"02" березня 2017 р. Справа № 922/3361/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.;
при секретарі Марченко В.О.,
за участю представників:
позивача - Костіної Л.П. (за дов.№12 від 10.02.2017), Подзигуна В.О. (за дов. №14 від 10.02.2017),
відповідача - ОСОБА_3 особисто, паспорт НОМЕР_3, виданий 26.09.2000,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх.№22Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 у справі №922/3361/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш",м.Харків,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Харків,
про стягнення 142619,90 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення основного боргу 118121,53 грн, пені у розмірі 4062,39 грн та 20% штрафу у розмірі 20435,98 грн за договором поставки №123 від 02.01.2016.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2016 (суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" основний борг у розмірі 118121,53 грн, пеню у розмірі 4062,38 грн, штраф у розмірі 20435,98 грн та судовий збір у розмірі 2139,30 грн. У решті позову відмовлено.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3361/16 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 основного боргу 118121,53 грн, пені 4062,38 грн, штрафу 20435,98 грн та судового збору 2139,30 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що паперові копії накладних за період з 01.06.2016 по 01.07.2016, надані позивачем суду, не підписувались відповідачем. Підпис не співпадає з підписом, наданим у повідомленні №2 від 02.01.2016. Апелянт заперечує проти дійсності підписів у накладних, які не є предметом спору, та стверджує, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що відповідач не заперечує проти дійсності підпису на накладних за неспірний період. Також, апелянт зазначає, що у судовому засіданні 12.12.2016 позивач зазначив, що спірні накладні не підписані власноруч ОСОБА_3, і відповідач просив занести це в протокол, але секретар судового засідання цього не зробила, а суд не звернув ніякої уваги на цей факт. Апелянт зазначає, що не надав на вимогу суду штампа, оскільки штампа, який стоїть у спірних накладних та у повідомлення про відповідальніих осбі, які можуть приймати товар від позивача, у відповідача не існує. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, посилається на те, що відповідач не є платником ПДВ та не отримує податкових накладних, а тому надані позивачем докази (витяги з регістрів синтетичного та аналітичного обліку стосовно взаємовідносин з відповідачем) не підтверджують отримання товару відповідачем за спірними накладними.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.02.2017.
10.02.2017 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№1488) на апеляційну скаргу, в якому просив рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
13.02.2017 апелянт звернувся до суду з клопотанням (вх.№1543), в якому просив суд, зокрема, розглянути клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису у Харківському НДІ судових експертиз ім.Бокаріуса М.С. та поставити перед експертом наступне питання: чи підписані спірні накладні за переліком, наданим позивачем відповідно до позовної заяви №104 від 30.09.2016, відповідачем, саме: ОСОБА_3?
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 розгляд справи відкладено на 02.03.2017 о 15:30 год.
27.02.2017 від позивача до суду надішла заява (вх.№2173), в якій просить суд відхиллити клопотання відповідача про призначення експертизи як безпідставне.
Апелянт у судовому засіданні 02.03.2017 уточнив вимоги апеляційної скарги. Просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3361/16 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просили суд рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 у справі №922/3361/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також, заперечували проти задоволення клопотання та призначення судової почеркознавчої експертизи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила.
02.01.2016 між постачальником (позивачем) та покупцем (відповідачем) укладений договір поставки №123, відповідно до умов пункту 1 якого постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари, які мають придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (згідно з переліком, затвердженим Наказом МОЗ України), а покупець зобов'язався приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.
Згідно з пунктом 2.2 договору поставка товару може здійснюватися шляхом доставки за адресою, яку вказано покупцем (на умовах DDP, згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010), або на умовах самовивозу.
За умовами пункту 2.3 договору формування асортименту і об'єму поставки здійснюється на підставі усного, письмового або в електронному виді замовлення покупця. Постачальник зобов'язаний розглянути замовлення і повідомити покупця про прийняття замовлення, обсяг його виконання, термінах, цінах. Замовлення покупця зберігається у постачальника протягом 3-х днів з моменту приймання товару.
Згідно з пунктом 2.4 договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою покупця згідно з довіреністю на приймання та підписання накладних при прийманні товару.
У пункті 3.2 договору сторони погодили, що ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору постачальник зобов'язується постачати товар відповідно до вимог наказів міністерств і відомств, уповноважених визначати порядок реалізації медикаментів і товарів медичного призначення, в кількості й асортименті, зазначених у замовленні покупця. Покупець зобов'язаний прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 7.3. договору).
