Справа № 758/12606/16-ц
Категорія 38
27 лютого 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно за законом, третя особа: Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві,Чотирнадцята Київська державна нотаріальна контора, суд,-
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно за законом мотивуючи свої вимоги тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Зазначає, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 29 грудня 1998 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 (її батько) та членам його сім'ї, а саме: їй - ОСОБА_1, ОСОБА_2 (її мати), ОСОБА_4 (її рідний брат), ОСОБА_5 (її чоловік), ОСОБА_6 (її син), ОСОБА_7 (її дочка) в рівних частках кожному.
Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько - ОСОБА_3 і після його смерті його частку на квартиру успадкували за законом: 1/21 частину квартири його дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_4 1/21 частину квартири та вона (дочка) - ОСОБА_1 1/21 частину.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_2, яка успадковану нею частку в розмірі 1/21 частини квартири після смерті свого чоловіка отримала, про те не переоформила її на себе.
Звертає увагу суду на те, що після смерті матері, вона отримала її частину квартири у розмірі 1/7 частки, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, але так як мати не переоформила на себе 1/21 частину квартири після смерті чоловіка, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право спадщину за законом на вказану частку квартири в розмірі 1/21 після смерті матері.
Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 67 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст. 15, 328, 384, 182, 1223, 1218, 1216, 1261, 1296, 1297, 1270, 1268 ЦК України, ст. 4 ЖК України, звертається з даним позовом до суду та просить визнати за нею право власності на спадкове майно за законом у вигляді 1/21 частини квартири АДРЕСА_1
В судове засідання позивачка та її представник не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, від представника позивачки до суду надано заяву згідно якої останній просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримують повністю.
Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.
Від представника відповідача до суду надано пояснення по справі відповідно до яких просять суд прийняти рішення, згідно норм чинного законодавства та слухати справу у відсутності представника Київської міської ради.
Від третьої особи - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора до суду надійшов лист в якому просять слухати справу без їх представника.
Причини неявки в судове засідання представника третьої особи - Реєстраційна служба ГУЮ у м. Києві суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вищезазначених осіб, відповідно до вимог ст.ст. 158, 169 ЦПК України
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов доведений та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло виданого 29.12.1998 року Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної держадміністрації, ОСОБА_3 та членам його сім'ї: ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності в рівних частках кожному належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Як вбачається з наданого суду Свідоцтва про народження ОСОБА_4 НОМЕР_2, останнє засвідчує, що ОСОБА_8 дійсно народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року і її батьками є: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_2.
30.01.1981 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_5 і їй після укладення шлюбу присвоєно прізвище - ОСОБА_9, що об'єктивно підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_4 НОМЕР_3.
Із зазначеного вище можна зробити висновок, що ОСОБА_8 і ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, а саме позивачем по справі і її батьками є співвласники вищезазначеної квартири, а саме: батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_2.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 66 років помер батько позивачки - ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 (а.с. 7).
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 належну йому 1/7 частку квартири АДРЕСА_1 успадкувала його дружина - ОСОБА_2, син - ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_1, в рівних долях, а саме по 1/21 (а.с. 12).
В подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 76 років померла мати позивачки - ОСОБА_10, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_5 (а.с. 8) і після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме на 1/7 частку квартири, що належала їй на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 29.12.1998 року Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської районної держадміністрації та на 1/21 частку квартири, яку вона успадкувала після смерті свого чоловіка.
Як вбачається з наданих суду матеріалів спадкової справи № 512/15 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5 року позивачка звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її матері.
Іншим же спадкоємцем - сином померлої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 року до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори подано заяву про відмову від належної йому частини спадкового майна.
Судом встановлено, що 03.11.2015 року державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Ястремською Ж.В., ОСОБА_9 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/7 частину квартири АДРЕСА_1, а що стосується видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/21 частину вказаної квартири, то в його видачі було відмовлено, оскільки позивачкою не було надано правовстановлюючого документу на вказану частину квартири, право власності на яку було б належним чином зареєстроване (а.с. 15, 20).
Як вже зазначалося вище, позивачка вказуючи на те, що спірна частина квартири належала на праві власності її померлій матері на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, однак вона її не переоформила на себе, що позбавило її можливості надати належні правовстановлюючі документи нотаріусу, звернулася до суду з даним позовом за захистом своїх прав.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Зокрема однією із підстав набуття права власності, є спадкування.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Загально відомим є той факт, що одним із способів набуття права власності є спадкування.
Так статті 1216, 1217 ЦК України, визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За приписами статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як вже зазначалося вище, судом достовірно встановлено, що померла ОСОБА_2 успадкувала від свого чоловіка спірну 1/21 частину квартири, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за № 2-918, тобто остання реалізувала своє право на отримання спадщини у встановленому законом порядку, однак не зареєструвала вказане Свідоцтво в компетентних органах, як того вимагає ст. 182 ЦК України та не набула права власності на спадкове майно де-юре, відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спірна 1/21 частина квартири дійсно є спадковим майном після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2, однак у зв'язку із відсутністю реєстрації права власності вказаної частки, позивачка позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкування визначене ст. 1223 ЦК України.
Зі змісту ст.ст. 15-16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема бути визнання права.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Крім того, відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року за № 19/32-319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника повинно вирішуватись в судовому порядку.
Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що спірна 1/21 частина квартири АДРЕСА_1 дійсно належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом.
Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», роз'яснив , що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Крім того, Верховний Суд України в своєму Листі від 01.04.2014 року «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» значив, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
З врахуванням викладеного, а також того, що судом достовірно встановлено, що спірна 1/21 частина квартири дійсно належала спадкодавцю ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що обраний позивачкою такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання права власності в порядку спадкування за законом є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самого порушеного права позивачки, а тому може бути застосований судом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року за № 19/32-319, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-209, 213-214, 218, 221, 223 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) право власності на спадкове майно за законом у вигляді 1/21 частини квартири АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Декаленко