04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"28" лютого 2017 р. Справа№ 911/3643/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря: Добрицької В.С.
за участю представників:
позивача: Симбірцев Є.В., довіреність б/н від 03.01.2017,
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2017
у справі №911/3643/16 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський Хлібокомбінат"
про стягнення 500 000,00 грн
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2017 у справі №911/3643/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастівський Хлібокомбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" 500 000 (п'ятсот тисяч гривень) 00 коп. сплаченого авансу та 7 500 (сім тисяч п'ятсот гривень) 00 коп. судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" подало апеляційну, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2017 у справі №911/3643/16, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 для розгляду справи №911/3643/16 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" було сформовано колегію суддів під головуванням судді Андрієнка В.В., суддів Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.02.2017.
Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастівський хлібокомбінат" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" (покупець) укладено договір поставки продуктів переробки №290416, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, передати у власність покупцеві продукцію, визначену в п. 1.2 договору (далі - продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції: борошно житнє обд. ціною 4 650,00 грн за 1 тону в загальній кількості 19 391,89 кг, борошно пшеничне 1 гат. ціною 5 784,00 грн за 1 тону в загальній кількості 43 364,01 кг, борошно пшеничне вищ.гат. ціною 5 500 грн за 1 тону в загальній кількості 28 910,95 кг. Загальна ціна продукції, що підлягає поставці за цим договором становить 500 000,00 грн в тому числі ПДВ 83 333,33 грн.
Згідно п. 2.1 договору поставка продукції за цим договором здійснюється не пізніше ніж на наступний календарний день після її оплати покупцем.
Відповідно до п. 2.2 договору продукція отримується покупцем шляхом постачання із складу постачальника само вивозом або автотранспортом постачальника за рахунок постачальника.
Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що продукція відпускається (постачається) по 100% попередній оплаті.
Згідно п. 6.1 договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016, але до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти в розмірі 500 000,00 грн, що відповідно підтверджується платіжним дорученням №1609 від 22.07.2016
Як було встановлено судом, що відповідач, в порушення умов договору, свого обов'язку з поставки продукції станом на дату подання позову не виконав та не повернув позивачу суму авансу.
Судом першої інстанції було зазначено, що також підтверджується матеріалами справи позивачем було збільшено позовні вимоги.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та доданих до них матеріалів, судом було встановлено, що 04.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фастівський хлібокомбінат" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" (покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки продуктів переробки №290416, згідно якої сторони дійшли згоди змінити умови договору шляхом доповнення та зміни його пунктів наступного змісту:
Викласти п. 1.2 договору в наступній редакції: " 1.2 Найменування продукції: борошно житнє обд. ціною 4 650,00 грн за 1 тону в загальній кількості 38 783,78 кг, борошно пшеничне 1 гат. ціною 5 784,00 грн за 1 тону в загальній кількості 86 728,02 кг, борошно пшеничне вищ.гат. ціною 5 500 грн за 1 тону в загальній кількості 57 821,90 кг. Загальна ціна продукції, що підлягає поставці за цим договором становить 1 000 000,00 грн. в тому числі ПДВ 166 666,66 грн.".
Викласти п. 2.1 договору в наступній редакції: " 2.1 Поставка продукції за цим договором здійснюється не пізніше ніж на наступний календарний день після її оплати покупцем. У разі оплати авансу за продукцію в розмірі 50% від ціни продукції, вказаної в п.1.2 договору, постачальник зобов'язаний поставити 100% продукції покупцю на наступний день після такої оплати".
Викласти п. 3.3 договору в наступній редакції: " 3.3 Продукція відпускається (постачається) на умовах попередньої оплати, з урахуванням домовленості сторін, викладеної в п. 2.1 договору".
Викласти п. 4.2 договору в наступній редакції: " 4.2 За прострочення передачі продукції постачальник виплачує покупцеві неустойку в розмірі 50% від вартості простроченої партії продукції. Ця неустойка не застосовується за згодою сторін у випадку, якщо покупець не сплатить 100% суми договору, яка визначена в п. 1.2 договору".
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, предметом позову з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог є вимоги про стягнення 1 000 000,00 грн сплаченого авансу та 250 000,00 грн штрафу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Однак, як було встановлено судом, позивач вже після порушення провадження у справі №911/3643/16, знаючи про неможливість здійснення відповідачем поставки за договором та наявну суму неповернутого авансу, що є предметом спору, додатково сплатив аванс у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1922 від 14.12.2016 та не заперечується сторонами.
Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на дату порушення провадження у справі №911/3643/16 (14.11.2016) у відповідача був відсутній обов'язок щодо повернення авансу за неможливість поставки, перерахований відповідачем у розмірі 500 000,00 грн згідно платіжного доручення №1922 від 14.12.2016, оскільки позивач перерахував зазначену суму на рахунок відповідача в процесі розгляду справи.
Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач, отримавши передплату не виконав свій обов'язок щодо поставки товару та на час прийняття судового рішення не повернув перераховані за нього кошти та враховуючи те, що обов'язок відповідача щодо повернення авансу на дату порушення провадження у справі (14.11.2016) існував у розмірі 500 000,00 грн, тому вимога позивача про стягнення 1 000 000,00 грн авансу підлягає частковому задоволенню у розмірі 500 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, що 500 000,00 грн перерахованих позивачем відповідно до платіжного доручення №1922 від 14.12.2016, та враховуючи те, що зазначена сума була сплачена позивачем після звернення з позовною заявою та порушення провадження у справі №911/3643/16, тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми належить відмовити.
Крім того, позивач з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 250 000,00 грн штрафу, передбачений п. 4.2 договору.
Відповідно до п. 4.2 договору, з урахуванням внесених змін згідно додаткової угоди №1 від 04.05.2016, за прострочення передачі продукції постачальник виплачує покупцеві неустойку в розмірі 50% від вартості простроченої партії продукції. Ця неустойка не застосовується за згодою сторін у випадку, якщо покупець не сплатить 100% суми договору, яка визначена в п. 1.2 договору.
Судом було встановлено, що зазначені в п. 4.2 договору поставки продуктів переробки №290416 від 29.04.2016 50% від вартості простроченої партії продукції за своєю правовою природою є штрафом.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, підставою для стягнення штрафу у розмірі 50% від вартості простроченої партії продукції відповідно до п. 4.2 в редакції додаткової угоди №1 від 04.05.2016 є прострочення поставки.
Згідно п. 4.2 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 04.05.2016, така неустойка не застосовується у випадку якщо покупець не сплатить 100% суми договору.
Відтак, оскільки на момент звернення з позовною заявою позивачем не було сплачено 100% суми договору, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати штрафу у розмірі 50% від вартості простроченої партії продукції.
Беручи до уваги вищенаведене, слід відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 250 000,00 грн штрафу.
Тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 500 000,00 грн, перерахованого як аванс згідно платіжного доручення №1609 від 22.07.2016.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2017 у справі №911/3643/16 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни, відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2017 у справі №911/3643/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграфуд" - без задоволення.
2. Матеріали справи №911/3643/16 повернути до Господарського суду Київської області.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов