Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" березня 2017 р.Справа № 922/3848/16
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Жельне С.Ч.
судді: Байбак О.І. , Чистякова І.О.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши справу
за позовом ПП "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка
до ФОП ОСОБА_2, смт. Кегичівка
про стягнення коштів
за участю представників:
від позивача: Чижиченко Р.В., адвокат (договір 22122016-1 від 22.12.16р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_2 від 05.06.96 р.)
Приватне підприємство "Торгівельні ряди" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки нарахованої на підставі ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 20 лютого 2016 року по 07 листопада 2016 року у розмірі 7200 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.
Позов вмотивований порушенням відповідачем зобов'язань за Договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №34 від 15 червня 2015 року в частині своєчасного повернення торгівельного місця і, як наслідок, нарахуванням неустойки за користування майном на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14 листопада 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/3848/16 та призначено її до розгляду на 06 грудня 2016 року.
29 листопада 2016 року через канцелярію Господарського суду Харківської області від Приватного підприємства "Торгівельні ряди" надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи (вх. №40699). Надані документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.
Крім того, суд зазначає, що в наданих до суду додаткових документів міститься заява про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.12.2016р. заяву про збільшення позовних вимог було прийнято до розгляду, розгляд справи відкладено на 22.12.2016р.
13.12.2016р. від представника позивача надійшло нормативно-правове доповнення до позову (вх№42599).
20.12.2016р. через канцелярію суд від представника позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх.№43506). Згідно наданого клопотання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 20.02.2016р. по 23.11.2016р. у відповідності до ст.785 ЦК України у розмірі 8000 грн., та основну заборгованість за час фактичного користування майном підприємства у розмірі 6000 грн.
22.12.2016р. представник позивача у судовому засіданні надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України, також підтримав клопотання про збільшення розміру позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2016 р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та задоволено клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2017 р. справу №922/3848/16 призначено до колегіального розгляду.
24.01.2017р. від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх.№2244) разом із документами для долученння до матеріалів справи.Наданий відзив судом досліджено та разом з додатками долучено до матеріалів справи.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.01.2017р., для розгляду справи № 922/3848/16 визначено персональний склад колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., судді Байбак О.І., Чистякової І.О.
06.02.2017р. представником позивача через канцелярію суду надано письмові заперечення (вх.№3907) на відзив відповідача. Суд долучив вищевказані письмові заперечення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2017р. розгляд справи було відкладено на 01.03.2017р.
У судовому засіданні 01.03.2017р. представник позивача підтримав позицію, викладену в позовній заяві та в доповненнях до неї, просить її задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як наймодавцем, та відповідачем, як наймачем, укладено договір найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП «Торгівельні ряди» № 34 від 15.06.2015 р. (а.с. 11-16; далі за текстом - договір), відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце (далі - об'єкт найму), яке розташоване на ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка, Харківської області.
Загальна площа об'єкта найму становить 5 кв.м. ділянки з твердим покриттям.
Торговельне місце передається у тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України (розділ 1 договору).
За умовами п. п. 3.1, 3.4 договору розмір плати за користування об'єктом найму становить 400,00 грн. щомісячно.
Плата за користування об'єктом найму сплачується у готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно.
Згідно з п. п. 4.1.1-4.1.3 договору наймач зобов'язується використовувати об'єкт найму відповідно до цілей та умов, визначених цим договором; своєчасно, наперед до 20 числа щомісячно, і в повному обсязі сплачувати наймодавцю плату за користування об'єктом найму; мати всі необхідні документи для здійснення торгівлі у відповідності до правил торгівлі на ринках та вимог чинного законодавства.
Пунктом 4.1.10 договору встановлено, що наймач зобов'язується повернути наймодавцю об'єкт найму згідно з актом приймання-передачі в стані, не гіршому від його стану на момент передачі в найм з урахуванням зносу у встановлених розмірах.
Пунктом 5.1.1 договору встановлено, що за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п. 4.1.2, наймач сплачує пеню в розмірі 10% від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 5.1.6 договору при затримці повернення з вини наймача торговельного місця після припинення дії цього договору наймач сплачує плату за користування об'єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об'єкта найму за актом приймання-передачі.
Згідно з п. 6.1. договору, цей договір діє з 15.06.2015 р. по 05.01.2016 р. (але не більше одного року).
