73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
01 березня 2017 року Справа № 923/1457/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави
до відповідача-1: Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області
відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області
про визнання незаконними пунктів рішення сесії, договору про оренду земельної ділянки та повернення земельної ділянки до земель комунальної власності
за участю: прокурора відділу прокуратури Херсонської області Волкової Н.М. (посвідчення № 032976 від 10.04.2015р.),
представників сторін:
від відповідача-1: Васильєв Є.В. (паспорт НОМЕР_1, виданий Чаплинським РВ УМВС України у Херсонській області 09.07.2004р.), представник, довіреність № 2-26-112 від 15.02.2017р.,
від відповідача-2: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2, виданий Скадовським РВ УМВС України в Херсонській області 06.05.2004р.), Остапенко А.В. (посвідчення № 477 від 29.04.2010р.), адвокат.
Заступник керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідачів Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт.Лазурне Скадовського району Херсонської області про визнання незаконними пунктів рішення сесії, договору про оренду земельної ділянки та повернення земельної ділянки до земель комунальної власності.
Ухвалою господарського суду від 30.12.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.02.2017р., зобов'язано сторони надати додаткові докази, явка представників сторін в судове засідання визнана обов'язковою.
Ухвалою суду від 02.02.2017р. за клопотанням відповідача-2 розгляд справи відкладено на 16.02.2017р.
14.02.2017р. відповідачем-2 подано до суду відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 16.02.2017р. за клопотанням представника Лазурненської селищної ради оголошено перерву до 23.02.2017р.
23.02.2017р. прокурором та відповідачем-2 подано до матеріалів справи додаткові докази, відповідачем-1 - відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 23.02.2017р. оголошено перерву до 01.03.2017р.
В судове засідання прокурор, відповідач-2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та представники відповідачів з'явилися.
Прокурор підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Представники відповідачів та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 позов прокурора вважають необґрунтованим, просять відмовити в його задоволенні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, відповідача-2, представників відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.
За приписами частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В даному випадку, як зазначає прокурор, необхідність захисту інтересів держави обумовлено встановленням прокурором порушень Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області вимог земельного законодавства під час надання у користування земельної ділянки комунальної власності, і, як наслідок, порушень інтересів власника землі - територіальної громади щодо розпорядження земельними ділянками, що, в свою чергу, призводить до порушень інтересів держави.
Враховуючи, що в даному випадку Лазурненська селищна рада залучена до участі у справі в якості відповідача-1, оскільки прокурором, крім іншого, оскаржується рішення останньої, що унеможливлює її участь в справі в якості позивача, суд констатує, що прокурор звернувся з даним позовом в інтересах держави і в силу приписів статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України цілком правомірно набув статусу позивача по справі.
Захищаючи інтереси держави, прокурор обґрунтував позовні вимоги тим, що пунктом 5 рішення сесії Лазурненської селищної ради №829 від 20.05.2015р. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0440 гі із земель запасу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 - під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1.
Пунктом 1 рішення Лазурненської селищної ради №149 від 16.05.2016р. затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 5 років ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,04 га із земель запасу під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1.
На думку прокурора, вказані рішення органу місцевого самоврядування є незаконними, прийняті з порушенням приписів статей 123, 124, 134 Земельного Кодексу України, ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", оскільки проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 для проведення державної експертизи не надавався, земельна ділянка передана останньому в користування без проведення земельних торгів.
Також зауважує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016р. у справі №663/2315/15-а визнано протиправним та скасовано рішення Лазурненської селищної ради №829 від 20.05.2015р., яким надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0440 га із земель запасу ФОП ОСОБА_2 Підставою скасування рішення органу місцевого самоврядування стало порушення вимог ст.134 Земельного кодексу України, а саме надання земельної ділянки у користування без проведення земельних торгів.
Крім цього, 27.05.2016р. між Лазурненською селищною радою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №29805887 від 30.05.2016р. У зв'язку з тим, що спірний договір укладено на підставі рішень сесії, які не відповідають вимогам чинного законодавства, останній, на думку прокурора, підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка, надана у користування фізичній особі-підприємцю - поверненню до земель комунальної власності Лазурненської селищної ради.
В судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 Лазурненська селищна рада та його представник в судовому засіданні зазначив, що протягом 2006-2015 років Лазурненською селищною радою було прийнято низку рішень щодо надання згоди ФОП ОСОБА_2 на збір матеріалів попереднього погодження щодо відведення в оренду строком на 5 років спірної земельної ділянки, затвердження матеріалів попереднього погодження вибору земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки тощо.
Протягом 2006-2014 років ФОП ОСОБА_2 проводились дії з погодження умов відведення земельної ділянки та отримання відповідних висновків.
При цьому Лазурненська селищна рада не погоджується з позицією прокурора щодо застосування до даних правовідносин положень ст.134 Земельного кодексу України що стосується обов'язковості продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах), оскільки зміни до неї внесені згідно із Законом №509-VI від 16.09.2008р., в той час як рішення ради №331, яким затверджено матеріали попереднього погодження вибору земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 5 років, прийнято 26.12.2007р.
В судовому засіданні представник селищної ради наголосив, що відповідно до приписів ст. 22 Закону України "Про землеустрій" рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою має необмежений строк дії.
Звернув увагу на безпідставність посилання прокурора на приписи ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" щодо проведення обов'язкової державної землевпорядної експертизи в редакції Закону від 02.06.2015р., оскільки відповідні дії щодо погодження умов відведення земельної ділянки та отримання відповідних висновків проводились фізичною особою-підприємцем протягом 2006-2014 років. Крім цього, ст.50 Закону України "Про землеустрій" в переліку обов'язкових документів проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для його погодження не містить посилань на проведення державної землевпорядної експертизи та отримання будь-якого висновку.
З посиланням на положення Конституції України, Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зауважив, що за критерієм законності у цій справі вбачається, що договір оренди землі укладено у відповідності до умов діючого законодавства (відповідає за формою та змістом з дотриманням усіх істотних умов типового договору), а названі прокурором посилання щодо незаконності укладення такого договору не дають підстав втручання з метою припинення господарських відносин сторін, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю.
Відповідач-2 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з позовними вимогами прокурора не згоден, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначив, що прокурором не доведено, в чому саме полягає порушення інтересів громади та держави.
Так відповідач-2 наголошує, що прокурор посилається на ті обставини, що вибуття спірної земельної ділянки з комунальної власності суперечить суспільному інтересу, порушує право громадян на вільний доступ до морського узбережжя, відсутня державна землевпорядна документація.
Разом з тим, як зазначає відповідач-2, умови договору оренди землі від 27.05.2016р. передбачають жорсткі умови для орендаря, розмір орендної плати, за рахунок якої наповнюється місцевий бюджет, є достатньо високим.
Доводи щодо порушення прав громадян на вільний доступ до морського узбережжя, на думку відповідача-2, є лише припущенням прокурора. У зв'язку з чим відповідачем надано до матеріалів справи довідку Лазурненської селищної ради від 15.02.2017р. щодо відсутності скарг відпочиваючих з приводу порушень їх прав ФОП ОСОБА_2 на вільний доступ до морського узбережжя.
В судовому засіданні ФОП ОСОБА_2 та його представник просять відмовити у задоволенні позову, доводи прокурора вважають необґрунтованими.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Земельні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України і прийнятими відповідно до них нормативними актами.
Згідно з ст. ст. 13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області №62 від 19.06.2006р. "Про надання згоди на збір матеріалів попереднього погодження щодо надання в оренду земельних ділянок" (а.с.66) дано згоду на збір матеріалів попереднього погодження щодо відведення в оренду строком на 5 років приватному підприємцю ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,0400га під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1 (пункт 1.4 рішення).
Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області №331 від 26.12.2007р. "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та робочих проектів для будівництва об'єктів архітектури" (а.с.67) затверджено матеріали попереднього погодження вибору земельних ділянок та дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 5 років земельних ділянок та робочих проектів для будівництва об'єктів архітектури приватному підприємцю ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,0400га під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1 (пункт 1, 1.1 рішення).
