04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" лютого 2017 р. Справа№ 10/5026/1698/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Верховця А.А.
Шапрана В.В.
при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,
за участю представників сторін:
від скаржника: ОСОБА_2 - довіреність № 1194 від 04.09.2015.
від ліквідатора банкрута: Крупа Р.А. - довіреність № 6403 від 21.11.2014.
розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року
у справі № 10/5026/1698/2012 (суддя Боровик С.С.)
за заявою Ліквідатора банкрута №02/01-05-16 від 23.05.2016 року
про визнання недійсними прилюдні торги, скасування свідоцтва про
придбання майна з прилюдних торгів, визнання права власності на
нерухоме майно
у справі № 10/5026/1698/2012
за заявою Прокурора Катеринопільського району в інтересах держави в особі Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області
до Селянського (фермерського) господарства „Зевс"
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги, які проведені 29.09.2011 року ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" з реалізації арештованого нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель та споруд, загальною площею 1037,60 м.кв., у складі: адмінбудинок „А", ганок „а", прохідна „Б", ганок „б", ганок „1", інкубаційний цех з прибудовою „В, в" гараж з прибудовою „Г, г", госпкорпус з прибудовою „Д, д", ганок „д1", ганок „д2", сарай „Ж", електропідстанція „з", ворота „1", тин „2", ємкості „3", колонка заправочна „4", туалет „5", водонапірна башня „6", навіс „7", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оформлених протоколом прилюдних торгів №16/114-11А-1 від 29.09.2011 року з реалізації арештованого нерухомого майна та актом головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Катеринопільського районного управління юстиції у Черкаській області Міняйло Василем Вікторовичем про проведення публічних торгів від 07.10.2011 року, затвердженим начальником відділу державної виконавчої служби Катеринопільського районного управління юстиції Поштаренко В.П.
В частині вимог про скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, що видане державним нотаріусом Звенигородської, в.о. Катеринопільської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. 13.07.2012 року, що зареєстроване в державному реєстрі правочинів 13.07.2012 року о 18:22:44 (номер правочину 5100597), та про визнання за СФГ „Зевс" права власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд, загальною площею 1037,60 м.кв., у складі: адмінбудинок „А", ганок „а", прохідна „Б", ганок „б", ганок „1", інкубаційний цех з прибудовою „В, в" гараж з прибудовою „Г, г", госпкорпус з прибудовою „Д, д", ганок „д1", ганок „д2", сарай „Ж", електропідстанція „з", ворота „1", тин „2", ємкості „3", колонка заправочна „4", туалет „5", водонапірна башня „6", навіс „7", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, заяву №02/01-05-16 від 23.05.2016 року - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року в частині визнання недійсними прилюдних торгів, які були проведені 29.09.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора СФГ „Зевс" Ярмолінського Ю.В. відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу у справі № 10/5026/1698/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду по суті.
27.12.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_4 надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Шапрана В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.01.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
До судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу та додаткові документи по справі, а від скаржника - клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із хворобою.
Судове засідання, призначене на 18.01.2017 року, не відбулось у зв'язку із повідомленням про замінювання приміщення Київського апеляційного господарського суду, а відтак ухвалою суду від 18.01.2017 року розгляд справи призначено на 01.02.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі та витребувано з господарського суду Черкаської області матеріали справи № 10/5026/1698/2012.
Ухвалою суду від 01.02.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.02.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.
02.02.2017 року на запит суду від 18.01.2017 року № 09-16/311/17 з господарського суду Черкаської області надійшли всі матеріали справи № 10/5026/1698/2012.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представників скаржника і ліквідатора банкрута надійшли пояснення по справі, а від начальника Катеринопільського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області - заява про приєднання документів до матеріалів справи.
Представник скаржника в судовому засіданні 20.02.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року в частині визнання недійсними прилюдних торгів, які були проведені 29.09.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора СФГ „Зевс" Ярмолінського Ю.В. відмовити повністю.
