ун. № 759/13702/16-ц
пр. № 2/759/1194/17
23 лютого 2017 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.
при секретарі Євфіменко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, суд,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому після збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідачів солідарно борг в розмірі 20 000 дол. США, що в національній валюті згідно курсу НБУ становить 516 400грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 30.08.2013року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримав в борг 20 000 дол. США, що еквівалентно 159 860 грн., терміном до 31.10.2013р., однак свої зобов'язання не виконав, грошові кошти в обумовлений термін не повернув. Договір позики укладено за згодою дружини відповідача, в інтересах сім'ї, тому просить стягнути заборгованість з подружжя ОСОБА_2 солідарно.
Протягом розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідачів також 3% річних за порушення виконання зобов'язання за період з 1.11.2013р. по 28.09.2016р. в розмірі 13 966,95грн., інфляційні втрати за цей же період в розмірі 146 689грн. 81коп., а також проценти на рівні подвійної облікової ставки за період з 1.11.2013р. по 16.07.2014р. в розмірі 10 809грн. 16коп.
Відповідачі в судове засідання не з'явились повторно, про день слухання справи повідомлялись належним чином за адресою реєстрації відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомили, а тому суд вважає можливим слухати справу у їх відсутність згідно ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 30.08.2013р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач отримав в борг від позивача грошові кошти в сумі 159 860 грн., що на день укладення договору становило 20 000 дол. США, терміном до 31.10.2013 р. Договір укладено за згодою дружини позичальника - ОСОБА_3 Даний договір позики сторонами укладено в письмовій формі та посвідчено нотаріально /ас 7/.
Однак у встановлений договором строк позичальник кошти не повернув, чим порушив взяте на себе зобов'язання.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З дослідженого судом договору позики вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 на руки в борг гроші в сумі 159 860грн., які зобов'язався повернути до 31.10.2013 року. Будь-яких даних про отримання боргу в іноземній валюті в розмірі 20 000доларів США, а також зобов'язання повернення суми боргу у сумі, еквівалентній 20 000доларам США вказаний договір не містить, а тому, виходячи з положень ст. 1046 ЦК України, поверненню підлягає саме сума боргу в розмірі 159 860грн.
Відповідно до змісту ст. 65 СК України, при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом установлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і одержане за договором використано на її потреби.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 і договір позики було укладено в інтересах сім'ї, дружина надала згоду на укладення договору позики, суд вважає, що заборгованість за договором позики підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.
Наведені висновки містяться в правовій позиції Верховного Суду України у справі № 163цс1 від 23.05.2012 року.
Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки в договорі позики від 30.08.2013року сторони не встановили розмір процентів від суми позики, то в силу вимог закону позивач має право на отримання процентів, розмір яких визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Таким чином, з урахуванням того, що суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог, то за період з 1.11.2013 року по 16.07.2014 року з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню проценти в розмірі 5 362грн. 93коп., а саме:
за період з 1.11.2013 року по 14.04.2014 року в сумі 4 697грн. 22коп. (159860 х 6,5 облікова ставка НБУ : 365 : 100 х 165 кількість днів прострочення); за період з 15.04.2014року по 16.07.2014року в сумі 665грн. 71коп. (159860 х 9,5 облікова ставка НБУ : 365 : 100 х 16 кількість днів прострочення)
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленні договором або законом.
Оскільки факт невиконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за договором позики від 30.08.2013року достовірно встановлено, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача 3% річних за період з 1.11.2013 року по 28.09.2016року в сумі 13 940грн. 48коп. (159860 х 3%/365 х 1061), а також інфляційні втрати за цей же період в розмірі 146 665грн. 16коп. (159860грн. х 191,74% - 159860грн.)
Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за договором позики від 30.08.2013р. в розмірі 159 860 грн., інфляційні втрати в розмірі 146 665грн. 16коп., 3% річних в розмірі 13 940грн. 48коп., проценти в розмірі 5 362грн. 93коп., а всього підлягає стягненню 325 828грн. 57коп.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 76, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 159 860 грн., інфляційні втрати в розмірі 146 665грн. 16коп., 3% річних в розмірі 13 940грн. 48коп., проценти в розмірі 5 362грн. 93коп., судові витрати в розмірі 3 258 грн. 26коп., а всього підлягає стягненню 329 086грн. 83коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.
Суддя