Рішенням Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області №173 від 26.12.2011р. "Про врегулювання земельних відносин" (а.с.68) внесено зміни до рішення селищної ради №62 від 19.06.2006р. "Про надання згоди на збір матеріалів попереднього погодження щодо надання в оренду земельних ділянок", а саме до п.п.1., 3., виклавши в наступній редакції: Пролонгуючи термін дії рішення: дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0440 га (440м2) із земель запасу приватному підприємцю ОСОБА_2 під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1; приватному підприємцю ОСОБА_2 до 26.12.2014 надати проект на погодження селищної ради в установленому порядку стосовно земельної ділянки площею 0,0440 га під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1.
Рішенням Лазурненської селищної ради №584 від 18.03.2014р. "Про врегулювання земельних відносин" (а.с.69) внесено зміни в рішення селищної ради №173 від 26.12.2011р. "Про врегулювання земельних відносин", а саме до п. п. 3-3.2, додано уточнення та викладено в наступній редакції: Дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0440га (440м2) із земель запасу /Землі запасу та землі, не надані у власність та постійне користування в межах населених пунктів/ рекреаційного призначення/ шифр рядка 93, шифр стовпця 80/ ФОП ОСОБА_2 під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1.
Приватному підприємцю ОСОБА_2 до 18.03.2015р. надати проект на погодження селищної ради в установленому порядку стосовно земельної ділянки площею 0,0440га під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1.
Пунктом 5 рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області №829 від 20.05.2015р. "Про врегулювання земельних відносин та внесення змін в рішення селищної ради" (а.с.70) внесено зміни в рішення від 19.06.2006р. №62 пункт 1., 1.4., від 26.12.2007р. №331 пункти 1, 1.1., 2., від 26.12.2011р. №173 пункти 3, 3.1., від 18.03.2014р. № 584 пункти 9., 9.1., 9.2., додано уточнення, а саме: Дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,0440га із земель запасу (шифр рядка 93, шифр стовпця 80) ФОП ОСОБА_2 - під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1 (п.5 рішення).
16.11.2016р. Одеським апеляційним адміністративним судом у справі №663/2315/15-а прийнято постанову (а.с.21-23), якою визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення сесії Лазурненської селищної ради №829 від 20.05.2015р. про надання дозволу ФОП ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 0,0440 га із земель запасу під розміщення водних атракціонів.
Під час розгляду вказаної справи апеляційним судом було проаналізовано вищенаведені рішення органу місцевого самоврядування, встановлено, що протягом 2006-2014 років ФОП ОСОБА_2 здійснював погодження щодо умов відведення земельної ділянки та отримання відповідних висновків.
Разом з тим суд зазначив, що відповідно до абз.3 п.1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів), при цьому, зазначено, зокрема, що абзац 3 пункту 1 розділу Х діє до 15.10.2010р. згідно із Законом України №509- VI від 16.09.2008 (набрав чинності 14.10.2008 року), враховуючи зміни, внесені Законом України №2367- VI від 29.06.2010р.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву" (в редакції Закону №2367-VI (2367-17) від 29.06.2010р.) встановлено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку.
Виходячи з наведеного, прийняті до 01.01.2008 року дозволи на розроблення проекту відведення земельної ділянки після 14.10.2010 року втратили чинність.
У зв'язку з чим Одеський апеляційний адміністративний суд зазначив, що рішення Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 26.12.2007р. №331 "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, та робочих проектів для будівництва об'єктів архітектури", яким надано дозвіл ФОП ОСОБА_2 на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок та робочих проектів для будівництва об'єктів архітектури, станом на 15.10.2010 року втратило чинність, оскільки не було виконане своєчасно.
