ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34
Справа № 13/295 07.10.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - будівельний"
про стягнення 29285,83 грн.
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники
від позивача - Харламов К.І., довіреність № 12 від 12.05.09,
від відповідача -не з'явився (був Космина Т.І., довіреність № б/н від 17.02.09),
Обставини справи І СУТЬ СПОРУ:
13.08.09 Відкрите акціонерне товариство "Завод ім. Фрунзе" (далі-позивач) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - будівельний" (далі-відповідач) заборгованості у сумі 29285,83 грн.
Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у сумі 293,00 грн. сплаченого при поданні позову державного мита, 315,00 грн. -витрат з оплати послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
19.08.09 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/295 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 15.09.09.
У судовому засіданні 15.09.09 оголошувалась перерва до 01.10.09, а 01.10.09 для підготовки тексту рішення - до 07.10.09.
01.10.09 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити повністю з підстав порушення умов договору та з покладенням відповідальності згідно договору та закону.
Відповідачем вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.09 не виконані у повному обсязі. Обов'язок скласти і подати господарському суду акт звірки розрахунків відповідач не виконав ні до судових засідань, ні після отримання його представником примірника такого акту в судовому засіданні 15.09.09, чим виявив не повагу до господарського суду.
Відповідач у судовому засіданні надавав лише усні пояснення згідно до яких заперечив проти задоволення позову та пояснив, що неоплачена серпня - вересня 2008 року заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором, а саме поставкою 01.08.2008 та 12.09.2008 товару з не повним комплектом документації та невиконанням позивачем п.13.5 та розділу 14 договору. На підтвердження викладеного відповідачем надано копію надісланого повторно листа-вимоги № 3 від 29.07.2009. Наявності будь-яких зауважень і звернень до позивача до цього моменту і доказів повідомлення про це відповідач господарському суду не надав.
Крім того, представник вказав, що товар знаходиться у відповідача на зберіганні і ним притримано розрахунки. Належних доказів наявності на зберіганні придбаного у позивача товару і доказів повідомлення про притримання відповідач не надав.
Заявлені відповідачем в судовому засіданні клопотання про відкладення розгляд у справи визнані необґрунтованими, безпідставними.
У письмовому відзиві поданому через канцелярію суду під час перерви в судовому засіданні 06.10.09 відповідач зазначив, що позивачем не виконані умови договір в частині надання супровідних документів, а оскільки товар не переданий з дотриманням умов договору тому права вимоги у позивача не виникло і у позові слід відмовити.
06.10.09 представником відповідача також через канцелярію суду під час перерви в судовому засіданні подане клопотання про витребування доказів, а саме надання супровідних документів, яке обґрунтоване необхідністю створення умов учасникам судового процесу за яких буде встановлено фактичні обставини справи для правильного застосування законодавства.
Дане клопотання відхилене господарським судом оскільки належних доказів невиконання умов договору позивачем відповідач так і не надав, також в клопотанні сформульовано не конкретизований і не вичерпний перелік таких доказів, зокрема вимагається витребувати інші документи, передбачені Законом як обов'язкові для товару, крім того самі ж пояснення відповідача про відсутність супровідних документів на частину поставленого товару не підтверджені документально. Сумнівним також вбачається відсутність у відповідача податкових накладних на товар протягом календарного року з моменту його отримання, який й нього ж знаходиться і за який він частково розрахувався з постачальником та частково продав.
Клопотання представника відповідача визнані такими, що направлені на умисне і свідоме затягування розгляду справи, а процесуальні дії представника - зловживанням правами наданими ст.22 ГПК України.
В судове засідання 07.10.09 представник відповідача не з'явився про поважні причини неявки господарський суд не повідомив.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Відповідно до клопотання представника відповідача та вимог ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою технічного засобу складені формуляри, долучені до матеріалів справи.
Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -
14.05.08 між Відкритим акціонерним товариством "Завод ім. Фрунзе" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Караван - будівельний" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 23/05-18134 з протокол розбіжностей до нього (надалі -договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати непродовольчу продукцію (надалі -товар), а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, обумовленими умовами даного договору.
Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.
У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 86075,83 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи, та прийнято відповідачем відповідно підписів та відтисків печатки у графі одержувач на вищезазначених накладних.
Згідно з п. 7.1 Договору та п. 2 Угоди про умови (Додаток № 1 до Договору) покупець зобов'язаний провести оплату за фактично отриманий товар протягом 60 календарних днів, починаючи з моменту одержання товару.
Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 56800,00 грн., що підтверджується банківськими виписками позивача.
Таким чином заборгованість відповідача станом на день розгляду справи складає 29285,83 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих сторонами доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.
Твердження відповідача про неналежне виконання договору позивачем не доведені, оскільки відповідач не надав жодного належного доказу на підтвердження своєї позиції. У Листі-Вимозі № 3 від 29.07.09 зазначено, що відповідач “вдруге”звертається до позивача, проте не надано доказів існування першої вимоги, не надано доказів відсутності належного комплекту документації до поставленого товару, актів при отриманні, тощо. Оскільки товар за видатковими накладними отриманий відповідачем, що підтверджується підписом та відтиском печатки у графі одержувач, твердження відповідача про неналежне оформлення зазначених накладних також відхиляється судом.
Як визначено ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Усні пояснення представника відповідача про невиконання позивачем договірних зобов'язань не підтверджені документально, наявності будь-яких зауважень і звернень до позивача до часу вирішення спору по суті і доказів повідомлення про це відповідач господарському суду не надав.
Відповідачем також не доведено що товар знаходиться у відповідача на зберіганні і ним відповідно застосовано притримання. Належних доказів наявності на зберіганні придбаного у позивача товару і доказів повідомлення про притримання відповідач не надав.
Відповідно до п.6.6 договору сторони погодили, що у разі якщо при передачі та прийнятті товару були виявлені недоліки або невідповідність товару документам на нього,Ю покупець має право відмовитись від прийняття товару або прийняти склавши про це акт, що підписується сторонами, а за відсутності уповноваженого представника позивача на момент прийняття товару, складається відповідачем в односторонньому порядку і вважається погодженим позивачем без подальшого підписання ним.
Притримання є видом забезпечення виконання зобов'язання ст. 546 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 594 цього кодексу кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписом ст.595 вказаного кодексу визначено обов'язок кредитора, який притримує річ у себе, негайно повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини. Кредитор не має права користуватися річчю, яку він притримує у себе.
Первинної бухгалтерської документації, яка б свідчила про облік нереалізованого товару у відповідача отриманого ним за накладними ЗиФ -113236, ЗиФ -113243 і ЗиФ -113245 від 01.08.08 та ЗиФ 120373 і ЗиФ 120372 від 12.09.08, актів про виявлення недоліків, тощо відповідачем не надано.
Відповідачем зазначено, що частково товар придбаний і оплачений відповідачем реалізований в роздріб третім особам.
За таких обставин вбачається надуманим і недостовірним посилання відповідача на відсутність документації на одержаний товар, оскільки одна частина його вже продана відповідачем, а інша зберігається без належних супровідних документів.
Господарським судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 7.1 Договору та п. 2 Угоди про умови), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 29285,83 грн.
Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а доводи відповідача є надуманими і помилковими і розміру позовних вимог не спростовують, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 29285,83 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван - будівельний" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, код ЄДРПОУ 34344491), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Відкритого акціонерного товариства "Завод ім. Фрунзе" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 57-А, код ЄДРПОУ 00236010) 29285 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 83 коп. основного боргу, 292 (двісті дев'яносто дві) грн. 86 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Д. Курдельчук