Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
“ 02 ” березня 2017 року Справа №927/126/17
За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж"
вул. Бригадна, 35, м. Тернопіль, 46012
До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА"
вул. Лесі Українки, 86, с. Обмачів, Бахмацький район, Чернігівська область, 16510
Про стягнення 374550,41 грн.
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: не з'явився.
Від Відповідача: ОСОБА_1 - представник, довіреність б/н від 01.08.2016.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро Престиж” подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗОРІ ОБМАЧЕВА” про стягнення 374550,41грн., в тому числі: 295974,00 грн. вартості отриманого товару, 16551,62 грн. інфляційних нарахувань, 19461,30 грн. - 20% річних, 27764,79 грн. пені, 14798,70 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №277 від 11.05.2016
До початку судового засідання 02.03.2017 від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 78576,41 грн., в тому числі 16551,62 грн. інфляційних нарахувань, 19461,30 грн. - 20% річних, 27764,79 грн. пені, 14798,70 грн. штрафу.
Відповідно до ч.ч.4,6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України:
"Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси."
Як вбачається із вказаної заяви, Позивачем фактично зменшено позовні вимоги на суму вартості отриманого товару.
Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищезазначену заяву Позивача про зменшення позовних вимог.
До початку судового засідання 02.03.2017 від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав.
У судовому засіданні 17.02.2017 представник Відповідача надав виписку по рахунку від 31.01.2017 на підтвердження сплати 295974,00 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки №277 від 11.05.2016 та умов укладеного до нього Додатку (Специфікації) №1 від 11.05.2016.
До початку судового засідання 02.03.2017 представником Відповідача через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду подано клопотання про зменшення суми неустойки та 20% річних, нарахованих Позивачем, до 0,5% основного боргу, який становив 295974,00 грн., за договором поставки №277, укладеного між Позивачем та Відповідачем.
У судовому засіданні 02.03.2017 представник Відповідача підтримав вищевказане клопотання про зменшення суми неустойки та 20% річних.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд,
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.03.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж" (Позивач) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.01.2008.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗОРІ ОБМАЧЕВА” (Відповідач) відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.11.2015 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 26.11.2015.
11 травня 2016 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки №277 (далі - Договір).
Згідно з п.п.1.1.-1.2. Договору на умовах визначених цим договором Постачальник (Позивач) зобов'язується поставити Покупцю у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарську продукцію), а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти Товар та провести його оплату. Конкретний асортимент, кількість, ціна, строки і умови поставки та оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору та/або його накладних. Накладні та/або Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п.п.2.1.-2.2. Договору ціна Товару встановлена по домовленості Сторін. Оплата за Товар здійснюється Покупцем у формі 100% передоплати, однак, в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання Товару. Специфікацією може бути визначений інший порядок та строки проведення оплати.
Згідно з п.п.2.6.-2.7. Договору розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Можливе проведення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Оплата здійснюється на підставі безпосередньо даного Договору чи видаткової накладної, що зазначається в призначенні платежу Покупцем. Підставою для оплати також може бути рахунок-фактура, виставлений Постачальником. Покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань у випадку неоплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або Специфікацією (ями) не залежно від того, чи виставлялися Постачальником рахунок-фактури.
За умовами п.п.3.1.-3.3. Договору Товар постачається на умовах, визначених цим Договором та/або Специфікаціями. Базис поставки (за правилами Інкотермс 2010): EXW (франко-завод) склад Постачальника, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, с. Деренівка само вивіз, якщо інше не зазначено в Додатку (специфікації) до Договору. Датою поставки Товару вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього Договору. Видаткова накладна підписана Покупцем і відправлена Постачальнику факсимільним зв'язком має силу оригіналу.
Відповідно до п.3.4., п.3.5. Договору видаткова накладна надається Постачальником Покупцю разом із Товаром. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту поставки Товару по видатковій накладній. З моменту переходу права власності на Товар всі ризики її загибелі, втрати, пошкодження, хімічного впливу, тощо переходять від Постачальника до Покупця.
