донецький апеляційний господарський суд
пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
Постанова
01.03.2017 справа № 908/1234/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Скакун О.А.,
суддів:Попков Д.О , Стойка О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача:не з'явився,
від відповідача:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
на рішення Господарського суду Запорізької області
від13.12.2016 (повне рішення складено 16.12.2016)
у справі№908/1234/13 (головуючий суддя - Мірошниченко М. В., судді: Корсун В. Л., Проскуряков К. В.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
доКонцерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя,
простягнення 17 053 249, 21 грн.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), м. Київ, звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» (далі - Концерн «МТМ»), м. Запоріжжя, про стягнення основного боргу в розмірі 3 856 411, 96 грн., пені в сумі 10 492 819, 60 грн., 3 % річних у розмірі 2 358 047, 94 грн. та інфляційні втрати в сумі 345 969, 71 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі № 908/1234/13 у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Позивач, не погодившись з винесеним рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі № 908/1234/13 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, а також неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що сторонами не було дотримано порядок списання заборгованості відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». Крім того, на думку позивача нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, не охоплену Договором про організацію взаємних розрахунків № 535/517з від 05.12.2012, є правомірним.
В апеляційній скарзі наведено й інші доводи, які на думку позивача є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі, та просить її задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на неї, та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд -
Між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (далі - ПАТ «Запоріжгаз») та Концерном «МТМ» 23.09.2011 було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1Н (далі - Договір постачання) з урахуванням протоколів розбіжностей від 27.09.2011 (а. с. 15-26), за умовами якого Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для виробництва теплової енергії населенню та релігійним організаціям, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Згідно з пунктом 4.6 Договору постачання (в узгодженій редакції за протоколом розбіжностей) оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовим або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку № 2 до Договору.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
У пункті 6.2.2 Договору постачання сторони узгодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору зі Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 10.1 Договору постачання).
На виконання укладеного між сторонами Договору постачання Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ за Актами приймання-передачі: від 31.10.2011 на суму 26 566 065, 15 грн. (т. 1, а. с. 34); від 30.11.2011 на суму 55 773 144, 10 грн. (т. 1, а. с. 35); від 31.12.2011 на суму 57 995 016, 22 грн. (т. 1, а. с. 36); від 31.01.2012 на суму 73 560 843, 89 грн. (т. 1, а. с. 37); від 29.02.2012 на суму 80 522 051, 43 грн. (т. 1, а. с. 38); від 30.03.2012 на суму 59 997 720, 41 грн. (т. 1, а. с. 39); від 30.04.2012 на суму 16 593 107, 15 грн. (т. 1, а. с. 40); від 31.05.2012 на суму 72 798 883, 84 грн. (т. 1, а. с. 43); від 31.05.2015 на суму 23,62 грн. (т. 1, а. с. 44); від 30.06.2012 на суму 7 228 708, 52 грн. (т. 1, а. с. 46); від 30.06.2012 на суму 8,18 грн. (т. 1, а. с. 47); від 31.07.2012 на суму 6 666 730, 50 грн. (т. 1, а. с. 49); від 31.08.2012 на суму 6 636 167, 22 грн. (т. 1, а. с. 50); від 31.08.2012 на суму 17,02 грн. (т. 1, а. с. 51).
У подальшому між ПАТ «Запоріжгаз» (Первісний кредитор) та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 31.10.2012 було укладено Договір про відступлення права вимоги № 14/6706/12, за умовами якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора, Концерну «МТМ», за Договором на постачання природного газу № 1Р від 23.09.2011 у сумі 82 178 845, 96 грн. (а. с. 63-64).
Відповідно до пункту 1.2 Договору про відступлення права вимоги крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним у пункті 1.1 цього Договору, до Нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище Договором постачання.
У порядку, передбаченому Договором про відступлення права вимоги № 14/6706/12, за Актом приймання-передачі від 01.11.2012 ПАТ «Запоріжгаз» передало ПАТ «НАК «Нафтогаз України» усі належні документи (т. 1, а. с. 65).
Листом від 01.11.2013 № 15/6967-1 ПАТ «Запоріжгаз» повідомило Концерн «МТМ» про заміну кредитора за Договором постачання (т. 1, а. с. 66).
Також 05.12.2012 було укладено Договір про організацію взаємних розрахунків № 535/517з за участю ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та Концерну «МТМ» (т. 2, а. с. 64-67).
Відповідно до пункту 8 цього Договору Концерн «МТМ» перераховує на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України» кошти в сумі 78 322 434, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 13 053 739, 00 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2012 рік згідно з Договором від 30.10.2012 № 14/6706/12.
Згідно з пунктами 11.2 та 16 Договору про організацію взаємних розрахунків № 535/517з з метою його виконання сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості та засвідчують, що після виконання його умов вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно його предмета.
На виконання зазначеного договору Концерн «МТМ» перерахував ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 78 322 434, 00 грн. в якості оплати за поставлений природний газ, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 07.12.2014, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (т. 2, а. с. 68).
Викладені обставини зумовили звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовом до місцевого господарського суду про стягнення з Концерну «МТМ» залишку основної заборгованості в сумі 3 856 411, 96 грн. та нарахованих на неї пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Матеріали справи також свідчать про те, що Концерн «МТМ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом списання заборгованості Концерну «МТМ» в сумі 2 152 693, 23 грн. відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 у справі № 910/8850/13 зазначену позовну заяву було прийнято до провадження.
За клопотанням відповідача ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2013 розгляд справи № 908/1234/13 було зупинено до вирішення справи № 910/8850/13.
Справа № 910/8850/13 розглядалася судами неодноразово.
При повторному розгляді справи № 910/8850/13 рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 та Вищого господарського суду від 21.09.2015, позовні вимоги Концерну «МТМ» було задоволено у повному обсязі та зобов'язано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» здійснити списання заборгованості Концерну «МТМ» в сумі 2 152 693, 23 грн. відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».
Після набрання законної сили вказаною вище постановою суду касаційної інстанції Господарський суд Запорізької області ухвалою від 29.08.2016 поновив провадження у справі № 908/1234/13.
З матеріалів справи також вбачається, що у період з 30 січня по 28 лютого 2013 року за рахунок субвенцій з державного бюджету Концерн «МТМ» перерахував ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оплату за природний газ за спірним Договором за платіжними дорученнями: № 1019 від 30.01.2013 на суму 282 851, 61 грн. (т. 3, а. с. 9), № 1053 від 31.01.2013 на суму 1 418 889, 49 грн. (т. 3, а. с. 10), № 1184 від 05.02.2013 на суму 31, 25 грн. (т. 3, а. с. 11), № 2260 від 28.02.2013 на суму 1 946, 38 грн. (т. 3, а. с. 12). Усього на загальну суму 1 703 718, 73 грн.
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову через погашення основної заборгованості та неможливості нарахування на неї пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з такого.
Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного Договору постачання № 1Н від 23.09.2011, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.
Згідно зі статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт поставки природного газу підтверджується відповідними Актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.
На підставі Договору про відступлення права вимоги № 14/6706/12 від 31.10.2012 права кредитора за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1Н від 23.09.2011 перейшли від ПАТ «Запоріжгаз» до ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Обсяг прав ПАТ «НАК «Нафтогаз України» як нового кредитора визначено у пункті 1.2 Договору відступлення права вимоги, який охоплює стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Боржником своїх зобов'язань за Договором постачання.
З урахуванням письмового повідомлення Концерну «МТМ» про заміну кредитора у зобов'язанні, яке підтверджується листом ПАТ «Запоріжгаз» від 01.11.2012 № 15/6967-1 (т. 1, а. с. 66) і не заперечується сторонами, колегія суддів вважає, що належне виконання зобов'язання повинно здійснюватися на користь нового кредитора - ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
ПАТ «НАК «Нафтогаз України», посилаючись на неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати поставленого природного газу за спірним Договором, просить стягнути з Концерну «МТМ» суму основної заборгованості у розмірі 3 856 411, 96 грн.
Однак погашення цієї заборгованості відбулось ще до подання позову за платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи: 1 703 718, 73 грн. були сплачені Концерном «МТМ» у період з 30 січня по 28 лютого 2013 року за рахунок субвенцій з державного бюджету (т. 3, а. с. 9-12).
Наведене також підтверджується відомостями ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо розрахунків з Концерном «МТМ» (т. 3, а. с. 138).
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 та Вищого господарського суду від 21.09.2015, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зобов'язано здійснити списання заборгованості Концерну «МТМ» в сумі 2 152 693, 23 грн. відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».
Господарськими судами у справі № 910/8850/13 встановлено, що на виконання Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» наказом № 780 від 02.11.2012 (т. 2, а. с. 134) Концерном «МТМ» створено комісію з питань списання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу, яка визначила належні до списання суми заборгованості за договорами на постачання теплової енергії з підприємствами оборонно-промислового комплексу (в тому числі встановленої рішеннями суду) та склала відповідні акти звірки обсягів дебіторської заборгованості за теплову енергію, що утворилася на 01.09.2012 (т. 2, а. с. 138, 146).