Представник ліквідатора банкрута в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року - без змін.
Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
20.02.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року у даній справі про визнання недійсними прилюдних торгів - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову ліквідатору у задоволенні поданої ним заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Як вбачається з матеріалів справи у провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа № 10/5026/1698/2012 про банкрутство СФГ „Зевс", провадження у якій порушено ухвалою суду від 14.11.2012 року за ст. 52 Закону про банкрутство.
Постановою господарського суду Черкаської області у даній справі від 26.11.2012 року СФГ „Зевс" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В.
Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року в редакції від 22.12.2011 року встановлено, що положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тобто, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідаційної процедури - за його новою редакцією.
В даному випадку застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції Закону, чинній до 19.01.2013 року.
24.05.2016 року ліквідатор звернувся до місцевого господарського суду із заявою про визнання недійсними прилюдних торгів, які проведені 29.09.2011 року ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" з реалізації арештованого нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель та споруд, загальною площею 1037,60 м.кв., у складі: адмінбудинок „А", ганок „а", прохідна „Б", ганок „б", ганок „1", інкубаційний цех з прибудовою „В, в" гараж з прибудовою „Г, г", госпкорпус з прибудовою „Д, д", ганок „д1", ганок „д2", сарай „Ж", електропідстанція „з", ворота „1", тин „2", ємкості „3", колонка заправочна „4", туалет „5", водонапірна башня „6", навіс „7", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оформлених протоколом прилюдних торгів №16/114-11А-1 від 29.09.2011 року з реалізації арештованого нерухомого майна та актом головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Катеринопільського районного управління юстиції у Черкаській області Міняйло В.В. про проведення публічних торгів від 07.10.2011 року, затвердженим начальником відділу ДВС Катеринопільського районного управління юстиції Поштаренко В.П.
Як вбачається з заяви ліквідатора, 10.04.2008 року між ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" (кредитор) та СФГ „Зевс" (позичальник) було укладено кредитний договір №010/02-34/542-08, відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 20 000,00 дол. США строком до 09.04.2009 року зі сплатою 13,5 % річних.
3 метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15.04.2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки № 010/02-34/542-08і, відповідно до умов якого даний договір забезпечує вимоги банку, що витікають з кредитного договору № 010/02-34/542-08 за рахунок звернення стягнення на майно заставною вартістю 278 770,00 грн., яке є предметом іпотеки та належить СФГ „Зевс", а саме: комплекс адмінбудинок „А", ганок „а", прохідна „Б", ганок „б", ганок „1", інкубаційний цех з прибудовою „В, в" гараж з прибудовою „Г, г", госпкорпус з прибудовою „Д, д", ганок „д1", ганок „д2", сарай „Ж", електропідстанція „з", ворота „1", тин „2", ємкості „3", колонка заправочна „4", туалет „5", водонапірна башня „6", навіс „7", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 0,17 га державної власності.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з позичальника відповідної заборгованості.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2010 року у справі № 02/186 позов задоволено повністю, стягнуто з СФГ „Зевс" на користь ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" борг по кредиту та процентах в сумі 48 976,48 грн., 18 097,44 грн. пені, 670,74 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
20.03.2010 року Господарським судом Черкаської області було видано наказ на примусове виконання судового рішення у справі № 02/186.
02.04.2010 року державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Катеринопільського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 20.03.2010 року у справі № 02/186 та надіслано її копію стягувачу та боржнику.
21.09.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої були направлені для виконання до установ банків, а 20.10.2010 року - постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ТГ №914566 описане нерухоме майно є предметом застави за договором іпотеки від 15.04.2008 року, укладеного між СФГ „Зевс" та ВАТ „Райфайзен Банк Аваль".
З метою незалежної оцінки вказаного вище нерухомого майна постановою державного виконавця ВДВС від 04.05.2011 року для участі у виконавчому провадженні було призначено експерта.
