Провадження №2-а/760/1122/16
Справа №760/13129/16-а
14 грудня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді - Лазаренко В.В.
при секретарі - Кучерині Ю.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора УПП в м.Києві ДПП роти №10 батальону №1 лейтенанта поліції Резнікова Руслана Васильовича , Управління патрульної поліції у м.Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
27.07.2016 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову інспектора УПП в м. Києві ДПП роти № 10 батальйону № 1 лейтенанта поліції Резнікова Руслана Васильовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДР № 060552; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог посилається на те, що 19.07.2016 року в 04 години 30 хвилин рухався по вулиці Данила Щербаківського, у напрямку проспекту Перемоги в місті Києві на автомобілі NISSAN ALMERA державний номер НОМЕР_1 . У вказаний час він був зупинений інспектором УПП в м. Києві ДПП роти № 10 батальйону № 1 лейтенантом поліції Резніковим Русланом Васильовичем. Підставою для зупинки стала наче б то несправність ліхтарів підсвічування заднього державного номеру. Після отримання відповіді про підстави зупинки, він вийшов із машини і продемонстрував інспектору ОСОБА_2 , що всі ліхтарі справні і горять. Інспектор ОСОБА_2 попросив його пред'явити посвідчення водія та реєстраційні документи на автомобіль, що він і зробив. Після цього, інспектор Резніков Р.В. попросив пред'явити договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Дана вимога була незаконна, оскільки у вимозі інспектора Резнікова Р.В. були відсутні підстави для здійснення контролю за наявністю договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому, на його прохання він відповів відмовою, так як на це не було жодних законних підстав.
Після цього, інспектором Резніковим Р.В. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ДР № 060552, що є порушенням діючого законодавства.
Позивач вважає, що такі дії незаконними та такими, що суперечать діючому законодавству.
В судове засідання позивач не з'явився, подав суду заяву у якій просить розглядати справу у його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалив провести розгляд справи у його відсутності. В письмових запереченнях на позов відповідач посилається на необґрунтованість та незаконність вимог позивача та просить в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2016 інспектором УПП в м. Києві ДПП роти № 10 батальйону № 1 лейтенантом поліції Резніковим Русланом Васильовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДР №060552, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до змісту вказаної постанови сутність адміністративного правопорушення допущеного ОСОБА_1 полягає у тому, що 19.07.2016 о 04.30 в м. Києві по вул. Щербакова останній керував транспортним засобом NISSAN ALMERA державний номер НОМЕР_1 без обов'язкового полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд вважає, що підстави для скасування постанови відповідача відсутні з огляду на наступне
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є видом обов'язкового страхування.
Відповідно до п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на території України забороняється, зокрема, експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Відповідно до вимог, п. 2.1 ґ) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, позивач під час керування транспортним засобом NISSAN ALMERA, державний номер НОМЕР_1 , зобов'язаний був мати при собі, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з цим, суду з боку позивача доказів на підтвердження зазначених обставин надано не було.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідачем вірно кваліфіковані дії позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та застосовано стягнення в межах санкції статті.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач без законних підстав здійсним зупинку його автомобіля визнаються судом безпідставними з огляну на наступне.
Як свідчать матеріали справи, зупинка автомобіля позивача здійснена інспектором о 04.30 год., тобто в темну пору доби.
Як наполягає відповідач у запереченнях, причиною зупинки було неналежне освітлення номерного знаку.
Дана обставина щодо неналежного освітлення номерного знаку автомобіля позивача, останнім не спростована.
Отже, оскільки згідно пункту 2.9 (в) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості), у відповідача були достатні підстави для зупинки автомобіля позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
При цьому, відповідно до пункту 21.2. статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Отже, доводи позивача про те, що відповідач не мав права вимагати у позивача страхового полісу (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є безпідставними.
Що стосується доводів позивача про відсутність у відповідача компетенції на винесення постанови у зв'язку з нескладанням протоколу про адміністративне правопорушення, то дані твердження є необґрунтованими з таких підстав.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Як визначено ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху (статті 124-1 - 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За змістом ст. 283 КпАП України, постанова виноситься органом (посадовою особа) за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, згідно ч. 2 ст. ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, виносячи оскаржувану постанову відповідач діяв у межах повноважень у межах повноважень встановлених законом.
При прийнятті рішення відповідачем враховано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Дане рішення ґрунтується на фактичних обставинах справи та положеннях чинного законодавства.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, та відповідає характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника та ступеню його вини.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 126, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4, 7, 17, 71, 94, 158, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора УПП в м.Києві ДПП роти №10 батальону №1 лейтенанта поліції Резнікова Руслана Васильовича , Управління патрульної поліції у м.Києві про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Суддя: