"16" лютого 2017 р. Справа № 906/801/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Мельник О.В. , суддя Гулова А.Г.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
позивача- Конопліцький І.В. (довіреність №14-10 від 14.01.2015р.);
відповідача- Ткачук М.О. (довіреність №05/3 від 18.01.2017р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Позивача-Публічного акціонер-ного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Відповідача-Товарис-тва з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» на рішення господарського суду Житомирської області від 01.12.2016р. у справі №906/801/16
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України» м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз»
м.Коростишів Житомирської області
про стягнення 920 643 грн. 46 коп. заборгованості за договором,-
Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК України. Кло-потання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.12.2016р. у справі №906/801/ 16 (суддя Шніт А.В.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Націо-нальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі в тексті - НАК «Нафтогаз України») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» (надалі в тексті - Товариство) про стяг-нення 920 643 грн. 46 коп. заборгованості за договором.(арк.справи 149-153).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час провадження Відпо-відач погасив залишок заборгованості в сумі 30 коп., тому в цій частині провадження у справі належить припинити. Крім того, частина основного боргу була погашена спільними протоколь-ними рішеннями, а тому безпідставним є нарахування пені, річних та інфляційних на вартість поставленого газу, погашеного спільними протокольними рішеннями. Крім того суд скористався своїм правом та зменшив розмір пені на 20%. Тому, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є 481 898 грн. 88 коп. пені, 39 465 грн. 20 коп. -3% річних та 9 627 грн. 59 коп. вит-рат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.(арк.справи 150-152).
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги до Рівненсь-кого апеляційного господарського суду.(арк.справи 159-165,177-183).
Так, Позивач просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 01.12.2016р. у даній справі в частині зменшення пені на 20% та прийняти в цій частині нове рі-шення, яким стягнути з Відповідача 120 474 грн. 72 коп. пені, судові витрати покласти на Відпо-відача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України» зазначає, що в даному випад-ку ситуація не виключна, а Відповідач не довів належними та допустимими доказами свого скру-тного матеріального становища. Крім того, зменшення розміру пені на 20% спричиняє додаткові збитки та дозволяє Відповідачу у подальшому безкарно порушувати умови договору. (арк.справи 159-165).
При цьому, Відповідач у своїй скарзі просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 01.12.2016р. у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги частково, стягнувши з Відповідача 946 грн. 36 коп. -3% річних та 13 879 грн. 85 коп. пені, судові витрати покласти на Позивача. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Відповідач зазначає, що чітко виконував умови спільних протокольних рішень, а також був позбавлений можливості са-мостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний, що виключає можливість нараху-вання штрафних санкцій, річних та інфляційних.(арк.справи 177-183).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2016р. скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 31.01.2017р.(арк.справи 157). Ухва-лою від 31.01.2017р. скаргу Відповідача прийнято до спільного провадженні зі скаргою Позивача. (арк.справи 194).
У судовому засіданні апеляційної інстанції 31.01.2017р. оголошувалася перерва до 16.02. 2017р.(арк.справи 197, 198).
Сторони не скористалися своїми правами подати відзиви на апеляційні скарги.
У судових засіданнях апеляційної інстанції 31 січня та 16 лютого 2017 року представник Позивач підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, заперечив проти скарги Відповідача. Представник Відповідача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги Пози-вача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України»-продавець та ТзОВ «Полісся-газ»-покупець 30.06.2015р. уклали договір купівлі-продажу природного газу №15-745-Н (надалі в тексті - Договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується у 2015 році передати у власність по-купцеві природний газ (надалі - газ), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.(т.1, арк.справи 23-28).
Газ, що продається за Договором використовується покупцем виключно для подальшої ре-алізації населенню.(п.1.2 Договору).
Продавець відповідно до п.п.2.1, 3.1 Договору передає покупцеві з 01.07.2015р. по 31.12. 2015р. газ в обсязі до 10 400 тис.м3 у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підпри-ємств та від підземних сховищ у газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.