Згідно з п.п.4.1-4.2. Договору Покупець зобов'язується отримати Товар на місці вказаному в графі "Базис поставки", підписати видаткову накладну про отримання Товару та оплатити його вартість відповідно до умов Договору. Приймати, транспортувати, зберігати та застосовувати Товар відповідно до вимог відповідних нормативних документів. Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар у терміни та у місці визначеному Договором. Надати документи, що підтверджують факт поставки та якість Товару.
За умовами п.8.1. Договору права та обов'язки виникають для Сторін з дня підписання тексту Договору повноважними представниками та засвідченням його печатками Сторін. Договір дійсний до 31 грудня 2016 року, однак, в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взяти на себе зобов'язань.
Відповідно до Специфікації на поставку засобів захисту рослин від 11 травня 2016 року (Додаток №1 до договору №277 від 11.05.2016), підписаної між сторонами, загальна вартість Товару (засіб захисту рослин "Аватар" у кількості 1740,00 л), що постачається, становить 328860,00 грн.
При цьому, в п. 2 Специфікації визначені такі терміни оплати:
- 10% вартості товару - попередня оплата - 32886,00 грн.;
- 90% вартості товару - відстрочений платіж до 25.09.16 - 295974,00 грн.
Згідно з п.3 Специфікації вартість Товару по Специфікації до Договору Покупець сплачує на умовах, визначених п.2 даного додатку та розділу 2 Договору постачання.
Відповідно до п.4 Специфікації базис поставки Товару EXW склад Постачальника (за Інкотермс у редакції 2010 року), СРТ склад Покупця - Чернігівська обл., Бахмацький р-н, село Обмачів, або інший склад, погоджений Сторонами.
На виконання умов Договору Позивачем було передано Відповідачу товар на загальну суму 328860,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000684 від 11.05.2016, товарно-транспортною накладною №1105-2016/5 від 11.05.2016.
Позивачем також був виставлений Відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000582 від 11.05.2016 на суму 328860,00 грн.
Відповідач за поставлений товар розрахунок здійснив частково в сумі 32886,00 грн., що підтверджується випискою банку від 24.05.2016.
28.12.2016 Позивачем була направлена Відповідачу претензія №207 від 27.12.2016 про сплату 295974,00 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки №277 від 11.05.2016 та умов укладеного до нього Додатку (Специфікації) №1 від 11.05.2016. Дана претензія була отримана Відповідачем 03.01.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення.
Копії вищевказаних накладних, рахунку-фактури, виписки банку, претензії, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення містяться у матеріалах справи.
У позовній заяві Позивач просив стягнути з Відповідача 295974,00 грн. вартості отриманого товару.
Як вбачається заяви Позивача про зменшення позовних вимог, Позивачем фактично зменшено позовні вимоги на суму вартості отриманого товару 295974,00 грн., оскільки Відповідачем 31.01.2017 платіжним дорученням №71 від 31.01.2017 було сплачено заборгованість по оплаті отриманого товару.
На підтвердження сплати Відповідачем суми вартості отриманого товару 295974,00грн. Позивачем надана копія виписки банку від 31.01.2017.
Крім того, Відповідачем була надана виписка по рахунку від 31.01.2017 на підтвердження сплати 295974,00 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки №277 від 11.05.2016 та умов укладеного до нього Додатку (Специфікації) №1 від 11.05.2016.
З викладеного вбачається, що станом на 02.03.2017 заборгованість за поставлений товар на підставі Договору поставки №277 від 11.05.2016 та умов укладеного до нього Додатку (Специфікації) №1 від 11.05.2016 у сумі 295974,00 грн. Відповідачем сплачена у повному обсязі і Позивачем відповідно зменшені позовні вимоги.
Згідно з ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:
”За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.”
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України
“Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).“
Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ):
“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.“
Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:
“Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.“
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:
“Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.”
Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:
“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:
“Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.”
Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:
“Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.”
Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:
“Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.”
Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п.5.2. Договору Покупець за порушення строків оплати отриманого Товару сплачує іншій Стороні неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за час існування прострочення, від вартості несвоєчасно оплаченого отриманого Товару за кожен день прострочення, починаючи з дня прострочення зобов'язання (виникнення заборгованості) та закінчуючи днем його виконання (погашення заборгованості).
Згідно з п.5.3. Договору Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого Товару більше ніж на 30 календарних днів, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від простроченої суми (вартості неоплаченого чи несвоєчасно оплаченого Товару).
На підставі зазначеного Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 27764,79 грн. за період з 26.09.2016 по 23.01.2017 та штраф у сумі 14798,70 грн. відповідно до наданих розрахунків.
Відповідно до п.п.1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми штрафу встановлено, що розмір штрафу Позивачем розрахований правильно, а тому дана сума підлягає стягненню з Відповідача в повному обсязі.
У п.п.1.9 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) зазначено, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Відповідно до ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, період прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.51 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
У п.2 Специфікації на поставку засобів захисту рослин від 11 травня 2016 року (Додаток №1 до договору №277 від 11.05.2016) сторонами визначені такі терміни оплати:
- 10% вартості товару - попередня оплата - 32886,00 грн.;
- 90% вартості товару - відстрочений платіж до 25.09.16 - 295974,00 грн.
Як вбачається з розрахунку пені, Позивачем нарахована пеня на суму 295974,00 грн.
в розмірі 27764,79 грн. за період з 26.09.2016 по 23.01.2017.
Оскільки 24,25 вересня 2016 року є вихідними днями, суд доходить висновку, що останнім днем виконання грошового зобов'язання на суму 295974,00 грн. є 26.09.2016, тобто період прострочення виконання зобов'язання починається з 27.09.2016.
Крім того, під час розрахунку пені Позивач не врахував, що 2016 рік був високосним і відповідно мав 366 днів.
З урахуванням зазначеного, позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 27460,60 грн. за період з 27.09.2016 по 23.01.2017.
В стягненні 304 грн. 19 коп. пені має бути відмовлено.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п.5.1. Договору Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого Товару, беручи до уваги вимоги ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.
Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути з Відповідача 20% річних у розмірі 19461,30 грн. за період з 26.09.2016 по 23.01.2017 та 16551,62 грн. інфляційних нарахувань за жовтень-грудень 2016 року.
За результатами здійсненої судом перевірки нарахування Позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановлено, що розмір інфляційних за вищевказаний період Позивачем розрахований правильно, а тому дана сума підлягає стягненню з Відповідача в повному обсязі.
Оскільки, як було зазначено вище, суд дійшов висновку, що останнім днем виконання грошового зобов'язання на суму 295974,00 грн. є 26.09.2016, тобто період прострочення виконання зобов'язання починається з 27.09.2016, а також враховуючи, що під час розрахунку 20% річних Позивачем не було враховано, що 2016 рік був високосним і відповідно мав 366 днів, позов в частині стягнення 20% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 19256,59 грн. за період з 27.09.2016 по 23.01.2017.
В стягненні 204 грн. 71 коп. - 20% річних має бути відмовлено.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів своєчасної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 27460 грн. 60 коп. пені, 14798 грн. 70 коп. штрафу, 16551 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань, 19256 грн. 59 коп. - 20% річних.
Позовні вимоги в частині стягнення 304 грн. 19 коп. пені та 204 грн. 71 коп. - 20% річних є необґрунтованими з підстав неправильного їх нарахування.
Разом з тим, представником Відповідача подано клопотання про зменшення суми неустойки та 20% річних, нарахованих Позивачем, до 0,5% основного боргу, який становив 295974,00 грн., за договором поставки №277, укладеного між Позивачем та Відповідачем.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що Відповідачем виконано свої зобов'язання в повному обсязі, Позивач у позовній заяві не зазначав, що через порушення своїх зобов'язань Відповідачем було завдано будь-які збитки, Позивачем не надано доказів, які б підтверджували понесення збитків.
Згідно п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України:
„Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.”
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України:
“У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.”
