36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
27.02.2017р. Справа № 917/338/16
Суддя Семчук О.С. розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. за нововиявленими обставинами у справі № 917/338/16
за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Зигіна ,1, м. Полтава, 36000
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36004
про стягнення 26180 грн.
Представники:
від позивача: Дикань О.М. (довіреність № 02/2750 від 14.07.2016р.);
від відповідача (заявника): ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 від 11.03.2001р.);
ОСОБА_4 (посвідчення адвоката № 584 від 13.03.2008р., ордер № 046883 від 21.02.2017р. (витяг з договору № 5 від 17.02.2017р.)).
01.02.2017р. до господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 за нововиявленими обставинами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену вище заяву передано для розгляду судді Семчук О.С.
02.02.2017р. ухвалою суду заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами прийнята до провадження.
13.02.2017р. від Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на адресу суду надійшов відзив на заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якому позивач просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі 917/338/16 без змін.
В якості додатку до вищевказаного відзиву долучено:
- завірену копію доручення Голови Антимонопольного комітету України від 23.08.2016р. № 13-01/327;
- копію рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 574-р.
Вищевказані документальні докази долучені до матеріалів справи.
20.02.2017р. до канцелярії суду від відповідача (заявника) надійшло пояснення (вх. № 2464) до заяви про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 за нововиявленими обставинами, в якому заявник просить:
«Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17000 грн. штрафу, 17000 грн. пені та 1378 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України."
Вказане пояснення долучено до матеріалів справи.
20.02.2017р. до канцелярії суду від заявника надійшло клопотання до заяви про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 за нововиявленими обставинами (вх. № 2465), в якому останній просить суд приєднати до матеріалів справи копії листів Антимонопольного комітету України від 10.08.2016р. № 200-29/05-8541, від 06.10.2016р. № 200-29/01-10616 та від 04.01.2017р. № 200-29/03-46 (долучено до матеріалів справи).
В судовому засіданні 27.02.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд
04.03.2016р. до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 26180 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на прийняття адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-01-50/87-2015 рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на автомобільних перевізників, зокрема на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 позов Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було задоволено в повному обсязі та стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17000,00 грн. штрафу, 17000,00 грн. пені та 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору (т. 1, а.с. 45-48).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017р. (т. 1, а.с. 196-201) рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 залишено без змін.
01.02.2017р. до господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 за нововиявленими обставинами.
Заявник, посилаючись на ст. 112 ГПК України, просить: « 1. Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17000 грн. штрафу, 17000 грн. пені та 1378 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. 2. Визнати накази господарського суду Полтавської області від 18.04.2016р. у справі № 917/338/16 такими, що не підлягають виконанню».
Заявник в своїй заяві вказує на наявність нововиявлених обставин, а саме те, що рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. за № 02/132-рш скасовано Антимонопольним комітетом України 29.12.2016р., а провадження у справі № 02-01-50/87-2015 припинено, та те, що зазначене рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було покладене в основу рішення господарського суду від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16.
Також, заявник вказує на істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Позивач проти викладеного в заяві заперечує, вказуючи на відсутність нововиявлених обставин, а саме на те, що на момент винесення рішення господарського суду від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 були відсутні такі обставини, як перевірка рішення від 03.09.15р. № 02/132-рш Антимонопольним комітетом України, а виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХII ГПК України. Відносно визнання наказів господарського суду Полтавської області від 18.04.2016р. у справі № 917/338/16 такими, що не підлягають виконанню, позивач, з посиланням на ст. 117 ГПК України зазначає про відсутність підстав для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. На підставі викладених заперечень позивач просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 без змін.
Згідно зі статтею 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами ", до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по третє - істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
При розгляді справи № 917/338/16 господарським судом Полтавської області встановлено, що адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 02-01-50/87-2015 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийняте рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу на автомобільних перевізників, зокрема на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1
Пунктом першим резолютивної частини прийнятого рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш визнано дії автомобільних перевізників, зокрема і ФОП ОСОБА_1, щодо застосування після набуття законної сили розпорядженням голови Полтавської ОДА від 20.04.2015р. № 187 однакового тарифу за 1 км проїзду пасажира на приміських автобусних маршрутах загального користування в звичайному режимі у розмірі 0,45 грн. без його економічного обґрунтування, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку надання послуг з перевезення пасажирів у звичайному режимі руху на приміських автобусних маршрутах загального користування, які призвели до обмеження конкуренції без об'єктивних причин для вчинення таких дій. Пунктом другим резолютивної частини прийнятого рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Також суд встановив, що доказів оскарження відповідачем рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш по справі № 02-01-50/87-201 в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" матеріали справи не містять, а за даних обставин, рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш по справі № 02-01-50/87-201 є таким, що набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.
Виходячи з того, що рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш є чинним, та за відсутності доказів сплати штрафу, 05.04.2016р. суд позовні вимоги задовольнив повністю.
29.12.2016р. Антимонопольний комітет України прийняв рішення № 574-р «Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш у справі № 02-01-50/87-2015», в якому встановив, що рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш у справі № 02-01-50/87-2015 прийнято при недоведені обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права, в тому числі, встановив, що:
- адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні не наведено жодних обґрунтувань визначення ринку надання послуг з перевезення таким, що поєднаний в один товарний ринок;
- у рішенні не наведено обґрунтувань та аналізу ситуації на ринку товару, що спростувало б наявність об'єктивних причин для вчинення дій, що призвели до обмеження конкуренції на ринку;
- були відсутні правові підстави застосування при винесенні рішення Методики від 17.11.2009р. № 1175, яка для автомобільних перевізників під час формування вільних тарифів на послуги автомобільного транспорту має рекомендаційний характер;
- не доведено обставинами справи та не відповідає законодавству висновок адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким дії ФОП ОСОБА_1, визнано порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення суб'єктами господарювання схожих дій на ринку надання послуг з перевезення пасажирів, які привели до обмеження конкуренції без об'єктивних причин для вчинення таких дій.
Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсним рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з"ясування обставини , які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, Антимонопольний комітет України в межах своїх повноважень, керуючись ст. 57 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішенням від 29.12.2016р. № 574-р скасував рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш в повному обсязі та припинив провадження по справі № 02-01-50/87-2015.
Приймаючи рішення № 917/338/16 від 05.04.2016 р. господарський суд Полтавської області виходив з юридичного факту чинності рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш на підставі встановленого судом факту набуття рішенням законної сили та обов"язковості його виконнання внаслідок відсутності в матеріалах судової справи доказів оскарження відповідачем рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш по справі № 02-01-50/87-2015 в порядку ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Посилання позивача, на те, що рішення Антимонопольного комітету України № 574-р не є нововиявленою обставиною є необґрунтованим з огляду на наступне.
Рішення Антимонопольного комітету України є актом державного органу з певною формою викладення встановлених обставин, зроблених висновків та обов"язкових приписів. В даній справі нововиявленими обставинами є не саме рішення, як форма викладення, а нововиявлені в процесі перевірки обставини, нововиявлені факти, які існували на момент проведення перевірки та прийняття рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш та були покладенні в основу обгрунтування його законності. Предмет перевірки стосувався саме встановлених фактів, дій, які були покладені в основу рішення від 03.09.2015р. № 02/132-рш.
Антимонопольним комітетом України виявлено (при проведенні перевірки) існування на момент прийняття рішення адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш інших обставин, які спростовують обставини, покладені в основу даного рішення. Скасуванням рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш Антимонопольний комітет України підтвердив недостовірність та недоведеність обставин, фактів, якими було обґрунтовано це рішення та встановив наявність обставин, що не підтверджують законність рішення № 02/132-рш та вказують на відсутність правової підстави для накладання штрафу. Таким чином, нововиявленими обставинами є саме фактичні дані, що спростовують факт законності рішення № 02/132-рш, факт порушень заявником Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Зазначенні обставини не були відомі заявнику на момент прийняття рішення суду, з огляду на те, що вони виявленні після прийняття рішення господарським судом і не могли бути йому відомі тому, що були встановлені в процесі перевірки Антимонопольним комітетом України, проведеної після прийняття рішення суду .
Щодо стверджень позивача про те, що обов"язковість виконання рішення № 02/132-рш внаслідок набуття ним законної сили походить від встановленого судом факту неоскарження зазначеного рішення, суд виходить з наступного.
