28 лютого 2017 року Справа № 915/6/17
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦК “Київбуд”, 03087, м.Київ, вул.Пітерська, буд. 5А
до відповідача: Міського комунального підприємства “Миколаївводоканал”, 54055, м.Миколаїв, вул. Чигрина, буд.161
про: стягнення з відповідача заборгованості в сумі 106787,22 грн.
Суддя О.Г. Смородінова
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Позивач 03.01.2017р. звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням додаткових пояснень від 27.02.2017 року) стягнути з відповідача основний борг в розмірі 106234,98 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору поставки № 07/06-2016 від 07.06.2016р.; видаткових накладних № 13 від 09.06.2016р., № 19 від 21.07.2016р. та № 20 від 22.07.2016р.; норм Цивільного та Господарського законодавства України та мотивовані простроченням відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки.
06.02.2017 року та 27.02.2017 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення з додатками. Разом з тим, слід зазначити, що позивач жодного разу свого представника в судове засідання не направив.
Відповідач своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, вимоги ухвал господарського суду від 05.01.2017 року та від 07.02.2017 року щодо надання відзиву на позовну заяву не виконав, свого представника двічі в судові засідання не направив.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.
Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, суд -
встановив:
07 червня 2016 року між сторонами був укладений договір поставки № 07/06-2016 згідно з предметом якого позивач, як постачальник, зобов'язується у 2016 році поставити покупцеві товари, зазначені в п. 1.2 цього договору, а відповідач, як покупець, - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товару: крани, вентилі, клапани та подібні вироби до труб, котлів, резервуарів, цистерн і подібних виробів Код 28.14.1 за ДК 016-2010.
Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що загальна ціна цього договору становить 9181796,40 грн.
За умовами пунктів 4.1 та 4.2 договору: поставка товару здійснюється з моменту підписання договору по 31 грудня 2016 року. Поставка товару здійснюється у строк до 5 робочих днів з дня подання письмової заявки замовником.
Згідно п. 5.1 та 5.2 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений у договорі. За узгодженням сторін, допускаються інші форми взаєморозрахунків. Оплата за договором здійснюється на підставі виставленого рахунку постачальника протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% вартості товару, що передається згідно поданої заявки.
Пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання договору і діє до 31 грудня 2016 року.
Спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так згідно приписам ст.ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1596067,24 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 13 від 09.06.2016р. на суму 1489832,26 грн., № 19 від 21.07.2016р. на суму 5747,70 грн. та № 20 від 22.07.2016р. на суму 82781,45 грн.
Зазначенні видаткові накладні підписані, як постачальником так і уповноваженою особою покупця, відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні», є належно оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію - поставку, а тому, відповідно до вимог статей 32 та 34 ГПК України, є належними та допустимими доказами виконання ТОВ «ЦК «Київбуд» перед відповідачем свого обов'язку з поставки товару по договору № 0706-2016 від 07.06.2016р.
Відповідач у справі, як не заперечив факту здійснення постачання йому товару у кількості, вказаній у зазначених вище накладних, так і не оспорив факт підписання його уповноваженими особами цих видаткових накладних.
З метою своєчасної оплати відповідачем товару, позивач в письмових поясненнях вказує, що він нарочно передав відповідачеві рахунки для оплати отриманого товару, що також не спростовано відповідачем.
Як вбачається з наданого позивачем платіжного доручення № 2383 від 09.06.2016 року, відповідач здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару за накладною № 13 від 19.06.2016 року згідно рахунку № 32 від 08.06.2016р., на суму 1489832,26 грн.
З пояснень позивача вбачається, що несплаченими залишились накладні № 19 від 21.07.2016р. та № 20 від 22.07.2016р.
Дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши вказані обставини з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом за ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду докази, які спростовують доводи позивача та свідчать про сумлінне (вчасне та повне) виконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки № 07/06-2016 від 07.06.2016 року.
За умовами п. 5.2 договору строк оплати за поставлений товар у відповідача за видатковими накладними № 19 від 21.07.2016 року та № 20 від 22.07.2016 року закінчився в жовтні 2016 року.
За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вище було встановлено, відповідач здійснив часткову оплату отриманого по договору товару, перерахувавши позивачу 06.06.2016 року грошові кошти лише частково - в розмірі 1489832,26 грн.
Отже, з наведеного суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами факт прострочення виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договором поставки № 07/06-2016 від 07.06.2016 року по оплаті за одержаний товар в розмірі 106234,98,22 грн. (1596067,24 грн. - 1489832,26 грн.).
Згідно положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, на підставі викладених норм та обставин, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (54055, м.Миколаїв, вул.Чигрина, буд. 161, код ЄДРПОУ 31448144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦК «Київбуд» (03087, м.Київ, вул.Пітерська, буд.5А, код 39538465) 106234,98 грн. - основного боргу та 1600,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.
Повний текст рішення складено 06.03.2017 року.
Суддя О.Г.Смородінова