печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11933/17-к
06 березня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016101010000111, -
28.02.2017 у провадженні Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 , яка передана слідчому судді 01.03.2017, на бездіяльність начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42016101010000111, а саме у невинесенні постанови щодо вирішення клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.
В обґрунтування скарги зазначається, що 07.02.2017 р. заявником ОСОБА_3 подано до прокуратури міста Києва заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42016101010000111.
Листом № 17/2/1-109-17 від 17.02.2017 за підписом начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, проте з вказаним рішення останній не погоджується, у зв'язку з чим звернувся до суду зі скаргою та просить зобов'язати уповноважених осіб прийняти відповідне процесуальне рішення щодо розгляду поданого клопотання від 07.02.2017.
Заявник та його представник у судовому засіданні вимоги скарги підтримали та просили її задовольнити.
Особа, бездіяльність якої являється предметом оскарження в судове засідання не з'явився, про час розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з'явившихся осіб, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, заслухавши обґрунтування заявника та його представника, приходжу до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КПК України, клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 37, ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Судовим розглядом встановлено, що першим слідчим відділом управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється кримінальне провадження N 42016101010000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.
07.02.2017 р. заявником ОСОБА_3 подано до прокуратури міста Києва заяву про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42016101010000111.
Листом № 17/2/1-109-17 від 17.02.2017 за підписом начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено, та одночасно повідомлено, що клопотання долучено до матеріалів вказаного кримінального провадження для перевірки висвітлених питань.
Відповідно до положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим порушено вимоги ч. 4 ст. 55 КПК України, оскільки рішення про відмову за результатами розгляду заяви про залучення особи до провадження як потерпілої, оформляється у вигляді постанови, в протилежному випадку, тобто у разі визнання особи потерпілою - їй вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки потерпілої особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення, що передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи скарги частково знайшли підтвердження, а тому вважає за необхідне зобов'язати уповноважену особу прокуратури міста Києва, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016101010000111 розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим із прийняттям процесуального рішення у вигляді вмотивованої постанови - у випадку відмови або ж вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у разі задоволення її вимог відповідно до ст. 55 КПК України.
Що стосується вимоги про визнання бездіяльності начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , то вона не підлягає задоволенню та не може бути предметом розгляду слідчим суддею, оскільки таке оскарження не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, що регламентовано положеннями Глави 6 цього Кодексу, так як провадження за скаргою відкрити, то у задоволенні даних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 55, 303-304, 307, 309, КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016101010000111 розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим у вказаному кримінальному провадженні із прийняттям процесуального рішення у вигляді вмотивованої постанови - у випадку відмови, або ж вручити пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого - у разі задоволення її вимог, відповідно до ст. 55 КПК України.
В іншій частині вимог скарги - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1