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість житлового приміщення, наданого оцінювачем ОСОБА_10 від 01.06.2011 року, станом на 28.05.2011 року загальна ринкова вартість об'єктів оцінки становить 84 841,00 грн., ліквідаційна вартість - 75 182,00 грн.
Оскільки будь-яких заперечень щодо оцінки арештованого нерухомого майна до ВДВС не надходило, 02.09.2011 року між Відділом ДВС Катеринопільського РУЮ та ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" було укладено договір №16/114-11А про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, відповідно до умов якого відділ передає спеціалізованій організації нерухоме майно, арештоване державним виконавцем, а спеціалізована організація надає послуги з реалізації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5.
29.09.2011 року відбулись прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, результати яких оформлено протоколом прилюдних торгів №16/114-11А-1 та актом від 07.10.2011 року головного державного виконавця відділу ДВС Катеринопільського РУЮ у Черкаській області Міняйло В.В. про проведення публічних торгів.
Відповідно до вказаного протоколу спірне нерухоме майно продано переможцю аукціону - ОСОБА_4 за ціною 85 500,00 грн.
Кошти, отримані за результатами проведення прилюдних торгів, були розподілені між стягувачами, у тому числі, вимоги ПАТ „Райфайзен Банк Аваль" були повністю погашені та закінчено виконавче провадження з виконання наказу від 20.03.2010 року № 02/186.
На підставі акта про проведення публічних торгів від 07.10.2011 року державним нотаріусом Звенигородської, в.о. Катеринопільської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. 13.07.2012 року видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
На думку ліквідатора, правочин з реалізації майна банкрута вчинений з порушенням вимог законодавства, а тому останній, з метою захисту прав банкрута та його кредиторів, у листопаді 2013 року звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відділу ДВС Катеринопільського районного управління юстиції та ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" про визнання недійсними результатів вказаних прилюдних торгів,
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року у справі № 925/1887/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року, позовні вимоги СФГ „Зевс" задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2014 року скасовано, справу № 925/1887/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.10.2014 року у справі № 925/1887/13, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року рішення Господарського суду Черкаської області від 15.10.2014 року у справі № 925/1887/13 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 29.09.2011 року ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" з реалізації арештованого нерухомого майна боржника.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 15.10.2014 року скасовано, справу № 925/1887/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.06.2015 року залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача-1 - ОСОБА_4
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 року у справі №925/1887/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року, у задоволенні позову до Відділу ДВС Катеринопільського районного управління юстиції відмовлено повністю, а провадження у справі в частині вимоги до ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.2015 року рішення господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року скасовано, провадження у справі припинено з підстав того, що даний спір повинен вирішуватися в межах справи про банкрутство позивача.
У зв'язку із цим, ліквідатор звернувся до суду із даною заявою в межах справи про банкрутство, в якій зазначив, що під час виконання заходів, спрямованих на пошук та повернення майна банкрута, ним встановлено, що майно банкрута було продано на аукціоні з порушенням вимог діючого законодавства, а тому наявні підстави для визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації належного СФГ „Зевс" арештованого нерухомого майна.
На думку ліквідатора, правочин з відчуження нерухомого майна боржника, що оформлений протоколом прилюдних торгів №16/114-11А-1 від 29.09.2011 року з реалізації арештованого нерухомого майна підлягає визнанню недійсним з підстав того, що ВДВС не мав підстав передавати предмет іпотеки на реалізацію, а сама реалізація проведена з порушенням порядку її проведення, а саме пунктів 1.4., 3.11 Тимчасового положення, статей 41, 54 Закону України „Про іпотеку", статті 52 Закону України „Про виконавче провадження".
За наслідками розгляду заявлених вимог, з урахуванням заяви від 04.08.2016 року, ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. задоволено частково. Визнано недійсними прилюдні торги з реалізації спірного нерухомого майна.