У повідомленні від 02.01.2016 вих.№2 відповідач надав позивачу зразок підпису матеріально-відповідальної особи ФОП ОСОБА_3, уповноваженої на здійснення прийому-передачі цінностей за договором поставки №123 від 02.01.2016, а також зразок відтиску штампу, печаток, яким матеріально-відповідальна особа ФОП ОСОБА_3 засвідчує свій підпис (а.с.133, том 1).
ТОВ «Томаш» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому стверджує, що на виконання умов договору у період з 01.07.2016 по 20.08.2016 позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними (копії яких надано позивачем до матеріалів справи) на загальну суму 119946,04 грн, але відповідач не здійснив оплату своєчасно та у повному обсязі, сплативши 1824,51 грн. декількома платежами, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договором, яка склала 119946,04 грн.
Позивачем також надано для долучення до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру податкових накладних за 2016 рік, копії витягів з регістрів синтетичного (журнал ордер) та аналітичного обліку стосовно взаємовідносин з відповідачем за період з 01.01.2016 по 17.11.2016, копію оборотно-сальдової відомості по покупцю ФОП ОСОБА_3, копії видаткових накладних за попередній період з 01.06.2016 по 01.07.2016, а також копії товарно-транспортних накладних з 02.07.2016 по 20.08.2016.
Господарським судом Харківської області вищевказані докази визнані належним документальним підтвердженням обґрунтованості позовних вимог.
Надаючи правову оцінку вказаним висновкам, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин з поставки товару та виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджується, зокрема, належним чином оформленою видатковою накладною, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Видаткова накладна повинна бути складена у момент проведення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, та підписується особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (п.п. 2.2, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704). Пунктом 2.13 положення передбачено, що керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Як убачається з наданих ТОВ "Томаш" видаткових накладних, у графі «покупець» позивачем вказано - ФОП ОСОБА_3 Однак підпис у графі "прийняв" не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні данної господарської операції як отримувач, оскільки не зазначено її посаду, прізвище, імя та по - батькові.
Відповідач заперечує достовірність спірних видаткових накладних з посиланням на фальсифікацію підписів та відтисків штампу на цих накладних, а, отже, не визнає факт отримання товару на підставі спірних видаткових накладних.
У ході судового розгляду справи, позивач зазначив, що визнає той факт, що видаткові накладні за спірний період не підписані ФОП ОСОБА_3, але підписані уповноваженими представниками відповідача.
Як свідчать матеріали справи, відповідач надав позивачу повідомлення від 02.01.2016 вих.№2, яке містить зразок підпису матеріально-відповідальної особи ФОП ОСОБА_3, уповноваженої на здійснення прийому-передачі цінностей за договором поставки №123 від 02.01.2016, а також зразок відтиску штампу, печаток, яким матеріально-відповідальна особа ФОП ОСОБА_3 засвідчує свій підпис (а.с.133, том 1).
Отже, ФОП ОСОБА_3 є єдиною уповноваженою особою на здійснення прийому-передачі цінностей за договором поставки №123 від 02.01.2016.
Матеріали справи не містять довіреностей на осіб, уповноважених ФОП ОСОБА_3 на підписання первинних документів на здійснення господарської операції та будь-яких інших документів, що свідчили б про отримання товару особисто відповідачем або представником ФОП ОСОБА_3 (уповноважено матеріально-відповідальною особою).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За вимогами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Нормами частин 1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як уже зазначалося, укладеним між позивачем і відповідачем договором, чинність якого сторонами не заперечується, передбачено певний порядок підтвердження отримання покупцем товару, однак вказаного порядку позивачем дотримано не було. Тому, на думку колегії суддів, отримання товару відповідачем від позивача (що відповідно до пункту 4.2. договору є підставою для виникнення у відповідача зобов'язання з його оплати) не можна вважати доведеною обставиною.
Окрім того, згідно з пунктом 2.3 договору формування асортименту і об'єму поставки здійснюється на підставі усного, письмового або в електронному виді замовлення покупця. Постачальник зобов'язаний розглянути замовлення і повідомити покупця про прийняття замовлення, обсяг його виконання, термінах, цінах. Замовлення покупця зберігається у постачальника протягом 3-х днів з моменту приймання товару.
Відповідач зазначив, що замовлення здійснювалися усно у режимі телефонного зв'язку, водночас позивач стверджує, що замовлення здійснювались в електронному вигляді, однак доказів наявності замовлень на товар за спірний період матеріали справи не містять.