У п. 6.4. договору сторони погодили, що дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії.
Відповідно до п. 6.6 договору, у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.
Як зазначає позивач, після закінчення передбаченого пунктом 6.1 договору строку його дії, а саме, 05.01.2016 р., відповідач не повернув йому об'єкт оренди за актом приймання-передачі, та продовжує його використання не сплачуючи за це відповідної орендної плати.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо підписання додаткової угоди від 07.02.2016 р. до договору оренди торговельного місця на Кегичівському ринку ПП «Торгівельні ряди» № 34 від 15.06.2015 р. В даній додатковій угоді позивач пропонував збільшити визначений п. 3.1. розмір орендної плати за користування об'єктом оренди до 600 грн. на місяць, а також змінити визначений п. 6.1. строк дії договору до 05.02.2016 р.
Проте, відповідач від підписання даної додаткової угоди відмовився.
З урахуванням викладеного, позивач звернувся до відповідача з претензію № 82 від 22.02.2016 р. в якій зазначив, що вважає що оскільки відповідач не підписав додаткову угоду та не звільнив об'єкту оренди, строк дії договору є таким, що закінчився. При цьому, позивач зазначив, що враховуючи відповідні дії відповідача він буде вимушений звернутися до національної поліції з заявою про вчинення останнім правопорушення.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.07.2016 р. в якому зазначив, що останній має перед позивачем заборгованість з орендної плати , яку вимагає сплатити до 18.07.2016 р. та отримати про це фіскальний чек реєстратора розрахункових операцій ПП «Торгівельні ряди». Позивач також зазначив, що у випадку невиконання його вимог, він буде змушений звернутися до суду із позовом про стягнення коштів у подвійному розмірі.
Як зазначає позивач, його вимоги про оплату орендної плати виконані відповідачем не були.
При цьому, позивач вважає, що укладений між сторонами договір оренди сплинув 05.01.2016 р., оскільки сторонами не було укладено відповідну додаткову угоду в порядку, визначному п. 6.6. договору. Разом з тим, оскільки відповідач після 05.01.2016 р. та понині користується об'єктом оренди не сплачуючи за це орендної плати, позивач просить суд стягнути з нього 6000 грн. основного боргу за час фактичного користування майном підприємства та суму неустойки у розмірі 8000 грн. нараховану за період з 20.02.2016р. по 23.11.2016, в порядку передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України за цей же період користування.
Разом з тим, відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що договір оренди торговельного місця на Кегичівському ринку ПП «Торгівельні ряди» № 34 від 15.06.2015 р. є діючим, оскільки жодною зі сторін в процесі його виконання не заявлялося заперечень проти його пролонгації. При цьому, відповідач зазначає, що він не міг проводити оплату орендних платежів, оскільки позивач ухилявся від її прийняття, в зв'язку з чим, відповідач був змушений проводити оплату шляхом поштового переказу.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач поштовим переказом з лютого по травень 2016 р. переказував позивачу грошові кошти в якості орендної плати по 400 грн. щомісячно. Проте, оскільки позивач даній грошові кошти відмовлявся отримувати, відповідач дані поштові перекази повертав собі. (а.с.193)
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже було зазначено вище, згідно з умовами п. 6.1., 6.6. договору, цей договір діє з 15 червня 2015 року по 05 січня 2016 р. (але не більше одного року). У випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.
Відповідно до частити 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться в ст. 284 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України право сторін відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.
Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Таким чином, цивільне законодавство України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму за умови відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. При цьому бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Стосовно наймодавця, підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку.
Оскільки у статті 764 ЦК України йдеться про поновлення договору, тобто про подовження його на новий термін, усі інші умови користування орендованим майном залишаються незмінними. У разі необхідності в подальшому змінити будь-які умови договору, сторони мають укласти додаткову угоду до нього, в якій буде визначено нові умови взаємовідносин.
Крім того, відповідно до п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ані протягом місяця до закінчення терміну дії договору, як це передбачено п. 6.6. договору, ані упродовж місяця після закінчення строку на який його було укладено, тобто до 05.02.2016 р., не звертався до відповідача з будь-якими запереченнями щодо продовження дії договору, що в силу наведених вище норм закону надає підстави для висновку про продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з пропозицією про внесення змін до договору в частині визначення розміру орендної плати та строку дії договору, надіславши на його адресу підписану зі свого боку додаткову угоду від 07.02.2016 р., тобто власними конклюдентними діями визнав факт продовження дії договору на новий строк.