В частині вимог про скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, що видане державним нотаріусом Звенигородської, в.о. Катеринопільської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. 13.07.2012 року, та про визнання за СФГ „Зевс" права власності на вказане нерухоме майно - залишено без розгляду з підстав несплати судового збору.
Задовольняючи подану ліквідатором заяву та визнаючи недійсними прилюдні торги, суд першої інстанції виходив з наступних підстав:
- спірні торги повинні були проводитися з врахуванням норм Закону України „Про іпотеку";
- в порушення положення Закону України „Про виконавче провадження", державний виконавець ВДВС Катеринопільського РУЮ передав на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення господарського суду про стягнення на користь іпотекодержателя (АТ „Райфайзен Банк Аваль") заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, незважаючи на те, що у боржника було інше майно, на яке можна першочергово звернути стягнення; у боржника була наявна заборгованість також перед іншими кредиторами (Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області), крім іпотекодержателя, оскільки виконавче провадження в межах якого реалізовувалося майно було зведеним, а також передано на реалізацію та реалізовано майно без дотримання порядку реалізації, визначеного Законом України „Про іпотеку";
- станом на дату проведення оскаржуваних торгів, спірне нерухоме майно перебувало під обтяженням іпотеки, у зв'язку із чим було встановлено заборону його відчуження;
- на спірне нерухоме майно також було накладено й іншу заборону відчуження, а саме постановою про заборону відчуження майна від 25.12.2009 року слідчого СЧ СУ УМВС України в Черкаській області Момотенко І.Г. Продаж майна відбувся без дозволу слідчого органу або прокуратури;
- початкову вартість реалізації визначено з порушенням ч. 2 ст. 43 Закону України „Про іпотеку", що призвело до реалізації майна за заниженою ціною.
- відповідач-2 порушив статті 25, 26, 30, 52 Закону про банкрутство, а саме: під час ліквідаційної процедури банкрута, коли спірне майно належало СФГ „Зевс", продав належне банкруту майно іншій особі.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали в частині визнання недійсними прилюдних торгів, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду та вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається із заяви ліквідатора про визнання недійсними прилюдних торгів, які проведені 29.09.2011 року ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" з реалізації арештованого нерухомого майна - комплексу нежитлових будівель та споруд, що належить СФГ „Зевс", відповідачами визначено Відділ ДВС Катеринопільського районного управління юстиції (відповідач-1) та переможець торгів - гр. ОСОБА_4 (відповідач-2).
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій , передбачено Законом України „Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за № 74/5.
Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їх права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111, 85 Закону).
Разом із тим аналіз положень Закону України „Про виконавче провадження" та Інструкції №74/5 від 15.12.1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядок та правила проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15.12.1999 року).
Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15.12.1999 року).
Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції України 27.10.1999 року за № 68/5.
Вказаним Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення).
Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
Разом із тим слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18,24 - 27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. З ст. 32, ч. З ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, визначених Тимчасовим положенням, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. (Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного суду України від 24.10.2012 року по справі №6-116цс12 та від 23.09.2014 року у справі №3-112гс14).
Таким чином, задоволення вимог позивача можливо лише у разі встановлення в судовому порядку порушень правил проведення торгів. Дані порушення повинні бути підтвердженні певними засобами доказування.
Досліджуючи матеріали справи на предмет порушення відповідачем-1 положень Закону України „Про виконавче провадження" з реалізації предмета іпотеки, судовою колегією встановлено наступне.
30.03.2010 року до відділу Катеринопільського районного управління юстиції надійшов на виконання судовий наказ у справі № 02/186 від 20.03.2010 року про стягнення з СФГ „Зевс" на користь ЧОД ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" боргу на загальну суму 67 980,66 грн. Того ж дня була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої на наступний день направлена сторонам.
У строк для добровільного виконання боржник рішення суду не виконав, тому державним виконавцем було вчинено дії на виявлення майна. Згідно листа ДПІ у Катеринопільському районі за боржником виявлені рахунки в банківських установах, а саме в ПАТ КБ "ПриватБанк" та ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" у м. Києві.
