ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 32/421 18.09.09
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства «Терра-Трейд»
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Хрипун О.О.
Представники:
Від Позивача ОСОБА_2 -предст.,
Від Відповідача Лисенко А.М. -предст.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Терра-Трейд»та просить стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 37 380,86 грн., 138,26 грн. -3% річних, 410,20 грн. -інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором № 335 від 01.01.2009 щодо оплати отриманого Відповідачем Товару за вказаним договором.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує з мотивів його необґрунтованості та зазначає, що твердження Позивача про існування заборгованості не відповідає дійсності, оскільки Договором не встановлений строк до якого Відповідач зобов'язаний оплатити Товар. Крім того, Відповідач зазначив, що додані Позивачем до матеріалів справи накладні підписані особами, яких неможливо ідентифікувати, тому такі не підтверджують отримання Відповідачем поставленого Позивачем Товару.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
01.01.2009 між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством «Терра-Трейд» (далі -Відповідач, Покупець) укладено Договір № 335 (далі -Договір).
Відповідно умов Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставити Товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній (п. 1.1 Договору).
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 335 від 01.01.2009 є договором поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.
Поставка товару, з приводу оплати якого виник спір у даній справі, підтверджується видатковими накладними № КС000802 від 01.04.2009 на суму 16 250,88 грн., № КС000803 від 01.04.2009 на суму 2 428,70 грн., № КС000806 від 01.04.2009 на суму 16 077,12 грн., № КС000807 від 01.04.2009 на суму 2 624,16 грн.
Відповідач, в свою чергу, зазначає що ним товари за накладними від Позивача по Договору № 335 від 01.01.2009 не отримувались, оскільки такі підписані невідомою особою, а довіреностей, за якими Відповідачем прийняті такі товари, Позивачем до матеріалів справи не надано, відповідно зазначені накладні є неналежними доказами по справі.
Судом взяті до уваги твердження Відповідача, однак в силу положень ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На сторін процесуальним законом покладено саме обов'язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони.
При вирішенні спору, суд визнає представлені до матеріалів справи видаткові накладні належними доказами поставки Відповідачу товарів в межах Договору № 335 від 01.01.2009 виходячи з наступного.
Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, п. 3.4 Договору визначено пункт поставки Товару -склад Покупця. Датою поставки є дата отримання Покупцем Товару на складі Покупця.
Згідно з п. 3.6 Постачальник при поставці відповідної партії Товару передає Покупцю наступну супровідну документацію:
- накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого Товару, ціна за одиницю Товару без ПДВ, вартість без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість з ПДВ;
- товарно-транспортні накладні;
- податкові накладні;
- належним чином завірені копії посвідчення якості, сертифікати відповідності, інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо;
- коригувальні податкові накладні у випадках повернення Товару;
- погоджений з Покупцем примірник Замовлення.
Відповідно до п. 5.1 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Покупця та підписання накладної. Приймання-передача Товару за кількістю та якістю здійснюється на складі Покупця (п. 5.2 Договору).
Враховуючи наведені умови договору, посилання Відповідача на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за наданими Позивачем видатковими накладними судом не приймаються, оскільки підставою для відпуску таких товарів був укладений між сторонами Договір № 335 від 01.01.2009, оформлення накладних та визнання таких накладних підтверджуючими факт поставки товару, що безпосередньо обумовлено в договорі.
Судом також взято до уваги твердження Відповідача про те, що на накладних підписи особи-отримувача товарів неможливо ідентифікувати, однак відсутність зазначення посади особи-отримувача не позбавляє правового значення наданих накладних, оскільки сторонами в договорі не погоджувались особи, які наділені повноваженнями на прийняття Товару, у Позивача при поставці Товару був відсутнім обов'язок перевіряти особу-отримувача.
Твердження Відповідача стосовно неналежного оформлення факту отримання ним поставленого Позивачем Товару спростовуються ним же, оскільки Відповідач визнає зобов'язання щодо оплати Товару протягом 60 днів, однак помилково вважає, що воно виникає з моменту пред'явлення Позивачем вимоги про здійснення розрахунків в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України. Положення вказаної статті застосовуються до правовідносин лише в тому випадку, якщо термін виконання зобов'язання не встановлений договором. В той же час, зі змісту п. 7.4 Договору випливає зобов'язання Відповідача щодо оплати поставленого Товару протягом 60 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної на прийняття товару .
Зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку (п. 7.6 Договору).
Таким чином, станом на час розгляду справи сума основного боргу Відповідача перед Позивачем складає 37 380,86 грн. Оплата отриманого Відповідачем товару в сумі 37 380,86 грн. не здійснена. Доказів повної оплати товару, про який заявлено Позивачем у позовній заяві, Відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог щодо стягнення з Відповідача 37 380,86 грн. основного боргу.
Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована Позивачем відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Терра-Трейд»(04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25, код 32161773) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (39800, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 37 380,86 грн. заборгованості, 410,20 грн. інфляційних втрат, 138,26 грн. -3% річних від простроченої суми, 379,29 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.О.Хрипун
Дата підписання рішення: 22.10.2009