Відповідно до п.5.2 Договору, ціна за 1000 м3 природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ (4%), тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тари-фом становлять: газ, що використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5 012,5962 гривень за 1000 м3, крім того ПДВ 20%; газ, що використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/ або підігрів води) у період з 01 липня по 30 вересня (включно) - 5 012,5962 гривень за 1000 м3, крім того ПДВ 20%. У період з 01 жовтня по 31 грудня: за обсяг спожитий до 200 м3 на місяць включно - 2 137, 5962 гривень за 1000 м3, крім того ПДВ 20%; за обсяг спожитий понад 200 м3 на місяць включно - 5 012, 5962 гривень за 1000 м3, крім того ПДВ 20%.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони уклали Додаткові угоди від 15.10.2015р. №1, від 03.11.2015р. №2 та №3 від 04.11.2015р. до Договору, якими, зокрема, змінили п.5.2 Договору. (арк.справи 29-33).
Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця наступного за місяцем реалізації газу.
Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору - у разі невиконання або неналежного виконання дого-вірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодав-ством України, а також Договором. У разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він зобов'-язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової став-ки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простро-ченого платежу за кожен день прострочення.(з урахуванням Додаткової угоди №2 від 03.11.2015 р.)(арк.справи 31).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійс-нення.(розділ 11 Договору).
Договір та Додаткові угоди підписано уповноваженими представниками НАК «Нафтогаз України» і Товариства, скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 28,30,31,33).
Як вбачається з матеріалів справи - на підставі Договору в липні-грудні 2015р. НАК «Наф-тогаз України» поставила, а Товариство - прийняло природний газ на загальну суму 22 662 971 грн. 01 коп., що стверджуються актами приймання-передачі природного газу: від 31.07.2015р. за липень 2015р. на суму 2 042 179 грн. 81 коп.; від 31.08.2015р. за серпень 2015р. на суму 1 943 086 грн. 80 коп.; від 30.09.2015р. за вересень 2015р. на суму 2 518 871 грн. 69 коп.; від 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 3 932 944 грн. 88 коп.; від 30.11.2015р.(2 шт.) за листопад 2015р. на суму 5 057 125 грн. 88 коп. та 561 905 грн. 16 коп.; від 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 6 606 856 грн. 79 коп.(арк.справи 34-40).
Крім того, матеріалами справи стверджується, що на підставі постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету міс-цевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005р. №20 Головне управ-ління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Департамент фінансів Житомирської облдержадміністрації, Управління фінансів Коростишівської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Корости-шівської районної державної адміністрації, ТзОВ «Поліссягаз» та ПАТ НАК «Нафтогаз України» підписали Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків (надалі в тексті - Спі-льні протокольні рішення):
- Спільне протокольне рішення №1969 від 18.09.2015р. про організацію взаєморозрахунків на суму 314 288 грн. 31 коп.(арк.справи 63-66);
- Спільне протокольне рішення №2185 від 20.10.2015р. про організацію взаєморозрахунків на суму 403 230 грн. 46 коп.(арк.справи 67-71);
- Спільне протокольне рішення №2420 від 18.11.2015р. про організацію взаєморозрахунків на суму 5 305 478 грн.(арк.справи 73-76);
- Спільне протокольне рішення №2944 від 17.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків на суму 5 009 000 грн.(арк.справи 78-81);
- Спільне протокольне рішення №2943 від 17.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків на суму 3 000 000 грн.(арк.справи 83-86);
- Спільне протокольне рішення №68 від 19.01.2016р. про організацію взаєморозрахунків на суму 2 635 000 грн.(арк.справи 88-91);
- Спільне протокольне рішення №710 від 19.02.2016р. про організацію взаєморозрахунків на суму 400 000 грн.(арк.справи 93-96);
- Спільне протокольне рішення №1186 від 14.04.2016р. про організацію взаєморозрахунків на суму 730 658 грн.(арк.справи 98-101).
За умовами вищевказаних Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахун-ків передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 року №15-745-Н.
Так, відповідно до пунктів « 3» Спільних протокольних рішень, сторони зобов'язалися пе-рерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбача-тися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Дер-жавної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перерахо-вувати кошти в порядку, передбаченому Спільним протокольним рішенням.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками та скріплені від-тисками печаток всіх сторін.(арк.справи 66, 71, 76, 81, 86, 91, 96, 101).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Спільних протокольних рішень Товарис-тво перерахувало на рахунок НАК «Нафтогаз України» 17 797 654 грн. 77 коп., що стверджується платіжними дорученнями №2 від 23.09.2015р. на суму 314 288 грн. 31 коп., №1 від 26.10.2015р. на суму 403 230 грн. 46 коп., №5 від 20.11.2015р. на суму 5 305 478 грн., №8 від 21.12.2015р. на суму 5 009 000 грн., №9 від 21.12.2015р. на суму 3 000 000 грн., №13 від 20.01.2016р. на суму 2 635 000 грн., №17 від 29.03.2016р. на суму 400 000 грн., №26 від 18.04.2016р.(арк.справи 67, 72, 77, 82, 87, 92, 97, 102).