Правомірність рішення територіального відділення від 03.09.2015р. № 02/132-рш встановлена судом на підставі набуття ним чинності внаслідок факту його не оскарження в строк, передбачений ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Пропуск цього строку виключає можливість перевірки законності та обгрунтованності рішення органу Антимонопольного комітету України. Відповідно, факти, що покладені в обґрунтування рішення територіального відділення від 03.09.2015р. № 02/132-рш, які вказують на неправомірність дій ФОП ОСОБА_1, достовірність цих фактів та їх відповідність фактичним обставинам справи прийнято судом з огляду на правомірність рішення, а, отже, як наслідок, встановлена і правомірність стягнення штрафу.
Згідно п. 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2001 року № 15 вирішуючи спори, пов"язані з рішенням Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу.
Спростування фактів, які було покладено в основу судового рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами, є певним процесом, метою якого є довести до відома суду наявність тих обставин, які існували на момент прийняття судового рішення та не були відомі суду, а також встановлення їх істотності для розгляду даної справи.
Внаслідок перевірки Антимонопольним комітетом України рішення територіального відділення від 03.09.2015р. № 02/132-рш ті факти, що визначені територіальним відділенням як достовірні та такі, що підтверджують неправомірність дій ФОП ОСОБА_1 були спростовані. В рішенні Антимонопольного комітету України вказано на невідповідність та недоведеність тих фактів (висновків) обставинам справи. Це, в свою чергу, призвело до недоведеності обставин, що обґрунтовують законність прийнятого територіальним відділенням рішення.
Обставинами, що наведені ФОП ОСОБА_1 в своїй заяві, є матеріально-правові факти протиправності, незаконності рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/132-рш, які існували на момент розгляду господарським судом справи № 917/338/16, не були і не могли бути відомі заявнику на час її розгляду, тобто є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення господарського суду.
Враховуючи підтвердження неправомірності вимог позивача вищезазначеними по тексту нововиявленими обставинами, такі обставини суд визнає істотними для розгляду справи, адже їх врахування мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте. Враховуючи вищевикладене, заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 підлягає задоволенню.
За результатом перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено.
Статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
За рішенням позивача від 03.09.2015р. № 02/132-рш було визнано дії відповідача порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. За порушення вказаного законодавства на відповідача було накладено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Проте, рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 574-р вказані обставини були спростовані та встановлено, що висновок адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визначення дій відповідача антиконкурентними узгодженими діями не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на приписах законодавства; рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/132-рш прийнято при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права.
В зв"язку з цим, Антимонопольний комітет України скасував рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 02/132-рш від 03.09.2015р. та припинив провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб"єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
В даному випадку факт порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції позивачем не доведений та матеріалами справи не підтверджується.
Таким чином, у зв'язку зі скасуванням рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р № 02/132-рш та встановлення рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 574-р відсутності порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати штрафу.
Як наслідок, відсутні підстави для нарахування пені за несплату вказаного штрафу.
Отже, вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 судом скасовується та приймається нове рішення про відмову у позові повністю.
Заява ФОП ОСОБА_1, в частині визнання наказів від 18.04.2016р. такими, що не підлягають виконанню, судом відхиляється з наступних підстав.
Частиною четвертою ст. 117 ГПК України встановлено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
На дату подачі відповідачем цієї заяви (01.02.2017р.) рішення господарського суду Полтавської області від 05.04.2016р. у справі № 917/338/16 не було скасовано та було чинним.
Рішення, прийняте за результатом перегляду справи за нововиявленими обставинами, набере законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Отже, на даний час відсутні підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню. Ці вимоги заявлені відповідачем передчасно до настання обставин, з якими закон пов'язує настання відповідних наслідків.
Керуючись ст.ст. 112-114, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/338/16 від 05.04.2016р. за нововиявленими обставинами задовольнити.
2. Рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/338/16 від 05.04.2016р. скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, код 21076316, рахунок 35214008009819, МФО 820172, Державної казначейської служби України у м. Києві), на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 36004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
5. Відмовити в задоволенні заяви про визнання такими, що не підлягають виконанню, наказів Господарського суду Полтавської області по справі № 917/338/16 від 18.04.2016р.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.03.2017р.
Суддя О.С. Семчук