У п.п.2.4 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами):
"2.4. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).
У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому-четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами)."
Згідно з п.п.3.17.4 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції“ (із змінами) вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Доказів завдання Відповідачем Позивачу реальних збитків не надано.
Враховуючи викладене, а саме відсутність фактичних збитків Позивачу, та ступінь виконання на даний момент зобов'язання боржником, а саме те, що Відповідачем сплачено повністю суму основного боргу, суд доходить висновку про можливість зменшення розміру пені до 7000,00 грн. та штрафу до 5000,00 грн.
Сума 20% річних зменшенню не підлягає, оскільки річні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 7000 грн. 00 коп. пені, 5000 грн. 00 коп. штрафу, 16551 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань, 19256 грн. 59 коп. - 20% річних.
В стягненні решти пені, штрафу та 20% річних має бути відмовлено з підстав, зазначених вище.
В частині розподілу судових витрат суд доходить наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:
"Судовий збір покладається:
у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."
Відповідно до п.п.4.1. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог. В силу ч.2 вказаної статті у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Згідно з абз. 2 п.п.2.8 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) у разі ж зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону) за клопотанням особи, яка його сплатила.
Згідно з п.п.4.7. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами):
"4.7. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6-8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход державного бюджету України."
Позивачем за подання даного позову сплачено 5618,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням №450 від 24.01.2017.
При цьому, сума позовних вимог становила 374550,41 грн., в тому числі: 295974,00 грн. вартості отриманого товару, 16551,62 грн. інфляційних нарахувань, 19461,30 грн. - 20% річних, 27764,79 грн. пені, 14798,70 грн. штрафу.
Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача 78576,41 грн., в тому числі 16551,62 грн. інфляційних нарахувань, 19461,30 грн. - 20% річних, 27764,79 грн. пені, 14798,70 грн. штрафу.
При цьому, у заяві про зменшення позовних вимог Позивач просить стягнути з Відповідача судовий збір у повному обсязі.
Оскільки матеріалами справи підтверджується те, що Відповідачем було сплачено 295974,00 грн. вартості отриманого товару 31.01.2017, тобто після порушення провадження у справі, що свідчить про обґрунтованість поданого Позивачем позову, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині має бути покладений на Відповідача.
Як зазначено вище, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 304 грн. 19 коп. пені та 204 грн. 71 коп. - 20% річних є необґрунтованим у зв'язку з неправильним їх нарахуванням, тому у даній частині суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, як зазначено вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 7000,00 грн. та штрафу до 5000,00 грн.
У п.п.2.4 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами) та п.п.3.17.4 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції“ (із змінами) зазначено, що судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Відповідно до п.п.4.3. п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами) у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З урахуванням викладеного, судовий збір в частині зменшення судом розміру пені та штрафу має бути покладений на Відповідача.
На підставі зазначеного, з Відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5610 грн. 62 коп. що складає 1,5% від 374041,51 грн. (295974,00 грн. вартості отриманого товару, на яку було зменшено позовні вимоги, обґрунтованих сум 16551,62 грн. інфляційних нарахувань та 14798,70 грн. штрафу, а також 19256,29 грн. - 20% річних, 27460,60 грн. пені - які б підлягали стягненню без урахування зменшення їх розміру судом).
Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРІ ОБМАЧЕВА" (вул. Лесі Українки, 86, с. Обмачів, Бахмацький район, Чернігівська область, 16510, ідентифікаційний код 40141589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Престиж" (вул. Бригадна, 35, м. Тернопіль, 46012, ідентифікаційний код 35708410) 7000 грн. 00 коп. пені, 5000 грн. 00 коп. штрафу, 16551 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань, 19256 грн. 59 коп. - 20% річних та 5610 грн. 62 коп. на відшкодування судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В стягненні 20764 грн. 79 коп. пені, 9798 грн. 70 коп. штрафу та 204 грн. 71 коп. - 20% річних відмовити.
Повне рішення складено 06 березня 2017 року.
Суддя І.В. Кушнір