З актів звірки, які погоджені Концерном «МТМ» та підприємствами оборонно-промислового комплексу, вбачається, що списанню підлягає 6 750 736, 22 грн., з яких 2 152 693, 23 грн. є заборгованістю, на яку ПАТ «НАК «Нафтогаз України» отримало право вимоги за Договором про відступлення права вимоги № 14/6706/12 від 31.10.2012.
Так, актами звіряння щодо обсягу дебіторської або кредиторської заборгованості за теплову енергію, яка утворилась станом на 01.09.2012 та не погашена станом на 30.10.2012, визначено, що списанню підлягає заборгованість за теплову енергію на загальну суму 6 750 736, 22 грн., яка підтверджена рішеннями господарських судів у справах № 5009/2849/12 від 28.09.2012 (т. 2, а. с. 147-150), № 25/65/10 від 19.05.2010 (т. 2, а. с. 140-142), № 25/5009/2237/11 від 14.06.2011, № 5009/424/12 від 17.02.2012 (т. 2, а. с. 143-145), договором № 753 від 01.08.2002 про постачання теплової енергії в гарячій воді та актами приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2012, від 31.08.2012, від 31.03.2012, від 29.02.2012, рішеннями господарських судів у справах № 28/216/08 від 10.05.2008, № 13/233/09 від 23.07.2009. Судовими рішеннями також підтверджено, що заборгованість за теплову енергію виникла до 01.09.2012.
За актами звіряння щодо обсягу дебіторської або кредиторської заборгованості Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра», Державного підприємства Міністерства оборони України «Запорізькій автомобільний ремонтний завод» Військова частина НОМЕР_1 за теплову енергію, яка утворилася на 01.09.2012 та не погашена станом на 30.10.2012, визначено, що підлягає списанню заборгованість за теплову енергію на загальну суму 2 152 693, 23 грн., яка підтверджена рішеннями господарських судів у справах № 5009/785/12 від 06.04.2012, № 5009/424/12 від 17.02.2012, та поточна заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії від 01.01.2011 № 303038 на загальну суму 41 457, 06 грн.
Після визначення обсягів та періоду заборгованості, що підлягає списанню, Казенне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра» та Концерн «МТМ» 05.11.2012 погодили і підписали акт звіряння дебіторської та/або кредиторської заборгованості за теплову енергію, що утворилася станом на 01.09.2012.
Отже, судовими рішеннями у справі № 5009/785/12 встановлено, що зобов'язання Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» перед Концерном «МТМ» щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію припинилося 05.11.2012 у зв'язку зі списанням спірної суми заборгованості за взаємно погодженим актом звіряння.
Відповідно до частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія Акту звірки розрахунків за період з 01.10.2012 по 31.03.2013 за спірним Договором, підписаного представниками сторін та скріпленого їх печатками, в якому зафіксована належна до списання сума 2 152 693, 23 грн. (т. 3, а. с. 9).
Ухилення позивача від своєчасного підписання актів звіряння взаємних розрахунків, яке зумовило звернення Концерну «МТМ» з позовом про зобов'язання ПАТ «НАК «Нафтогаз України» здійснити списання заборгованості, не може бути підставою для стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 2 152 693, 23 грн., яка підлягає списанню за рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 у справі № 910/8850/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 та Вищого господарського суду від 21.09.2015, у порядку Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку».
Таким чином, позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 3 856 411, 96 грн. не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 2 358 047, 94 грн. та інфляційні втрати в розмірі 345 969, 71 грн. на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також пеню в сумі 10 492 819, 60 грн. на підставі пункту 6.2.2 Договору.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 зазначеного порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.
Уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків № 535/517з від 05.12.2012, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1Н від 23.09.2011.
Разом із тим Договір про організацію взаєморозрахунків № 535/517з від 05.12.2012 не передбачає можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, Концерн «МТМ» виконав свій обов'язок з перерахування коштів ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за Договором про організацію взаєморозрахунків № 535/517з від 05.12.2012 належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 07.12.2014, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (т. 2, а. с. 68).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат на суму основної заборгованості в розмірі 78 322 434, 00 грн., оскільки Договором про організацію взаєморозрахунків встановлено новий порядок і строк проведення розрахунків, який відповідачем порушено не було.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 та № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 і відповідно до статті 11128 ГПК України має враховуватися судом при застосуванні норм права.
При цьому з наданого позивачем розрахунку ціни позову неможливо виокремити суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нараховані на заборгованість за зобов'язаннями березня та серпня 2012 року, погашену за рахунок власних коштів Концерну «МТМ», оскільки вартість поставленого природного газу сплачувалася як за рахунок власних коштів відповідача, так і шляхом здійснення взаємних розрахунків у передбаченому Договором № 535/517з від 05.12.2012 порядку.