У ході апеляційного провадження представниками позивача не надано суду доказів перевірки повноважень особи чи осіб, яким було відвантажено товар та пояснень, хто саме приймав товар і підписував спірні накладні, і чому товар поставлявся ФОП ОСОБА_3 за умови, що незважаючи на те, що відповідач не виконав зобов'язання за договором, не оплатив товар, позивач продовжував поставку.
Стосовно копій товарно-транспортних накладних з 02.07.2016 по 20.08.2016, які містяться у матеріалах справи, вказані документи підтверджують лише вивезення товару із підприємства позивача, але не факт отримання його відповідачем.
На думку колегії суддів, не є належними доказами витяг з Єдиного реєстру податкових накладних за 2016 рік, копії витягів з регістрів синтетичного (журнал ордер) та аналітичного обліку стосовно взаємовідносин з відповідачем за період з 01.01.2016 по 17.11.2016, копія оборотно-сальдової відомості по покупцю ФОП ОСОБА_3, оскільки вказані документи складаються продавцем в односторонньому порядку і також не можуть свідчити про отримання товару покупцем.
Судом першої інстанції також прийнято в якості належного доказу копії видаткових накладних за попередній неспірний період з 01.06.2016 по 01.07.2016, однак колегія суддів зазначає, що надані копії видаткових накладних не стосуються предмету даного спору, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що документи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і які суд першої інстанції визнав такими, що свідчать про обґрунтованість доводів позивача, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України.
У судових засіданнях Харківського апеляційного господарського суду представником ТОВ "Томаш" було визнано наявність недоліків в оформленні позивачем видаткових накладних, а саме, позивач не заперечує того факту, що накладні не підписувалися ФОП ОСОБА_3, однак позивач наполягав на тому, що товар ним було поставлено відповідачеві, у зв'язку з чим відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 суми вартості вказаного товару призведе до порушення прав позивача. Стосовно даних тверджень колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Таким чином, неналежне оформлення позивачем документів, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій, та, відповідно, неможливість встановлення факту їх здійснення, належить до ризиків підприємницької діяльності ТОВ "Томаш" і не є непереборною обставиною або наслідком порушення його прав з боку інших осіб, а спричинена недотриманням вимог закону та договору самим позивачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у позовних вимогах ТОВ "Томаш" у частині стягнення основної заборгованості має бути відмовлено з огляду на їх необґрунтованість. Відповідно, не підлягає задоволенню позов і в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, нарахованих на суму основного боргу.
Також, в обгрутування доводів апеляційної скарги апелянт стверджує, що у судовому засіданні 12.12.2016 позивач зазначив, що спірні накладні не підписані власноруч ОСОБА_3, і відповідач просив занести це до протоколу, але секретар судового засідання цього не зробила, а суд не звернув ніякої уваги на цей факт.
Такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: у протоколі судового засідання від 12.12.2016 зазначено, що представник позивача надав усні пояснення, в яких висловив припущення, що підписи у спірних видаткових накладних є не ФОП ОСОБА_3, а є підписами особи, уповноваженої ФОП ОСОБА_3 на отримання товару. Представник також зазначив, що відтиск штампу на спірних видаткових накладних є ідентичним відтиску штампу, зазначеним у повідомленні відповідача від 02.01.2016 за вих.№2 (а.с.144-145, том 1).
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.
Як свідчать матеріали справи, своїх зауважень у встановленому порядку відповідач не надав.
Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи судова колегія заначає, що господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання (вх.№41549 від 05.12.2016) про призначення у справі почеркознавчої експертизи ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2016 у даній справі, яка є окремим процесуальним документом та не оскаржується апелянтом.
Стосовного заявленого відповідачем у суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи колегія суддів зазначає, що у ході судового розгляду справи з'ясовано, що позивач не заперечує того факту, що спірні накладні не підписувалия ФОП ОСОБА_3 особисто, а відтак, сам заявник не наполягав на задовленні вказаного клопотання.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, оскільки доводи відповідача знайшли підтвердження у ході апеляційного провадження, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та має бути прийнято нове рішення про відмову у позові.
З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 у справі №922/3361/16 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (юридична адреса: 61204, м. Харків, пр.Л.Свободи, буд.46-в, кв.79, фактична адреса: 61105, м.Харків, вул. Фонвізіна, буд.18, код ЄДРПОУ 25184975, р/р 26008000077548 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_4 в АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2353,23 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складено 06.03.2017 року.
Головуючий суддя О.А.Пуль
Суддя В.О.Фоміна
Суддя О.В.Шевель