21.09.2010 року винесено постанову про арешт коштів боржника, які були направлені для виконання до вказаних установ. Відповідно до листа ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" на належних боржнику рахунках виявлені кошти на загальну суму 5 739,00 грн. та 19.10.2010 року виставлена платіжна вимога на їх списання.
20.10.2010 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якої були надіслані до Звенигородського ВРЕР ДАІ, Катеринопільської інспекції Держтехнагляду, Катеринопільського ВВ КП ЧООБТІ та сторонам виконавчого провадження.
Згідно повідомлень від 19.11.2010 року Звенигородським ВРЕР ДАІ накладено арешт на транспортні засоби, що належать СФГ „Зевс", а саме: причіп ПФ 01 фермер д/н НОМЕР_1 та автомобіль НОМЕР_2., з інших установ повідомлення про накладення арешту не надходили.
В ході виконання вищевказаного документу було встановлено, що за позивачем зареєстроване нерухоме майно, що знаходиться в заставі ВАТ „Райфайзен Банк Аваль", а саме комплекс нежитлових будівель і споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Необхідно також зазначити, що ВАТ „Райфайзен Банк Аваль", як іпотекодержатель, не лише давав згоду на відчуження майна, а й письмово наполягав на якнайшвидшій його реалізації для виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження" в редакції чинній станом на липень 2010 року, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
СФГ „Зевс" не надавало державному виконавцю інформацію про наявні у нього кошти чи майно, можливе до реалізації, а залишків коштів на рахунку як зазначалося вище було недостатньо, у зв'язку з чим державними виконавцем правомірно вжито заходи до реалізації предмета іпотеки для виконання рішення суду, оскільки спірне нерухоме майно знаходилося в іпотеці саме у цього банку.
Разом з тим, судова колегія під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції бере до уваги, що вказані вище дії державного виконавця були предметом судового розгляду у справі № 02/186. Так, зокрема, подані ліквідатором СФГ „Зевс" скарги № 7-Ю від 15.02.2013 року на незаконність дій державного виконавця, спрямованих на звернення стягнення на майно, обтяжене іпотекою, за відсутності судового рішення і в незаконній передачі на реалізацію нерухомого майна СФГ „Зевс" та № 18-Ю від 27.02.2013 року про зобов'язання відділу ДВС призначити рецензування звіту про оцінку майна щодо оцінки нежитлових приміщень, належних СФГ „Зевс", були залишені судом без задоволення ухвалами від 04.03.2013 року та від 11.03.2013 року відповідно. Зазначені судові рішення в передбаченому законом порядку не скасовані, набрали законної сили.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин, в силу ст. 35 ГПК України, ухвали суду у справі № 02/186, якими залишено без задоволення скарги ліквідатора на незаконність дій державного виконавця, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи під час розгляду законності проведення прилюдних торгів, та спростовують твердження ліквідатора про порушення відповідачем-1 положень Закону України „Про виконавче провадження" з реалізації предмета іпотеки.
Крім того, колегія суддів вважає помилковим висновок суд першої інстанції, що спірні торги повинні були проводитися з врахування норм Закону України „Про іпотеку".
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2008 року між ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" (кредитор) та СФГ „Зевс" (позичальник) було укладено кредитний договір №010/02-34/542-08, відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 20 000,00 дол. США, строком до 09.04.2009 зі сплатою 13,5 процентів річних.
