ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.03.2017Справа №910/1727/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"
до Державного підприємства "Укржитлосервіс"
про стягнення 369339,79 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін:
від позивача Мацюк В.В. (за дов.);
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 02.03.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Отіс" до Державного підприємства "Укржитлосервіс" про стягнення 369339,79 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору D21ОМ №0444 від 02.01.2014 про закупівлю послуг з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, не здійснив своєчасний розрахунок, внаслідок чого виникла заборгованість з оплати послуг, що зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/1727/17 та призначено її до розгляду на 02.03.2017.
Через загальний відділ діловодства суду від відповідача 14.02.2017 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначив про арешт грошових коштів на рахунках відповідача та просив розстрочити виконання рішення на 1 рік в рівних частках, суму позову визнав у повному обсязі.
24.02.2017 через загальний відділ діловодства суду позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду.
В судове засідання 02.03.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.
Представник позивача при вирішенні клопотання про розстрочення виконання рішення поклався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
02 січня 2014 року між Державним підприємством "Укржитлосервіс" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "ОТІС" (виконавець) було укладено Договір D21ОМ № 0444 про закупівлю послуг з технічного обслуговування та ремонту ліфтів, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, зазначені у технічному завданні замовника та у додатку № 1 до цього договору "Відомість об'єктів та обсягів робіт з технічного обслуговування ліфтів та підйомників", а замовник - прийняти і оплатити вказані послуги. Послуги з технічного обслуговування та ремонту ліфтів (надалі ТО) у відповідності до "Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації" затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 09.11.2006 № 369: - за формою повного ТО, включають: місячні профілактичні роботи (МПР), квартальні профілактичні роботи (КПР), технічний нагляд, заміну комплектуючих виробів у міру зносу, згідно з переліком послуг ТО, цілодобове звільнення пасажирів ліфтів з кабін, що зупинилися, непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта; - за формою часткового № 2 ТО, включають: місячні профілактичні роботи (МПР), квартальні профілактичні роботи (КПР), технічний нагляд, заміну комплектуючих виробів у міру зносу, згідно з переліком послуг ТО, цілодобове звільнення пасажирів ліфтів з кабін, що зупинилися, непланові ремонти за викликом у разі несанкціонованої зупинки ліфта (п. 1.1, 1.2 договору).
До матеріалів справи надано додаток до договору D21ОМ № 0444 від 02.01.2014: відомість об'єктів та обсягів робіт з технічного обслуговування ліфтів та підйомників з січня 2014. Згідно вказаного додатку загальна місячна вартість послуг за договором становить 32452,81 грн. з ПДВ (вказана вартість послуг також вказана у п. 3.1 договору)..
Положеннями п. 3.2, 3.3 договору встановлено, вартість послуг у розрахунку на 12 місяців становить 389433,72 грн. з ПДВ. Вартість цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
Пунктом 4.1, 4.2 договору встановлено, що щомісяця виконавець надає замовнику для підпису акти виконаних робіт. Оформлення актів виконаних робіт замовник здійснює до 25 числа поточного місяця, але не пізніше ніж у триденний термін з моменту вручення. Всі зупинки ліфтів з вини виконавця за період з 26 числа до кінця місяця враховуються зменшенням обсягів в актах виконаних робіт наступного місяця. Розрахунки за надані послуги здійснюються шляхом оплати замовником після підписання сторонами актів виконаних робіт у розмірі щомісячної вартості робіт, на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт. При перевищенні загальної оплати над обсягами виконаних робіт різниця зараховується замовнику як погашення заборгованості попередніх періодів, а при відсутності заборгованості - як авансування майбутніх платежів.
Пунктом 6.1.1 договору передбачено, що замовник повинен своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги.
Строк надання послуг - протягом 3 років з дати підписання договору. Цей договір діє з 01.01.2014 по 31.12.2016 (п. 5.1, 10.1 договору).
Спір у справі виник в зв'язку з неоплатою відповідачем робіт за Договором.
Згідно з ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.
Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач роботи за Договором виконав у повному обсязі на загальну суму 369339,79 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів: № 108 ОМ 0444 від 15.01.2016 за січень 2016 на суму 31280,72 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.02.2016 за лютий 2016 на суму 32452,81 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.03.2016 за березень 2016 на суму 32452,81 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.04.2016 за квітень 2016 на суму 32452,81 грн., № 108 ОМ 0444 від 16.05.2016 за травень 2016 на суму 32452,81 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.06.2016 за червень 2016 на суму 32452,81 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.07.2016 за липень 2016 на суму 32452,81 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.08.2016 за серпень 2016 на суму 31808,62 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.09.2016 за вересень 2016 на суму 28448,40 грн., № 108 ОМ 0444 від 13.10.2016 за жовтень 2016 на суму 29241,50 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.11.2016 за листопад 2016 на суму 29024,65 грн., № 108 ОМ 0444 від 15.12.2016 за грудень 2016 на суму 24819,04 грн., які містяться в матеріалах справи.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом враховано, що наявні в матеріалах справи приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 369339,79 грн. відповідачем підписані без зауважень, що свідчить про прийняття останнім виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів і вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно умов договору відповідач зобов'язався оплатити виконані роботи протягом 30 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт, тобто, враховуючи, що останній акт було підписано сторонами 30.12.2016, свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт на суму 369339,79 грн. за договором відповідач повинен був виконати у строк до 30.01.2017 включно. Проте відповідач свого обов'язку по сплаті передбаченої договором вартості виконаних робіт в терміни, визначені договором, не виконав.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідач по суті спору у відзиві не висловив заперечень, посилався на відсутність коштів, в зв'язку наявністю заборгованості міського бюджету перед відповідачем на відшкодування витрат з утримання житлового фонду у розмірі 25470641,98 грн. Відповідач просив розстрочити виконання рішення суду на 1 рік рівними частинами.
Представник позивача при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, поклався на розсуд суду.
Що ж до клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на 12 місяців зі сплатою суми заборгованості рівними частинами, суд відзначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що останній є планово збитковим підприємством та не отримує різницю між затвердженим розміром цін/тарифів на комунальні послуги та економічно обґрунтованими витратами на них, в зв'язку з чим існує заборгованість виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перед відповідачем за період з 01.01.2007 по 01.07.2013 у сумі 25470641,98 грн. До матеріалів справи додано звіти про фінансові результати відповідача за 2010-2016 роки; акт про наявні заборгованості місцевого бюджету м. Києва перед відповідачем. Крім того, відповідач надав постанову державного виконавця про арешт коштів боржника (відповідача) від 28.09.2015 ВП № 48064487 на рахунках у межах суми 32207896,00 грн. Коштів для погашення заборгованості перед позивачем у відповідача немає.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доводи заявника про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення суду у даній справі, є обґрунтованими та підтверджені належними та допустимими доказами, а тому клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі на 12 місяців рівними частинами підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином суд дійшов висновку, що позов щодо стягнення заборгованості в сумі 369339,79 грн. обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Укржитлосервіс" (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, будинок 24-А, ідентифікаційний код 32207896) на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37, ідентифікаційний код 14357579) заборгованість у розмірі 369339 (триста шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 5540 (п'ять тисяч п'ятсот сорок) грн. 10 коп. розстрочивши виконання рішення наступним чином:
до 07.04.2017 року 31239,99 грн., до 07.05.2017 року 31239,99 грн., до 07.06.2017 року 31239,99 грн., до 07.07.2017 року 31239,99 грн., до 07.08.2017 року 31239,99 грн., до 07.09.2017 року 31239,99 грн., до 07.10.2017 року 31239,99 грн., до 07.11.2017 року 31239,99 грн., до 07.12.2017 року 31239,99 грн., до 07.01.2018 року 31239,99 грн., до 07.02.2018 року 31239,99 грн., до 07.03.2018 року 31240,00 грн., а всього стягнути 374879,89 грн.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.03.2017
Суддя І.В.Усатенко