36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.02.2017р. Справа № 917/141/17
За позовом Комунального підприємства "Полтава - сервіс" Полтавської міської ради, пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Центральна, 7, с. Біологічне, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38713
про стягнення 7174,22 грн.
Суддя Семчук О.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 17 від 09.02.2017р.);
від відповідача: відсутній
В судовому засіданні 27.02.2017 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення 7174,22 грн. заборгованості за договором оренди торговельного місця № 3Р-238 від 01.11.2011 року, з яких: 6780,97 грн. - сума основного боргу, 393,25 грн. - пеня.
09.02.2017 року від позивача до суду надійшли пояснення № 122 від 08.02.2017р. (а.с. 38). В поданих поясненнях позивач повідомляє суд про те, що в провадженні господарського суду, іншого органу немає справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору. До вищевказаного пояснення додано копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача та відповідача.
16.02.2017 року позивач на виконання вимог п. 3 ухвали суду від 30.01.17р. направив на адресу господарського суду Полтавської області лист (вх. № 2267) з довідкою про залишкову суму боргу відповідача станом на 16.02.2017 року.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчить відповідне поштове повідомлення.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:
Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було прийнято рішення № 225 від 03.08.2011р. "Про організацію міського комунального ринку "Речовий". Організацію та забезпечення створення належних умов для провадження торговельної діяльності на ринку, згідно із Правилами торгівлі на ринках, доручено суб'єкту господарювання - комунальному підприємству "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (а.с.13).
Пунктом 3.3. рішення, позивача зобов'язано забезпечити укладання договорів оренди торговельних місць з фізичними особами-підприємцями.
16.08.2011р. Міський комунальний ринок "Речовий" був зареєстрований, видано відповідне реєстраційне свідоцтво ринку № 45 (а.с. 14).
01 листопада 2011 року між Комунальним підприємством "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (позивач, орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 3Р-238 (далі - договір, а.с. 17-18).
Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є торговельне місце сектору 3 № 238 загальною площею 4 кв. м., що розташоване на території комунального ринку "Речовий" за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 34-а, та надається орендодавцем (позивачем) у тимчасове платне користування орендареві (відповідачу) для провадження торговельної діяльності.
Згідно з п. 1.4. договору орендар набуває право користування об'єктом оренди з дня підписання даного договору.
Пунктом 3.2. договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.
В пункті 4.1. договору визначено, що орендна плата за об'єкт оренди становить 234,75 грн. в місяць.
Згідно п. 4.2. договору орендна плата вноситься до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який проводиться оплата.
Договір діє по 27.09.2016р. включно (п. 7.1. договору).
Позивач стверджує, що відповідач своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної і повної сплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент розгляду справи в суді становить 6780,97 грн. за період з травня 2014 року по 27 вересня 2016 року включно (розрахунок заборгованості по договору - а. с. 22).
Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 7174,22 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору оренди торговельного місця № 3Р-238 від 01.11.2011 року, в тому числі 6780,97 грн. основного боргу та 393,25 грн. пені нарахованої за період з 25.11.2015 року по 23.12.2016 року (розрахунок пені - а. с. 23).
Жодних заперечень на позов відповідач не надав.
При винесенні рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № 57/188/84/105 від 26.02.2002 (далі - Правила торгівлі на ринках) передбачено право адміністрації ринку на укладання письмових угод з продавцями про надання торгівельних місць в оренду з зазначенням у письмовій угоді терміну дії угоди, асортименту товару, що реалізується, розташування торгівельного місця, умов оренди торгівельного місця, розміру та порядку оплати за оренду майна, переліку послуг, які надає ринок, та їх вартості.
Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках торговельне місце визначається як площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Тобто, об'єктом договору оренди у спірних правовідносинах є торговельне місце.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до пунктів 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 статті 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України не допускається.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пояснень позивача та наявних у справі доказів, станом на момент розгляду справи в суді борг відповідачем не сплачений. Доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.
Згідно умов п. 7.1. договору, вказаний договір оренди діє по 27.09.2016р.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
За загальним правилом, зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК, ст. 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК.
Таким чином, закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.
Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
Зважаючи на наведене, закінчення строку дії договору не припиняє невиконаного зобов'язання між сторонами.
Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 21.12.2016р. по справі № 905/2187/13.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором оренди торговельного місця в сумі 6780,97 грн. за період з травня 2014 року по 27 вересня 2016 року (включно) обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати орендарем орендної плати та витрат за комунальні послуги та/або у разі несвоєчасного повернення орендарем торгівельного місця, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день такої несплати. Сплата пені не звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань по даному договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Проте, згідно зі ст. 3 цього Закону розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За розрахунком, здійсненим позивачем з урахуванням Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 393,25 грн. пені за період з 25.11.2015р. по 23.12.2016р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 33,43,49,75, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул. Центральна, 7, с. Біологічне, Полтавський р-н., Полтавська обл., 38713; ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; НОМЕР_2, виданий Полтавським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.03.2007р.) на користь Комунального підприємства "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради (пров. Чайковського, 5, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 30191518, р/р НОМЕР_3 в АБ "Полтава-банк" м. Полтава, МФО 331489) 6780 грн. 97 коп. основного боргу, 393 грн. 25 коп. пені, 1600 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 03.03.2017 року.
Суддя О.С. Семчук