В забезпечення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору 15.04.2008 року між ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" та СФГ „Зевс" було укладено договір іпотеки №010/02-34/542-08і, за умовами якого останній забезпечує вимоги банку, що витікають з кредитного договору №010/02-34/542-08 за рахунок звернення стягнення на майно, заставною вартістю 278 770,00 грн., яке є предметом іпотеки та яке належить СФГ „Зевс", а саме: комплекс адмінбудинок „А", ганок „а", прохідна „Б", ганок „б", ганок „1", інкубаційний цех з прибудовою „В, в" гараж з прибудовою „Г, г", госпкорпус з прибудовою „Д, д", ганок „д1", ганок „д2", сарай „Ж", електропідстанція „з", ворота „1", тин „2", ємкості „3", колонка заправочна „4", туалет „5", водонапірна башня „6", навіс „7", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,17 га, державної власності.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, банк звернувся до суду про стягнення заборгованості з позичальника за кредитним договором №010/02-34/542-08 від 10.04.2008 року.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.03.2010 року у справі №02/186 задоволено позов ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" та стягнуто на його користь з СФГ „Зевс" борг по кредиту та процентах в сумі 48 976,48 грн., 18 097,44 грн. пені, 670,74 грн. витрат на сплату державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення суду 20.03.2010 року судом було видано наказ.
У разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України „Про іпотеку" до спірних правовідносин вважаю не застосовуються, а застосовуються загальні норми, що регулюють правовідносини з реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, - норми Закону України „Про виконавче провадження" та Тимчасового положення. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справах №6-174цс14 та №6-199цс14 про визнання прилюдних торгів недійсними).
Щодо висновків суду з приводу заниження оцінки арештованого та реалізованого нерухомого майна, то вони не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи, враховуючи таке.
Так, постановою державного виконавця від 04.05.2011 року було призначено експерта для участі у виконавчому провадженні та укладено договір із ПП „Ажіо", яке має свідоцтво суб'єкта оціночної діяльності № 9944/10 від 09.09.2010 року, видане ФДМУ України. Оцінка нерухомого майна була проведена оцінювачем ОСОБА_10, яка має кваліфікаційне свідоцтво МФ №1569 та має право проводити незалежну оцінку майна.
Вказаний звіт про незалежну оцінку затверджений директором ПП „Ажіо" 01.06.2011 року та скріплений печаткою підприємства.
Згідно інформації, викладеної у висновку суб'єкта оціночної діяльності, загальна ринкова вартість об'єктів оцінки станом на 28.05.2011 становить 84 841,00 грн., ліквідаційна вартість - 75 182,00 грн.
Повідомлення про оцінку майна із висновком оцінювача було надіслано державним виконавцем на адресу СФГ „Зевс", вказану у виконавчому документі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується копією відповідного конверта, та повернулось на адресу відправника з відміткою пошти „за закінченням строку зберігання".
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону, сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Виходячи із змісту вказаної норми, надіслання повідомлення стороні рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, є належним ознайомленням сторони із результатами оцінки майна.
Таким чином, можна дійти висновку, що боржник належним чином ознайомлений із результатами оцінки майна, а оскільки будь-який заперечень щодо оцінки нерухомого майна до відділу ДВС не надходило, тому 02.09.2011 року між відділом ДВС Катеринопільського РУЮ та ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" був укладений договір № 16/114-11А про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, переможцем спірних торгів, початковою вартістю яких було 84 841,00 грн., став ОСОБА_4, який запропонував ціну - 85 500,00 грн., тобто вищу за початкову, та ту, у яку майно було оцінено суб'єктом оціночної діяльності.
Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що оцінка та реалізація арештованого нерухомого майна є заниженою.
Судова колегія також не погоджується з висновком суду першої інстанції, що права боржника було порушено під час організації та проведення публічних торгів, зокрема не опубліковано повідомлення про проведення прилюдних торгів принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації та не повідомлено письмово про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Відповідно до пунктів 3.5., 3.11. Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 року №43/5, на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна; одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації; спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Згідно вимог частин 3-5 статті 43 Закону України „Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.
Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу.
Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення.
Реалізація майна на прилюдних торгах здійснювалася ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" в межах відкритого виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі № 02/186 на виконання рішення від 02.03.2010 року про стягнення із СФГ „Зевс" на користь ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" в особі ЧОД ВАТ „Райфайзен Банк Аваль" заборгованості по кредиту, процентах, пені (постанова державного виконавця відділу ДВС Катеринопільського РУЮ від 02.04.2010 року).