Так само, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача заперечень щодо продовження дії договору ні на протязі місяця після 05.01.2016 р. ні в подальшому.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що договір найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП «Торгівельні ряди» № 34 від 15.06.2015 р. станом на момент винесення даного рішення є діючим, та таким, що породжує для його сторін права та обов'язки, визначені цим договором.
З огляду на викладене, суд вважає доводи позивача про те, що договір найму є припиненим з 05.01.2016 р., необґрунтованими.
Крім того, суд також вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що за умовами п. 6.6. договору єдиним належним та допустимим доказом пролонгації договору є підписана сторонами додаткова угода, а так само про те, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим у п. 4.2.2. договору, та не ініціював укладення додаткової угоди про продовження строку дії договору.
В силу положень ст. 764 ЦК України для продовження дії договору оренди не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, оскільки згідно з даною нормою право на продовження договору оренди, за відсутності відповідних заперечень орендодавця орендар має вже на підставі зазначеної статті кодексу.
По-друге, суд вважає, що за умовами п. 6.6. договору саме позивач повинен був протягом одного місяця до закінчення дії договору ініціювати укладення додаткової угоди про продовження дії договору на той самий строк. Однак, позивач таку додаткову угоду відповідачу не надав.
Таким чином, суд вважає, що сама по собі відсутність письмової угоди, передбаченої п. 6.6. договору, як певне вираження активної поведінки сторін, спрямованої на поновлення договору, не може бути доказом відсутності у сторін наміру на поновлення (продовження) дії договору, оскільки такий підхід суперечить ст. 6 ЦК України, порушує особливу природу взаємовідносин сторін та встановлений законом спеціальний порядок їх пролонгації.
Суд , дослідивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6000 грн. орендної плати за договором оренди за період з 20.02.2016 р. по 20.11.2016 р. вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, розраховуючи наявну у відповідача заборгованість орендної плати за період з 20.02.2016р. по 20.11.2016р. у розмірі 6000 грн. (розрахунок а.с.141), позивач на підтвердження своїх вимог посилається на положення п.3.2 Договору на підставі чого відповідачу було направлено додаткову угоду від 07.02.2016р. до договору №34 від 15.06.2015 року за змістом якої були внесені зміни до п.3.1. Договору , збільшено розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом найму до 600 грн.
Наявна в матеріалах справи додаткова угода від 15.06.2015р. до договору №34 від 15.06.2015 року не містить підпису відповідача, докази, які підтверджували б його погодженість щодо зміни розміру орендної плати позивачем не надані, за таких підтав, суд приходить до висновку про відсутність обставин узгодженості з відповідачем заявлених змін розміру орендної плати, а тому вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги у розмірі 4000 грн., без врахування одностороннього збільшення орендної плати.В решті нарахованих 2000 грн. відмовити, як безпідставно заявлених.
При цьому суд критично ставиться до посилань відповідача про те, що він був змушений проводити оплати поштовим переказом, оскільки позивач ухилявся від її отримання.
По-перше, зазначені обставини відповідачем, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, жодним чином не доведені.
По-друге, здійснені оплати за період з лютого по травень 2016 р. позивач не отримував, в зв'язку з чим, відповідач їх повернув, тобто фактично оплата здійснена відповідачем не була.
По-третє, відповідач не надав суду доказів звернення до нотаріуса в порядку, визначеному ст. 537 ЦК України з приводу оплати боргу за договором на користь позивача, у випадку, якщо той дійсно ухилявся від прийняття оплати.
Враховуючи те, що договір був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, судова колегія не вбачає правових підстав для застосування до відповідача положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до якої якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
За таких обставин судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 8000 грн., нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за період з 20.02.2016 р. по 23.11.2016 р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З урахуванням положень ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 393,71 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 83, 84, 85 ГПК Україн,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (адреса: 6400,, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57; код ЄДРПОУ 30193473) 4000 грн. основного боргу за час фактичного користування майном підприємства та 393,71 грн. судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 06.03.2017 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя С.Ч. Жельне О.І. Байбак І.О. Чистякова