04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"02" березня 2017 р. Справа№ 910/22141/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Чорної Л.В.
Яковлєва М.Л.
За участю представників сторін:
- від позивача : Лазор А.І., довіреність № б/н від 30.12.2016;
- від відповідача (апелянта): Лінкевич О.В., довіреність № 08-03-25/50-16
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22141/16 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» м. Київ
про стягнення 24 490,00 грн.
за результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,
У грудні 2016 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман Страхування» (надалі- позивач/ПрАТ «СК «Талісман Страхування») звернулася до господарського суду міста Києва із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Оранта» (надалі- відповідач/ПрАТ «СК «Оранта»/ апелянт) про відшкодування збитків в порядку регресу в розмірі 24 490,00 грн.
Позовні вимоги ПрАТ «СК «Талісман Страхування» обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до приписів статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування" повинен відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі, винним в якій визнано особу, чию цивільно-правову відповідальність застраховано у відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22141/16 та призначено її до розгляду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22141/16 (суддя Пінчук В.І.) позов задоволено; за рішення стягнуто з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Талісман Страхування» 24 490 (двадцять чотири тисячі чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. страхового відшкодування. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що особою, відповідальною за завдані позивачу збитки, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, є відповідач, як страховик винної у скоєнні ДТП особи, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» та в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за мінусом франшизи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог та судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи та нормами матеріального права, зокрема, ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 124, 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, на думку скаржника, не притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння є підтвердженням відсутності вини цієї особи, а отже, свідчить про відсутність підстав для відшкодування майнової шкоди, заподіяної іншій особі в результаті цієї дорожньо- транспортної пригоди.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22141/16 та призначено її до розгляду на 02.03.2017.
У судовому засіданні представником позивача був поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.
Представник апелянта (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з викладених в ній підстав.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував вимоги апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, 19.01.2015 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Рітейл- Страхування» (правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман Страхування»), як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 134.01.15, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «SSANG YONG KORANDO», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску
У договорі визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП ( п. п. 3.1-3.3. договору добровільного страхування наземного транспорту).
Строк дії договору встановлено з 20.01.2015 по 19.01.2016.
Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25.08.2015 в м. Києві відбулась дорожньо - транспортна пригода, за участю: транспортного засобу «SSANG YONG KORANDO» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5.
Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.
З висновку старшого слідчого відділу Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві від 03.11.2015 вбачається, що в ході проведення перевірки було встановлено, що в діях водія автомобіля марки ВАЗ н.з. НОМЕР_5 ОСОБА_5 порушено п.п. 2.3 б), 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ст. 124 КУаПА.
Колегією суддів також встановлено, що факт ДТП підтверджується довідкою про ДТП № 70984180, засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.19).
Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а тому 25.08.2015 ОСОБА_4 як страхувальник, звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.
Згідно ремонтної калькуляції №465 від 02.09.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля SSANG YONG KORANDO», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 79 568,83 грн.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Талісман Страхування» зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 134.01.15 на підставі ремонтної калькуляції № 465 від 02.09.2015, розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту від 03.09.2015 № 00997.1501.01к виконало, виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 33 650,11 грн., про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення № 3 від 09.09.2015.
Однак, відповідач страхове відшкодування на корись позивача не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Відповідно до ст.ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, з тих підстав, що надана позивачем довідка ДАІ не є належним та допустимим доказом, з огляду на те що, до компетенції ДАІ не входить встановлювати вину особи, яка спричинила ДТП, ДАІ лише встановлює факт ДТП, учасників та обставини, оскільки вина його страхувальника не встановлена у судовому порядку, позаяк і відсутні правові підстави для задоволення позову.
Проте колегія судів не погоджується з такою позицією відповідача, вважає її не доведеною та не обґрунтованою, зважаючи на наступне.
Як вже зазначалось вище, що ДТП відбулось за участі транспортного засобу «SSANG YONG KORANDO» реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, сталась внаслідок порушення останнім правил п.п. 2.3 б), 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ», реєстраційний номер АВ 2097АО, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_6 та знаходився під керуванням ОСОБА_7
За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, оскільки ОСОБА_5 експлуатував автомобіль марки "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_3, на законних підставах, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.
В свою чергу, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ «НАСК «Оранта» на підставі полісу № АЕ3353906, розмір франшизи 510,00 грн.
Згідно зі ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відсутність в матеріалах справи доказів притягнення судом учасника дорожньо-транспортної пригоди до відповідальності за її скоєння не може бути підставою для відмови в позові, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що висновок слідчого Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві від 03.11.2015, який підтверджує вину водія автомобіля НОМЕР_2.
Відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Полісом № АЕ/3353906 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції, що враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом АЕ/3353906 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 490,90 грн.
Доводи апелянта про прошення місцевим господарським судом ст. 6 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також проте, що в матеріалах справи немає доказів вини водія ОСОБА_8 у вчиненні ДТП за відсутності постанови суду про визнання його винним, колегією суддів відхиляються, оскільки відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким би названий вище громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння ДТП не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 35 ГПК України таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 08.06.2015 у справі №910/22340/14 та від 27.01.2016 у справі №910/17113/15.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта, що зазначені в апеляційній скарзі стосовно порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України, що судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення, рішення господарського міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22141/16 залишити без змін
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Л.В. Чорна
М.Л. Яковлєв