За приписами ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з наведеним суд не погоджується з позицією Лазурненської селищної ради щодо безпідставності посилання прокурора на положення ст.134 Земельного кодексу України в редакції Закону №509-VI від 16.09.2008р. (оскільки, як зазначає відповідач-1, рішення ради №331, яким затверджено матеріали попереднього погодження вибору земельних ділянок та дано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення в оренду на 5 років прийнято 26.12.2007р.), та констатує, що в даному випадку до спірних правовідносин слід застосовувати вказану норму Кодексу саме у зазначеній прокурором редакції.
Також суд критично ставиться до позиції представника відповідача-1 в частині посилання на ст.22 Закону України "Про землеустрій" щодо безстроковості рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки наведена норма Закону була доповнена відповідними положеннями на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" від 02.06.2015р., в той час як дозволи, надані відповідачеві-2 на розроблення проекту відведення земельної ділянки, втратили чинність станом на 15.10.2010 року.
Як слідує з матеріалів справи, 16.05.2016р. Лазурненською селищною радою прийнято рішення №149 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації щодо відведення в оренду земельних ділянок з складанням договору оренди" (а.с.18).
Пунктом 1 (підпункти 1.1-1.6) вказаного рішення затверджено проект з землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років Фізичний особі-підприємцю ОСОБА_2 загальною площею 0,04 га (400 м.кв.) під розміщення водних атракціонів АДРЕСА_1; Надано земельну ділянку з земель запасу Лазурненської селищної ради, категорія: землі рекреаційного призначення, комерційного використання, ФОП ОСОБА_2 загальною площею 0,04 га під розміщення водних атракціонів, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4; встановлено строк оренди земельної ділянки терміном 5 років з дня державної реєстрації; встановлено розмір орендної плати; уповноважено в.о. селищного голови Гліву І.С. підписати договір оренди на земельну ділянку, вирішено інші процедурні питання.
27.05.2016р. між Лазурненською селищною радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди землі (а.с.19-20), за умовами якого передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0400 га (400 кв.м.), землі рекреаційного призначення (комерційного використання) під розміщення водних атракціонів, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровим номером НОМЕР_4, нормативною грошовою оцінкою 27761,00 грн.
Договір укладено на 5 років з дня державної реєстрації.
27.05.2016р. спірна земельна ділянка за актом приймання-передачі була передана орендареві (а.с.32).
Договір оренди землі від 27.05.2016р. зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2016р. за №29805887 (а.с.25-27).
Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Отже, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Відповідно до пунктів "а" та "в" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень, зокрема, селищних рад у галузі земельних відносин на території селища належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Відповідно до ч.ч.1,8 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" вказує, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону.
Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Частина перша статті 134 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу визначено вичерпний перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, або права на них, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Земельні ділянки, які передаються для здійснення підприємницької діяльності, не входять до вказаного переліку.
Згідно статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.
Отже, необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів. Недотримання цієї процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі, а саме ст. 124, ч. ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України.
Як встановлено судом та не спростовується учасниками провадження, земельні торги щодо продажу права на оренду спірної земельної ділянки в порядку, встановленому ст.ст. 135-139 Земельного кодексу України, не проводилися.
Таким чином, спірна земельна ділянка площею 0,0400 га (400 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не відноситься до земельних ділянок, які згідно з приписами ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, а тому не могла передаватись в оренду інакше як із земельного аукціону.
Крім цього, як зазначено в ч.6 ст. 123 ЗК України, яка визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Згідно ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обов'язковій державній експертизі, крім іншого, підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
За приписами ч.4 ст.35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.
Отже, однією з умов прийняття органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення про надання в оренду земельної ділянки рекреаційного призначення є подання особою, зацікавленою в одержанні земельної ділянки в оренду, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з позитивним висновком державної експертизи.
