіряє наявність підстав, що виключають участь судді у кримінальному провадженні, КПК не передбачено. Заявлення відводів такому судді можна розцінювати як зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження та відповідно залишати такі заяви без розгляду.
Окрім клопотання про відвід слідчого судді та заперечення щодо розгляду вказаної заяви слідчим суддею, будь-які пояснення по суті заяви про самовідвід, від ОСОБА_3 не надходили.
Розглянувши вказану заяву про самовідвід, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.1ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Отже,статтею 75 КПК України, встановлений вичерпний перелік обставин (підстав) для відводу (самовідводу) судді.
Пунктом 4 частини 1статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з'ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
У п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки ,що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 року, у справі №5-15п12).
Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків,
З урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, а саме рішення від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України», в якому зазначено, що наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критерієм.
Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.
Сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та неупередженості суддів розгляді даної справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22.04.1994 року у справі «Сайрава до Карвальо», судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності судді під час розгляду справи має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя неупередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення «Фей проти Австрії» від 24.02.1993 року, серія А, №255, с.12, п.п.27,28 і 30 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява №3395/96, п.42 ЄСПЛ 200-ХІІ).
Із урахуванням наведених вище вимог закону та наявності обставин, викладених у заяві про самовідвід, суд вважає, що з метою недопущення виникнення будь-яких сумнівів щодо неупередженості, безсторонності та об'єктивності судді при розгляді кримінального провадження та прийняття законного судового рішення, заява про самовідвід судді ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами ст.ст.1, 8, 9, 35 ч. 3, 75, 80-82, 369, 371, 372 КПК України, Конституцією України, слідчий суддя -
Заяву судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_4 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_3 від 08.02.2017 року щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань- задовольнити.
Матеріали справи № 210/569/17 передати до канцелярії суду для подальшого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1