ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/227-2/194 20.10.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Автотранссервіс»
до 1. Головного управління земельних ресурсів міської державної
адміністрації
2. Київської міської ради
За участю Прокуратури м. Києва
про визнання права на земельну ділянку
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Лисенко О.В.
Від відповідача 1 не з'явився
Від відповідача 2 Безносик А.О.
Від прокуратури Дьогтяр О.А. ?????
Обставини справи:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів та просить визнати право акціонерного товариства відкритого типу "Автотранссервіс" на оренду земельної ділянки на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва згідно з проектом відведення та висновками, які містяться в ньому, який погоджений в порядку, встановленому рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 „Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві”; визнати укладеним договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва між акціонерним товариством відкритого типу "Автотранссервіс" та Київською міською радою в редакції, яка підписана акціонерним товариством відкритого типу "Автотранссервіс" та відповідає вимогам Закону України „Про оренду землі” та Типового договору оренди землі, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 та переданою дану земельну ділянку на умовах, викладених у договорі, з моменту набрання чинності судовим рішенням; зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Орендодавцем -Київською міською радою та орендарем -акціонерним товариством відкритого типу "Автотранссервіс" у встановленому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.08р. позов задоволено повністю.
Постановою від 27.05.09р. Вищий господарський суд України задовольнив касаційну скаргу Прокуратури міста Києва, скасував рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.08р., а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.
Ухвалою від 12.06.09р. суд прийняв справу до свого провадження, присвоїв справі номер 32/227-2/194, розгляд справи призначив на 02.07.2009 та зобов'язав сторін та прокуратуру надати суду письмове пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 27.05.09р. Вищого господарського суду України.
Представниками відповідачів у судовому засіданні 02.07.09р. надані відзиви на позов, відповідно до яких відповідачі просять в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представники позивача в призначене судове засідання не з'явились. Про поважні причини неявки цих представників в судове засідання суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Ухвалою від 02.07.09р. суд відклав розгляд справи на 21.07.09р. та зобов'язав позивача та прокуратуру надати суду письмове пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 27.05.09р. Вищого господарського суду України.
Від позивача 21.07.09р. через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява про відкладення розгляду справ в зв'язку з тимчасовою відсутністю належним чином уповноваженого представника позивача.
Ухвалою від 21.07.09р. суд відклав розгляд справи на 03.09.09р. та зобов'язав позивача та прокуратуру надати суду письмове пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 27.05.09р. Вищого господарського суду України.
В судовому засіданні 03.09.09р. позивачем було подано клопотання про продовження строку розгляду спору на підставі ст. 69 ГПК України та 10 днів; представник відповідача-1 та прокуратури проти продовження строку розгляду спору не заперечили.
Ухвалою від 03.09.2009 суд відклав розгляд справи на 15.09.2009, продовжив строк вирішення спору на 10 днів за клопотанням сторін та зобов'язав позивача і прокуратуру надати суду письмове пояснення по справі, з врахуванням обставин, викладених у Постанові від 27.05.2009 Вищого господарського суду України.
Судове засідання, призначене на 15.09.2009 не відбулось, оскільки позивачем було подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи.
Листом від 16.09.2009 Заступник Голови Господарського суду міста Києва повідомила, що справа № 32/227-2/194 не викликає тієї складності, яка потребує колегіального розгляду, а також, враховуючи велику завантаженість суддів розглядом інших справ, Господарський суд міста Києва не вбачає достатніх підстав для введення до складу суду додатково двох суддів.
Матеріали справи повернуто судді Домнічевій І.О. для подальшого розгляду.
Відповідачі подали відзив на позовну заяву та просять в позові відмовити.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
Механізм оформлення прав на землю юридичними особами визначено статтями 82, 92, 116, 123 та 124 Земельного кодексу України, Порядком набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженим рішенням Київради від 14.03.2002 № 313/1747, та Регламентом розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, затвердженим рішенням Київради від 15.07.2004 № 457/1867.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ч.2 статті 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в м. Києві ради та їх виконавчі органи Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Згідно із пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцева самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Положеннями статті 9 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок відноситься до повноважень Київської міської ради, крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні ради.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.
Надання земельних ділянок у користування у м. Києві здійснюється у відповідності до рішення Київської міської ради від 26.06.2003 № 512/672 «Про порядок надання земельних ділянок у користування у м. Києві»(далі Порядок) та Земельного кодексу України.
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як вбачається на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради проект рішення про передачу земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Автотранссервіс»на вул. Кіквідзе, 17 у Печерському районі м. Києва не надходив, тому Київська міська рада не приймала рішення про передачу позивачу земельної ділянки, а відтак відсутні правові підстави для укладання договору оренди земельної ділянки.
До того ж, як на аргумент своєї правоти позивач посилається на наявність згоди Київського міського голови на розроблення проекту відведення земельної ділянки, на підставі якої було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до цього, позивач звинувачує Київську міську раду в бездіяльності та затримуванні розгляду та прийняття позитивного рішення щодо набуття відкритим акціонерним товариством «Автотранссервіс»права оренди земельної ділянки.
Однак, стаття 8 Рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві»визначає, що надана згода на розробку документації із землеустрою не гарантує позитивного рішення Київської міської ради з питання відведення земельної ділянки.
У пункті 5статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Зокрема, договір оренди землі -це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для використання на обумовлений договором строк.
У даному випадку мають бути застосовані спеціальні норми Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі»у разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оренду землі»та статті 126 ЗК України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Договір оренди земельної ділянки може бути укладений лише за взаємним волевиявленням сторін (ст. 16 Закону України «Про оренду землі»), Згідно ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 9 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 26, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Оскільки Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про місце самоврядування в Україні»міський голова укладає договори від імені територіальної громади та на підставі рішень Київської міської ради.
Таким чином, відповідно до змісту цієї норми закону вбачається, що право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях.
Київська міська рада не приймала рішення про надання позивачу земельної ділянки, таким чином у позивача відсутня єдина підстава для укладення договору оренди земельної ділянки -рішення Київської міської ради.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Згідно із ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Отже, Київська міська рада не надавала свого погодження на укладення відповідного договору оренди землі. Надання такої згоди є правом Київської міської ради, а не обов'язком.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач обґрунтовує свої вимоги саме ухиленням Київської міської ради від укладення договору, однак ст.11 ЦК України та ст. 20 ГК України такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання укладеним договору оренди земельної ділянки не передбачений.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України відсутній такий спосіб захисту порушених прав, як визнання договору укладеним.
Також, відповідно до Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 № 02-5/743, оскільки вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю, заяви зацікавлених осіб про зобов'язання відповідної ради передати земельну ділянку у власність або користування задоволенню не підлягають.
Виняток з цього правила, який випливає з вимог пункту 6 статті 4 Закону України «Про власність», містять стаття 51 Земельного кодексу України та стаття 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», відповідно до яких спори, пов'язані з зобов'язанням рад відвести земельну ділянку у власність або користування для ведення селянського (фермерського) господарства, вирішуються відповідною радою, а у разі її відмови -судом.
Слід зазначити, що відповідно до Листа Вищого господарського суду України від 2007.11.30, «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок»лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичним особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності.
З матеріалів справи вбачається, що до Відкритого акціонерного товариства «Автотранссервіс», позивача у справі, перейшло право власності або право користування земельною ділянкою у розмірах, передбачених ст. 67 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., без зміни її цільового призначення, на якій розташований адміністративно-виробничий комплекс за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, якщо інше не було передбачено у договорі відчуження вказаного комплексу.
Згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядним організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Частиною першою та другою ст. 120 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. передбачено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Відповідно до частини першої та другої ст. 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно з частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Тобто, у зв'язку з набранням чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 р. позивач не втратив права на одержання у користування або у власність земельну ділянку за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, проте, таке право підлягає оформленню у порядку, встановленому вказаним кодексом, а саме на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Рада.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги, а тому в позові слід відмовити.
За таких обставин та керуючись ст.ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.О.Домнічева