пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
01.03.2017 справа № 905/3388/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: не з'явився, не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скаргиПриватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області, та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
на рішення Господарського суду Донецької області
від01.02.2017
у справі№ 905/3388/16 (суддя Паляниця О. Ю.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
доПублічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області,
простягнення 1 404 387, 57 грн.
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», Постачальник), м. Київ, звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Азовсталь» (далі - ПрАТ «Азовсталь», Покупець), м. Маріуполь Донецької області, про стягнення пені в сумі 1 337 511, 97 грн. та 3 % річних у розмірі 66 875, 60 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.02.2017 у справі № 905/3388/16 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «Азовсталь» на користь позивача суму пені у розмірі 668 755, 99 грн та 3 % річних у сумі 66 875, 60 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з ухваленим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2017 у справі № 905/3388/16 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відмовити. Зокрема, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права, а також неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. На думку відповідача суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення частини пені та 3 % річних, не врахувавши, що основна заборгованість була сплачена у повному обсязі. Також відповідач посилається на несвоєчасне підписання акту приймання-передачі природного газу.
Позивач, також не погодився з ухваленим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2017 у справі № 905/3388/16 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 668 755, 99 грн. Зокрема, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. Також заявник апеляційної скарги зазначає, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є стратегічно важливим підприємством і перебуває у тяжкому фінансовому стані, а зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій спричинить позивачу збитки та безпідставно звільняє відповідача від відповідальності за порушення умов спірного Договору.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд -
Між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Азовсталь» 22.06.2015 укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 089лс-04/548-ПР (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (а. с. 11-16).
Відповідно до пункту 1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
Згідно з пунктом 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 1 червня по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 5 940,000 тис. м3. Обсяги газу, що планується передати за цим Договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.
Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (пункт 3.3 Договору).
Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання (пункт 11 Договору).
На виконання умов Договору Постачальник передав, а Покупець прийняв за Актом приймання-передачі від 30.06.2015 природний газ в обсязі 5 940 тис. м3 на суму 52 663 089, 60 грн. (а. с. 17).
Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується представниками сторін, ПрАТ «Азовсталь» повністю сплатило вартість поставленого природного газу, перерахувавши ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 28 956 316, 80 грн. - 30.07.2015 та 23 706 772, 80 грн. - 31.07.2015.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості поставленого природного газу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до місцевого господарського суду з позовом до ПрАТ «Азовсталь» про стягнення пені та 3 % річних.
Вивчивши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, виходячи з такого.
Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.
Згідно зі статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт поставки природного газу підтверджується відповідними Актами приймання-передачі природного газу та не заперечується сторонами.
Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на несвоєчасне підписання Акту приймання-передачі природного газу, у зв'язку з чим ПрАТ «Азовсталь» не мало можливості належним чином виконати зобов'язання за Договором.
Однак колегія суддів відхиляє доводи відповідача з огляду на те, що наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія Акту приймання-передачі природного газу датована 31.06.2015 та підписана з боку ПрАТ «Азовсталь» без зауважень і заперечень відповідно до умов пунктів 3.3, 3.4 Договору (а. с. 17).
Крім того, як обсяг, так і вартість природного газу передбачені безпосередньо умовами Договору в пунктах 2.1 та 5.1 відповідно. Ураховуючи, що за пунктом 4.1 Договору кількість газу визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця, а пункт 6.1 Договору передбачає обов'язок оплати природного газу поступово протягом місяця його поставки, колегія суддів вважає, що дата отримання примірника Акту приймання-передачі газу не впливає на умови здійснення розрахунків між сторонами.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 66 875, 60 грн. за період з 15 по 30 липня 2015 року.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних, вважає його арифметично правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 66 875, 60 грн. за період з 15 по 30 липня 2015 року.
Також на підставі пункту 7.2 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 337 511, 97 грн. за період з 15 по 30 липня 2015 року.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.
Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно зі статтею 218 ГК України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій частині, відповідач посилається на те, що статтею 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2015 встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку доводам відповідача та обґрунтовано відхилив його заперечення, зазначивши, що зазначений вище Закон не застосовується до спірних правовідносин, адже ПрАТ «Азовсталь» використовувало поставлений за спірним Договором природний газ для власних потреб, а не для надання житлово-комунальних послуг.
Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його арифметично правильним та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства, а тому сума пені за порушення строків оплати поставленого природного газу становить 1 337 511, 97 грн. за період з 15 по 30 липня 2015 року.
Водночас при розгляді справи в суді першої інстанції відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 95 %.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, зазначене клопотання задовольнив частково та зменшив розмір неустойки на 50 %, тобто до суми 668 755, 99 грн.
Статтями 83 ГПК України, 233 ГК України, 551 ЦК України суду надано право у виняткових випадках зменшити розмір пені.
Відповідно до статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, як встановлено статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків).
Позивач в апеляційній скарзі заперечує проти зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій та зазначає, що суд першої інстанції порушив принцип рівності сторін, закріплений у статті 42 ГПК України, та надав перевагу одній стороні, не врахувавши інтереси позивача.
Крім того, за твердженням апелянта ПАТ «НАК «Нафтогаз України» зазнає значних збитків у зв'язку з несвоєчасними розрахунками Покупця за поставлений природний газ.
Однак наведені доводи позивача, зокрема розмір збитків, завданих внаслідок порушення зобов'язання, обсяг залучених для їх покриття кредитів тощо, всупереч приписам статей 33-34 ГПК України не обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Також колегія суддів зауважує, що природний газ, поставлений за спірним Договором, був оплачений відповідачем у повному обсязі з простроченням у 15 днів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що визначений місцевим господарським судом розмір пені в сумі 668 755, 99 грн. є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним Договором, забезпечує баланс інтересів кредитора і боржника та забезпечує застосування неустойки як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, а не як інструменту отримання додаткової вигоди.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зменшення розміру належної до сплати неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване останнім за власним внутрішнім переконанням на підставі досліджених доказів.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 668 755, 99 грн., а рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення до 31.07.2017 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 83 ГПК України передбачено право суду, ухвалюючи рішення, відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Виходячи зі змісту пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9, підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Відповідно до приписів статей 33, 43 ГПК України саме на відповідача покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, а господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на скрутний майновий стан ПрАТ «Азовсталь», на підтвердження чого надав належним чином засвідчені копії балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.12.2015 (а. с. 184), звіту про фінансові результати за 2015 рік (а. с. 185). Крім того, відповідач зазначає, що підприємство розташоване у місті Маріуполь Донецької області, тобто на території проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим ПрАТ «Азовсталь» зазнає збитків через проведення бойових дій, що підтверджується актами на списання товарно-матеріальних цінностей на витрати, пов'язані з відновленням об'єктів після військових дій, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи (а. с. 69-100).
Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам справи і доводам представників сторін та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.
Зокрема, ПрАТ «Азовсталь» не доведено, що відстрочення виконання рішення забезпечить його належне виконання та після 31.07.2017 у відповідача буде реальна можливість сплатити суми, що підлягають стягненню на користь позивача.
Щодо інших доводів і заперечень, наведених в апеляційних скаргах позивача та відповідача, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги ПрАТ «Азовсталь» і ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2017 у справі № 905/3388/16 підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване з наведених вище підстав.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, та Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області, на рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2017 у справі № 905/3388/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2017 у справі № 905/3388/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.А. Скакун
Судді: О.В. Стойка
ОСОБА_3