В даному випадку проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 для проведення державної експертизи не надавався.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення Лазурненської селищної ради щодо безпідставності посилання прокурора на положення ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в редакції Закону №497-VIII від 02.06.2015р. в той час як ФОП ОСОБА_2 дії щодо погодження умов відведення земельної ділянки проводились протягом 2006-2014 років, оскільки, по-перше, наведена прокурором норма закону викладена в редакції Закону України №509-VI від 16.09.2008р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", по-друге, як зазначено вище, станом на 15.10.2010р. дозволи, надані фізичній особі-підприємцю на розроблення проекту відведення земельної ділянки, втратили чинність, а тому всі дії щодо погодження умов відведення земельної ділянки та отримання відповідних висновків після наведеної дати є нікчемними.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
За таких обставин, враховуючи, що нормами спеціального земельного законодавства визначено особливий порядок набуття права користування на земельні ділянки державної та комунальної власності, який не було дотримано відповідачами, адже, фактично спірна земельна ділянка була передана в оренду не на конкурентних засадах, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не пройшов державну експертизу, отже пункт 1 (п.п.1.1-1.6) рішення Лазурненської селищної ради від 16.05.2016р. №149 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації щодо відведення в оренду земельних ділянок з складанням договору оренди" прийнято з порушенням норм земельного законодавства, воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню господарським судом в частині, що є предметом позову.
Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між Лазурненською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 27.05.2016р., господарський суд враховує, що за змістом частини 1 статті 116 та частини 1 статті 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування (оренди) земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч.2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що визначальним у правовідносинах із надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене у формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення похідного документа у вигляді договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Отже, визнання протиправним та скасування пункту 1 (п.п. 1.1-1.6) рішення від 16.05.2016р. №149 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації щодо відведення в оренду земельних ділянок з складанням договору оренди", прийнятого Лазурненською селищною радою, що стосується вирішення питання про надання в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, робить подальше існування спірного договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі цього рішення, суперечним вимогам законодавства (ст. 116, 124 Земельного кодексу України), та дає підстави для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
У пункті 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України.
Відповідно до ч.2 статті 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Таким чином, суд, на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, визнає на майбутнє недійсним договір оренди землі від 27.05.2016р., укладений між Лазурненською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2016р. за №29805887, із застосуванням передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України наслідків його недійсності шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 повернути за актом приймання-передачі до земель комунальної власності Лазурненської селищної ради земельну ділянку загальною площею 0,0400 га вартістю 27761,00 грн., кадастровий номер НОМЕР_4, розташовану АДРЕСА_1.
Що стосується тверджень відповідача-2 щодо необґрунтованості та недоведеності прокурором підстав звернення до суду із даним позовом в інтересах держави, суд зазначає наступне.
За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Норма ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, прийняття селищною радою спірного рішення, яким порушено процедуру надання землі в оренду, визначену законодавством, є порушенням інтересів держави, яка через орган законодавчої влади врегулювала ці правовідносини інакше, відповідно до Конституції України та принципів, на яких базується земельне законодавство.
З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог судовий збір, в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 (п.п.1.1-1.6) рішення сесії Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області від 16.05.2016р. №149 "Про затвердження проектів землеустрою, технічної документації щодо відведеня в оренду земельних ділянок з складанням договору оренди".
3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі від 27.05.2016р., укладений між Лазурненською селищною радою Скадовського району Херсонської області (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт.Лазурне, вул.Жовтнева, 57) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, АДРЕСА_2), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №29805887 від 30.05.2016р.
4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, АДРЕСА_2) повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0400 га, землі рекреаційного призначення, нормативна грошова оцінка 27761,00 грн., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4, до земель комунальної власності Лазурненської селищної ради.
5. Стягнути з Лазурненської селищної ради (75722, Херсонська область, Скадовський район, смт.Лазурне, вул.Жовтнева, 57) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120,73000, м.Херсон, вул.Петренка, 33, р/рахунок 35210003002291, Державна казначейська служба України, МФО 820172) - 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, АДРЕСА_2) на користь прокуратури Херсонської області (код ЄДРПОУ 04851120,73000, м.Херсон, вул.Петренка, 33, р/рахунок 35210003002291, Державна казначейська служба України, МФО 820172) - 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 00 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України - 06.03.2017р.
Суддя М.Б. Сулімовська