Отже, статті 43 Закону України „Про іпотеку" та пункт 3.11 Тимчасового положення стосується виключно повноважень торгуючої організації (ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція"). Саме торгуюча організація повинна здійснити публікації про проведення прилюдних торгів принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації та повідомити боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується сторонами, на веб-сайті trade.informjust.ua, у відповідності до п. 2.4.3. договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та приписів Тимчасового положення, організатором торгів було розміщено інформацію про реалізацію арештованого нерухоме майно, що підтверджується витягом з вказаного сайту, який є загально доступним в мережі Інтернет. Зокрема, на даному сайті зазначена вся необхідна інформація щодо нерухомого майна, що реалізується, визначена в пункті 3.6. Тимчасового положення.
При цьому апеляційний суд зазначає, що з моменту зазначеної публікації та розміщення інформації на веб-сайті така інформація стає загальновідомою.
Колегія суддів звертає увагу, що до матеріалів справи надана засвідчена Міністерством юстиції України копія інформації про повідомлення про торги з реалізації належного позивачу майна із інформацією про таке майно, його ціну, суми гарантійного внеску та дату публікації повідомлення - 02.09.2011 року.
В той же час, Тимчасове положення не містить положень, які б передбачали, що відділ ДВС (відповідач-1) повинен здійснювати публікації та повідомляти боржника про проведення торгів.
Також Тимчасове положення не містить положень, що перед підписанням акту про проведення торгів, відділ ДВС (відповідач-1) повинен витребувати докази направлення та вручення повідомлення, здійснення публікацій та обов'язку підшити такі докази у справу з матеріалами виконавчого провадження.
Так, згідно п.6.1 розділу 6 „Оформлення результатів торгів" Тимчасового положення, після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.
Тобто, розділ 6 Тимчасового положення передбачає витребування у торгуючої організації перед підписанням акту про проведення прилюдних торгів лише копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно. Жодних інших вимог, в т.ч. щодо перевірки наявності підтвердження направлення та вручення боржнику повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна, факт публікацій повідомлень Тимчасове положення не містить.
Тобто, витребування відповідачем-1 у торгуючої організації доказів дотримання останньою п.3.11 Тимчасового положення не передбачено.
Водночас, відсутність у матеріалах виконавчого провадження доказів про направлення та вручення повідомлення, не може слугувати доказом порушення торгуючою організацією вищенаведених норм законодавства.
При цьому, під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція" було припинено за рішенням засновників, про що 04.07.2014 року внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно витягу з ЄДР №19216661 станом на 29.08.2014 року відомості про правонаступника підприємства відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про порушення відповідачами п.3.11 Тимчасового положення та статті 43 Закону України „Про іпотеку" у зв'язку з тим, що належний відповідач відповідно до даного правопорушення (ПП „Спеціалізоване підприємство „Юстиція") не є стороною у справі та станом на дату судового розгляду припинив свою діяльність, що унеможливлює встановлення фактичних обставин у справі з даного питання, зокрема перевірити доводи ліквідатора щодо відсутності оголошення у друкованих засобах масової інформації про проведення спірних торгів, так само як і доводи відповідача-2 щодо наявності вказаного оголошення.
Крім того, колегія суддів також не погоджується з твердженням суду щодо неправомірності дій державного виконавця з реалізації спірного нерухомого майна, оскільки спірне нерухоме майно перебувало під обтяженням іпотеки, у зв'язку із чим було встановлено заборону його відчуження.
Так, 26.11.2010 року державним виконавцем було надіслано запит до ЧФ ДП „Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, з метою витребування розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
З даного витягу стало відомо, що описане нерухоме майно є предметом застави за договором іпотеки між СФГ „Зевс" та ВАТ „Райфайзен Банк Аваль", тобто між боржником та стягувачем.
