Справа № 2 -745/17
760/4979/16-ц
03 березня 2017 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді КІЗЮН Л.І.
при секретарі: Продан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», про визначення порядку користування квартирою, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою, у якому просив встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, виділити йому у користування кімнату площею 16,7 кв.м. та лоджію площею 3,1 кв.м., у користування відповідача - кімнату площею 10, 23 кв.м., утворену після переобладнання кімнати площею 14,0 кв.м., а кухню площею 8,6 кв.м., ванну кімнату площею 2, 7 кв.м., вбиральню площею 1,3 кв.м., коридор площею 6,8 кв.м., та площу, утворену шляхом переобладнання житлової кімнати площею 14,0 кв.м. - залишити у загальному користуванні.
Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, квартира АДРЕСА_1 належить йому та відповідачу на праві власності, відповідно у розмірі 2/3 частин йому та 1/3 частина - відповідачеві.
Між позивачем та відповідачем виникають конфлікти з приводу користування квартирою, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 13 липня 2016 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» було залучено до справи у якості третьої особи.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини, та просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, вважали його необгрунтованим і безпідставним та просив у його задоволенні відмовити.
Від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника.
Суд, заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками (по ? частині) квартири АДРЕСА_1 відповідно до даних свідоцтва про право власності на житло від 10 грудня 1999 року, виданого Органом приватизації Жовтневої райдержадміністрації м. Києва (а.с.15).
Відповідно до даних свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2012 року 1/12 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 10).
Згідно з даними договору дарування 1/3 частини квартири від 21 червня 2013 року 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 8).
Зазначені обставини підтверджуються також даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.а.с. 60-63).
З даних зазначеної Інформаційної довідки також вбачається, що ОСОБА_2 є власником 1/12 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 жовтня 2012 року.
Таким чином, судом встановлено, що позивач є власником 2/3 частин, а відповідач 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до даних довідки (форма 3) ЖЕД 906 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» від 12 грудня 2016 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрований позивач та відповідач (а.с. 64).
Як вбачається з даних технічного паспорта, виготовленого станом на 19 липня 2012 року, квартира АДРЕСА_1 двохкімнатна, жилою площею 30, 7 кв.м., складається із житлових кімнат площею 14,0 кв.м. та 16,7 кв.м., кухні, площею 8,6 кв.м., ванної кімнати площею 2, 7 кв.м., вбиральні площею 1,3 кв.м., коридору, площею 6, 8 кв.м. Квартира обладнана лоджією 3,1 кв.м., вихід на лоджію з житлової кімнати площею 14,0 кв.м. Житлові кімнати є ізольовані.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 150 ЖК України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 3 статті 319 ЦК України визначено, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
У судовому засіданні встановлено, що сторонами не досягнуто згоди стосовно користування квартирою, з проводу чого виникають суперечки.
Позивач просить виділити йому у користування кімнату площею 16,7 кв.м. з лоджією площею 3, 1 кв.м., у користування відповідача - кімнату площею 10,23 кв.м. , утворену після переобладнання кімнати площею 14,0 кв.м.
Разом з тим, судом встановлено, що вхід на лоджію є лише з кімнати площею 14,0 кв.м.
У судовому засіданні позивач пояснив, що на час розгляду справи кімнати не переобладнані, їх переобладнання має відбутися в майбутньому.
За таких обставин позовні вимоги про визначення порядку користування квартирою у запропонованому позивачем варіанті є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.
Зважаючи на викладене та керуючись ст. ст. 10, 27, 31, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 317, 319, 321, 368, 369 ЦК України, п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності»,-
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», про визначення порядку користування квартирою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.І. Кізюн