Матеріали справи свідчать, що решту заборгованості Відповідач сплачував власними кош-тами, про що не заперечується сторонами в судовому засіданні 31.01.2017р.
Крім того, матеріали справи містять платіжне доручення №131 від 30.09.2016р. про сплату ТзОВ «Поліссягаз» на рахунок ПАТ НАК «Нафтогаз України» 30 копійок.(арк.справи 103).
При цьому, матеріали справи свідчать, що за спірний період з серпня 2015р. по квітень 2016р., на підставі ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України Позивач нарахував 718 088 грн. 65 коп. пені, а також з підстав ст.625 ЦК України - 155 234 грн. 85 коп. втрат від інфляції та 47 319 грн. 66 коп. -3% річних.(арк.справи 17-22).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна, а скарга Відповідача обґрунтована частково та підлягає частковому задоволенню, з огляду на нас-тупне:
Предметом даного спору є стягнення заборгованості та пені за договором поставки.
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'я-зання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК Укра-їни.
Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору 30.06.2015р. між сто-ронами виникли відносини постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану ме-режу, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, які містять статті 265 ЦК Ук-раїни та 712, 714 ЦК України: коли одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а спожи-вач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передба-ченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енерге-тичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу за-стосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо ін-ше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Тому, в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України, факт отримання Відповідачем природного газу зу-мовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити його вартість.
Обов'язок доказування і подання доказів встановлено статтею 33 ГПК України. Докази по-даються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Вирішуючи даний спір, апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись нале-жним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів ци-вільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обо-роту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду пер-шої інстанції про припинення провадження з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в частині стяг-нення 30 коп. основного боргу, оскільки під час провадження в суді першої інстанції Товариство перерахувало на рахунок ПАТ НАК «Нафтогаз України» 30 копійок, що стверджується платіжним дорученням №131 від 30.09.2016р.(арк.справи 103).
Як стверджується матеріалами справи - з моменту укладення Спільних протокольних рі-шень про організацію взаєморозрахунків №1969 від 18.09.2015р., №2185 від 20.10.2015р., №2420 від 18.11.2015р., №2944 від 17.12.2015р., №2943 від 17.12.2015р., №68 від 19.01.2016р., №710 від 19.02.2016р. та №1186 від 14.04.2016р. між сторонами припинились відносини постачання енер-гетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, натомість виникли відносини з органі-зації взаєморозрахунків, в силу яких розрахунок за поставлений природний газ на загальну суму 17 797 654 грн. 77 коп. відбувся у порядку, передбаченому зазначеному цими рішеннями.
З огляду на таке, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стяг-нення з Відповідача на користь Позивача відсотків пені, інфляційних втрат та річних, нарахова-них на вищезазначену суму основного боргу, яку погашено відповідно до Спільних протокольних рішень.
Аналогічна правова позиція вбачається із постанов Верховного Суду України у справах № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, №5011-42/1230-2012-69/542-2012, №5011-35/1271-2012, яка згід-но ст.11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України, а також у постановах Вищого гос-подарського суду України №924/13/16 від 26.07.2016р., від 10.11.2016р. №906/10/16, від 19.01.2016 року №922/4596/15.
Вирішуючи даний спір, колегія суддів погоджується, що суд першої інстанції вірно заз-начив, що інша частина вартості прийнятого природного газу не була предметом регулювання за Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, а була оплачена Това-риством за рахунок власних коштів, з простроченням строків такої оплати і тому зміна порядку і строку проведення розрахунків за природний газ стосується виключно тієї частини заборгова-ності, яка погашена згідно Спільних протокольних рішень.
Проте, здійснивши власний перерахунок колегія суддів дійшла висновку, що задовільняю-чи позов частково, суд першої інстанції лише виключив з розрахунку дні фактичної сплати за Спі-льними протокольними рішеннями, не врахувавши, однак, що суми, погашені Спільними протоко-льними рішеннями входили до загальної суми заборгованості.