Відповідно до ст. 52 ЗУ „Про виконавче провадження" (в редакції чинній на той момент) стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог заставодержателя.
Крім того, в матеріалах виконавчого провадження знаходяться листи від АТ „Райфайзен Банк Аваль" адресовані відділу ДВС Катеринопільського РУЮ якими стягувач просить повідомити про стадію реалізації заставного майна.
При цьому, саме АТ „Райфайзен Банк Аваль" надав до ВДВС Катеринопільського РУЮ копії документів, що підтверджують право власності СФГ „Зевс" на арештоване майно.
Щодо твердження про те, що реалізоване майно було обтяжене постановою слідчого СЧ СУ УМВС України в Черкаській області Момотенко І.Г. про заборону відчуження майна від 25.12.2009 року, то дане ствердження не відповідає дійсності, так як у розширеному витязі з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 29531042 від 07.12.2010 року виданого ДП «Інформаційний центр» (копія знаходиться в матеріалах справи) вказане обтяження не зазначене.
Суд апеляційної інстанції також критично відноситься до доводів ліквідатора щодо наявності порушень відповідачем-2 статей 25, 26, 30, 52 Закону про банкрутство, зокрема, щодо продажу майна банкрута іншій особі під час ліквідаційної процедури банкрута в той час, коли спірне майно належало СФГ „Зевс", оскільки вказані доводи є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно з Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна договір купівлі-продажу не укладається (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів, які проводяться у формі аукціону - статті 135, 137 ЗК).
Чинне законодавство передбачає певний порядок оформлення результатів прилюдних торгів, а саме: складання державним виконавцем або організатором аукціону акта про проведені прилюдні торги (аукціон); затвердження його начальником відповідного органу державної виконавчої служби або судом, який прийняв рішення про звернення стягнення на заставлене майно, або нотаріусом, що вчинив виконавчий напис. На підставі зазначеного акта нотаріус видає переможцю свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Підставою для вчинення цієї нотаріальної дії є звернення до нотаріуса набувача майна та подання документів, які безспірно підтверджують факт набуття права власності на це майно внаслідок проведення прилюдних торів (аукціону). Видача свідоцтва є посвідченням факту про належність переможцю на праві власності майна, яке придбане з прилюдних торгів (аукціону).
Свідоцтво, видане на нерухоме майно, відповідно до ст. 182 ЦК та Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підлягає державній реєстрації.
В той же час, норми чинного законодавства не обмежують термін, протягом якого переможець торгів зобов'язаний здійснити державну реєстрацію свідоцтва, виданого на нерухоме майно, а відтак здійснення відповідачем-2 державної реєстрації свідоцтва на нерухоме майно під час ліквідаційної процедури банкрута не суперечить законодавству.
В подальшому відповідач-2 реалізував належне йому на праві власності нерухоме майно, а не майно підприємства-банкрута, а тому жодним чином не порушив вимоги Закону про банкрутство.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання прилюдних торгів недійсними, оскільки в оскаржуваній ухвалі від 01.11.2016 року по справі № 10/5026/1698/2012 не зазначено, які правила проведення торгів порушено відповідачами та якими доказами вказані порушення підтверджуються, в свою чергу судом апеляційної інстанції не встановлено порушень правил проведення прилюдних торгів, а отже й відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Щодо клопотання відповідача-2 про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
За таких обставин, оскільки судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання прилюдних торгів недійсними з підстав її необґрунтованості, то у суду відповідно відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача-2 застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 99, 101-105, 106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року у справі № 10/5026/1698/2012 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 01.11.2016 року у справі № 10/5026/1698/2012 про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, які проведені 29.09.2011 року, скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна боржника, які проведені 29.09.2011 року, відмовити.
4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
5. Матеріали справи № 10/5026/1698/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді А.А. Верховець
В.В. Шапран