Після здійснення розрахунків власними коштами та за Договором про організацію взаємних розрахунків № 535/517з від 05.12.2012 залишок заборгованості за природний газ, поставлений у серпні 2012 року, був погашений за рахунок субвенцій державного бюджету в сумі 1 703 718, 73 грн. та списаний відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» в розмірі 2 152 693, 23 грн.
Щодо нарахування пені та 3 % річних на залишок основної заборгованості в розмірі 1 703 718, 73 грн., сплачений Концерном «МТМ» у період з 30 січня по 28 лютого 2013 року за рахунок субвенцій з державного бюджету, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання» збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.
Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 № 20 з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 7 зазначеної постанови у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Державної казначейської служби.
Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Державної казначейської служби та суб'єктами підприємницької діяльності.
Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
З наведеного вбачається, що обов'язковою передумовою для проведення розрахунків у порядку, передбаченому цією постановою Кабінету Міністрів України, є наявність не тільки актів звіряння, але і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками розрахунків.
За відсутності таких рішень неможливо встановити наявність згоди сторін на проведення розрахунків у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, а самі лише акти звіряння взаємних розрахунків не змінюють порядок оплати поставленого природного газу, передбачений спірним Договором постачання.
При цьому посилання суду першої інстанції на те, що відповідач вчинив усі необхідні для дотримання цього порядку дії, не відповідає приписам пункту 7 вказаної вище постанови, які вимагають волевиявлення всіх учасників взаєморозрахунків для зміни передбаченого спірним Договором порядку оплати.
Отже, оскільки сторонами не був погоджений новий порядок оплати поставленого природного газу на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, колегія суддів вважає, що на суму заборгованості, погашену за рахунок субвенцій з державного бюджету в розмірі 1 703 718, 73 грн., позивач мав право нараховувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Також колегія суддів враховує, що за природний газ, поставлений у період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року на загальну суму 294 417 120, 79 грн., Концерн «МТМ» повністю розрахувався власними коштами. На цю частину заборгованості позивачем також було нараховано пеню в сумі 3 776 781, 56 грн. за період з 25 січня по 3 липня 2012 року, 3 % річних у розмірі 844 462, 65 грн. за період з 22.11.2011 по 03.07.2012 та інфляційні втрати в сумі 345 969, 70 грн. за період з 16.11.2011 по 15.04.2012.
Крім того, на заборгованість, сплачену Концерном «МТМ» за рахунок субвенцій з державного бюджету в сумі 1 703 718, 73 грн., та списану на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну «Укроборонпром» та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» в розмірі 2 152 693, 23 грн., позивач нарахував 3 % річних у розмірі 15 193, 55 грн. та пеню в сумі 75 967, 76 грн. за період з 08.12.2012 по 24.01.2013.
Загалом нарахування на вищевказані суми заборгованості, не охоплені Договором про організацію взаємних розрахунків № 535/517з від 05.12.2012, складають: пеня - 3 852 749, 32 грн., 3 % річних - 859 656, 20 грн. та інфляційні втрати - 345 969, 70 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення цієї частини пені, 3 % річних та інфляційних втрат, виходив із того, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 та Договору про організацію взаємних розрахунків № 535/517з від 05.12.2012 сторони узгодили новий порядок оплати поставленого природного газу, проте апеляційний суд вважає таку позицію місцевого господарського суду необґрунтованою, виходячи з вищенаведених мотивів, викладених у цій постанові.
Також колегія суддів зауважує, що 30.11.2016 набув чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 зазначеного Закону, врегулюванню підлягає, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (стаття 2).
Згідно з частиною третьою статті 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати не нараховуються на погашену відповідачем заборгованість за спірним Договором.
За приписами пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо предмет спору відсутній.
При цьому, відповідно до пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що провадження у справі підлягає припиненню в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 3 852 749, 32 грн., 3 % річних у розмірі 859 656, 20 грн. та інфляційних втрат у сумі 345 969, 70 грн., оскільки після подання позовної заяви (16.04.2013) предмет спору припинив існування внаслідок набуття чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (30.11.2016).
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі № 908/1234/13 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 852 749, 32 грн., 3 % річних у сумі 859 656, 20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 345 969, 70 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі № 908/1234/13 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі № 908/1234/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 852 749, 32 грн., 3 % річних у сумі 859 656, 20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 345 969, 70 грн.
Резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 у справі № 908/1234/13 викласти у такій редакції:
«У частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 852 749, 32 грн., 3 % річних у сумі 859 656, 20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 345 969, 70 грн. провадження у справі припинити.
В іншій частині позову відмовити.»
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: Д.О. Попков
О.В. Стойка