Як зазначалося вище, за період прострочення з серпня 2015р. по квітень 2016р. НАК «Наф-тогаз України» нарахувала 718 088 грн. 65 коп. пені за Договором, 155 234 грн. 85 коп. втрат від інфляції та 47 319 грн. 66 коп. -3% річних.(арк.справи 17-22).
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та перевіривши розрахунок позовних ви-мог на відповідність обставинам справи, апеляційний суд встановив, що при обчисленні сум пені, інфляційних та річних Позивач із врахуванням вартості оплаченого газу за Спільними протоко-льними рішеннями, днів фактичної оплати та нарахування інфляції на інфляцію по кожному спір-ному періоду - припустився порушення приписів чинного законодавства, а саме статей 251-255, 599, 625 ЦК України та ст.ст.230-232 ГК України.
З огляду на зазначене, апеляційний суд приймає до уваги, що терміном, відповідно до ч.2 ст.251 ЦК України, є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юри-дичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неми-нуче настати.(ч.2 ст.252 ЦК України).
В свою чергу, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.(ст.253, ч.1 ст.255 ЦК України).
Перевіривши на підставі ст.625 ЦК України суми нарахованих інфляційних втрат та 3% річ-них, колегія суддів дійшла висновку, що з підстав ст.33 ГПК України, у стягненні 135 213 грн. 90 коп. втрат від інфляції та 40 056 грн. 96 коп. -3% річних належить відмовити, як таких, що на-раховані безпідставно.
При цьому, згідно здійсненого судом розрахунку, за виключенням сплати за Спільними протокольними рішеннями та з урахуванням оплати лише самостійними коштами Відповідача за Договором - сума 3% річних за зобов'язаннями липня 2015р. складає 5 336 грн. 19 коп., за зобов'я-заннями жовтня 2015р. - 1 075 грн. 20 коп. та за зобов'язаннями грудня 2015р. - 851 грн. 31 коп. При цьому, судом не враховувалися дні фактичної оплати. Крім того, за зобов'язаннями серпня, вересня, листопада 2015 року - право на нарахування відсотків за користування чужими коштами у Позивача на виникло, оскільки в листопаді вся сума простроченого основного боргу за серпень та вересень 2015 року була погашена згідно Спільного протокольного рішення від 18.11.2015р. № 2420 про організацію взаєморозрахунків на суму 5 305 478 грн., а за зобов'язаннями листопада основний борг погашено згідно Спільних протокольних рішень №2944 та №2943 від 17.12.2015р. про організацію взаєморозрахунків на суму 5 009 000 грн. та 3 000 000 грн. відповідно
Таким чином, до задоволення підлягає 7 262 грн. 70 коп. -3% річних за періоди з 21.08. 2015р. - 19.11.2015р., 21.11.2015р. - 20.12.2015р., 21.01.2016р. - 08.02.2016р. Розрахунок додається. (арк.справи 204-206).
В частині вимоги про стягнення втрат від інфляції, суд апеляційної інстанції враховує реко-мендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, відображе-ні в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997р. №62-97р. Крім того, апеляційний суд ус-тановив, що розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат містить арифметичні помилки.
Так, право на нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями серпня, вересня 2015р. не виникло, оскільки борг був погашений згідно Спільного протокольного рішення від 18.11.2015р. №2420 про організацію взаєморозрахунків на суму 5 305 478 грн. Крім того, у Позивача не виникло право на нарахування інфляційних втрат за зобов'язаннями грудня 2015р., оскільки прострочення оплати боргу відбулося 21.01.2016р., а погашення у повному обсязі (без врахування Спільних про-токольних рішень) - 09.02.2016р. В той же час, інфляційні втрати, нараховані за зобов'язаннями липня та жовтня 2015р. підлягають частковому задоволенню, оскільки при обчисленні цієї суми Позивач не повністю врахував суми, які були сплачені Відповідачем. Так, компенсаційні втрати за зобов'язаннями липня становлять 19 064 грн. 32 коп., а за зобов'язаннями жовтня 2015р. - 956 грн. 63 коп. Розрахунок додається (арк.справи 207-208).
Однак, зазначені обставини судом першої інстанції залишені поза увагою, що в кінцевому підсумку призвело до неправильного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'я-зання може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник по-винен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як зазначалось вище, пунктом 7.2 Договору за несвоєчасну оплату отриманого газу, пе-редбачено сплату покупцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіряючи рішення в цій частині, колегія суддів здійснивши власний перерахунок, дійш-ла висновку, що заявлена Позивачем сума пені є завищеною через безпідставне віднесення до розміру заборгованості сум, сплачених за Спільними протокольними рішеннями, а також через штучне збільшення кількості днів прострочення шляхом врахування днів фактичної оплати (п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2014р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», тому до стягнення може бути заявлена пеня в сумі 116 226 грн. 33 коп. Розрахунок додається (арк. справи 199-203).
При цьому, за зобов'язаннями серпня, вересня, листопада право на нарахування пені у По-зивача не виникло, оскільки у листопаді вся сума простроченого основного боргу за серпень і ве- ресень 2015р. була погашена згідно Спільного протокольного рішення від 18.11.2015р. №2420 про організацію взаєморозрахунків на суму 5 305 478 грн., а за зобов'язаннями листопада - основний борг погашено згідно Спільних протокольних рішень №2944 та №2943 від 17.12.2015р. про орга-нізацію взаєморозрахунків на суму 5 009 000 грн. та 3 000 000 грн. відповідно.
Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України, ст.232 ГК України, та згідно пункту 7.2 Договору - за несвоєчасну оплату отриманого газу обґрунтованою є пеню в сумі 116 226 грн. 33 коп., яка може бути стягнута з Відповідача на користь Позивача.
Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що згідно ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: сту-пінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язан-ня не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір до сплати штрафних санкцій.
Крім того, частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути змен-шений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обста-вин, які мають істотне значення.
Колегія суддів вважає, що наведені норми в сукупності встановлюють обов'язок суду при вирішенні питання про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання - об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Матеріалами справи стверджується, що звертаючись з даним позовом, Позивач використав всі передбачені законодавством і Договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечен-ня виконання зобов'язання боржником - Товариством, основним видом діяльності якого реалізація газу населенню. Поряд з тим, апеляційний суд приймає до уваги ступінь виконання зобов'язання останнім за договором купівлі-продажу природного газу, оскільки на час звернення до суду із да-ним позовом основний борг було фактично погашено (крім погашених під час провадження в суді першої інстанції 30 копійок), що стверджується матеріалами справи і не заперечується представ-никами сторін у судових засіданнях. Тому, суд вбачає існування виключних обставин, які зумов-люють зменшення пені.
Зважаючи на викладене, дослідивши обставини справи і встановивши підстави порушення Відповідачем грошового зобов'язання - суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим, ви-ходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу і керуючись положеннями ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України та ступінь виконання ним грошового зобов'язання, а також враховуючи клопотання Відповідача (арк.справи 140) і використовуючи надане право - зменшує на 50% розмір належної до стягнення пені, відмовляючи у частині стягнення 58 113 грн. 16 коп.
Таким чином, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є 58 113 грн. 16 коп. пені, 20 020 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 7 260 грн. 70 коп. -3% річних.
Натомість, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд залишив зазначені обстави-ни поза увагою, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення, що зумовлює його частко-ве скасування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для часткового задоволення апеляційних скарг та зміни рішення суду першої інстанції з підстав п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 104 ГПК України через визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають зна-чення для справи, які не були доведеними, неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Крім того, часткове задоволення апеляційної скарги, зумовлює, згідно ч.2 ст.49 ГПК Украї-ни, перерозподіл витрат зі сплати судового збору. Так, з Відповідача на користь Позивача нале-жить стягнути 2 152 грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компа-нія «Нафтогаз України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» на рішення господарського суду Житомирської області від 01.12.2016р. у справі №906/801/16 задоволити част-ково.
2. Рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«1. Позов задоволити частково.
2. В частині стягнення 30 коп. основного боргу провадження у справі припинити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» (12501, Жито-мирська обл., м.Коростишів, вул.Більшовицька, буд.55, ідентифікаційний код 39809534) на ко-ристь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Украї-ни» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 58 113 грн. 16 коп. пені, 20 020 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 7 262 грн. 70 коп. -3% річних.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліссягаз» (12501, Жито-мирська обл., м.Коростишів, вул.Більшовицька, буд.55, ідентифікаційний код 39809534) на ко-ристь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Украї-ни» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2 152 грн. 65 коп. витрат зі сплати судового збору.»
3. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
5. Справу №906/801/16 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гулова А.Г.