ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2017Справа №910/6521/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 804 250,01 грн.
Суддя А.М.Селівон
Представники сторін:
Від позивача: Волощук П.Ю. - представник, довіреність № 185-Д від 23.12.2016;
Від відповідача: Никеруй Т.М. - представник, довіреність № 14-81 від 25.04.2014.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 804 250,01 грн. у тому числі інфляційних витрат у розмірі 559 218,10 грн., три відсотки річних у розмірі 46 426,01 грн., пені у розмірі 198 605,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 14-51-ПР від 30.01.2014 в частині своєчасної оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ, в результаті чого позивачем нараховано пеню, проценти річних та втрати від інфляції у зазначених вище розмірах.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016р., позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Криворіжгаз" 197 117, 43 грн. - пені, 45 282,16 грн. - 3% річних, 546 418,78 грн. інфляційних втрат та 11 832, 28 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України 14.12.2016 касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/6521/16 в частині стягнення пені в розмірі 197 117,43 грн. скасовано, справу в цій частині передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/6521/16 залишено без змін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.16 р. справу № 910/6521/16 передано для розгляду судді Селівону А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 29.12.2016 прийнято справу № 910/6521/16 до свого провадження та призначено для розгляду на 09.02.17.
У судовому засіданні 09.02.17 оголошено перерву до 23.02.2017р.
У судові засідання 09.02.2017 та 23.02.2017 з'явились уповноважені представники сторін.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 23.02.2017 представником відповідача подано письмове клопотання з доданою копією Звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2015 року, в якому останній зазначає про дебіторську заборгованість на кінець 2015 року в розмірі 34 мільярди гривень, а тому просить застосувати норму ст. 83 ГПК та зменшити розмір пені на 99%. Клопотання судом долучено до матеріалів.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 23.02.2017р. сторонами суду не надано.
Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
При цьому, оскільки суд оголошував перерву в судовому засіданні по розгляду справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін у судовому засіданні повідомили суду, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками сторін не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2017 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, заперечив щодо зменшення розміру пені, надав відповіді на питання суду.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2017 заперечив проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, підтримав клопотання про застосування ст. 83 ГПК та зменшення пені, надав усні відповіді на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір №14-51-ПР (далі - договір).
Згідно з пунктом 2.1 договору газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014р. надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.
Відповідно до п. 2.2 договору замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та у порядку, передбачені умовами договору.
За умовами п. 3.4. укладеного між сторонами правочину місячний обсяг транспортування природного газу в ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.
Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами за 1000 куб.м, встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики. Вказаний тариф є обов'язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно умов договору.
За умовами п. 5.3 договору розрахунковий період становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.
Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику (п.5.4 договору №14-51-ПР від 30.01.2014).
У п. 5.5 договору №14-51-ПР від 30.01.2014 зазначено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за період передоплати, визначений сторонами в договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення. Укладення сторонами та дотримання замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє замовника від виконання поточних зобов'язань за договором (п.п.5.6, 5.7 договору №14-51-ПР від 30.01.2014).
Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписами уповноважених представників і печатками сторін, та розповсюджує свою дію на правовідносини, які склались з 01.01.2014, і діє в частині надання послуг до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором
Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, сторони повинні переоформити додаток № 1 до договору, в якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк (пункт 11.1. в редакції, викладеній у Додатковій угоді №1 від 03.12.2014 до Договору №14-51-ПР від 30.01.2014).
У додатку №1 до договору №14-51-ПР від 30.01.2014 сторонами погоджено договірні обсяги транспортування газу замовника ГРМ на 2014-2015 рр. Зокрема, визначено, що газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014 р. транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 998 108,967 тис. куб.м.
03 грудня 2014 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №14-51-ПР від 30.01.2014, якою погоджено, що послуги за договором надаються протягом 2014 р. та 2015 р.
Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав умови договору та надав послуги із транспортування газу, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу, які підписані повноважними представниками та скріплені печатками сторін без зауважень.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №14-51-ПР від 30.01.2014, у квітня 2016 року ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення 804 250,01 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року, частково задоволено позов: стягнуто з публічного акціонерного товариства «національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» 197 117 (сто дев'яносто сім тисяч сто сімнадцять) грн. 43 коп. - пені, 45 282 (сорок п'ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 16 коп. - 3% річних, 546 418 (п'ятсот сорок шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 11 832 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять дві) грн.. 28 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/6521/16 в частині стягнення пені в розмірі 197 117,43 грн. скасовано. Справу в цій частині передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі № 910/6521/16 залишено без змін.
При цьому касаційною інстанцією зазначено, що судом першої інстанції, так й судом апеляційної інстанції не брались до уваги інтереси сторін, не оцінювались: вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи.
За таких обставин, висновки суду попередніх інстанцій щодо задоволення позовних в частині стягнення пені у розмірі 197 117,43 грн. колегія Вищого господарського суду України вважає передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні доказів в їх сукупності із врахування всіх обставин справи, в зв'язку з чим спір розглядається в частині стягнення з відповідача нарахованої пені в сумі 198 605,90 грн. та розгляду клопотання відповідача про зменшення нарахованої позивачем пені на 99%.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.
Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Нормами ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ст. ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Договором також чітко визначено умови оплати, так, зокрема, пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Крім того, відповідач документально не підтвердив, що порушення строків оплати сталося з вини алгоритму НКРЕКП.
При цьому, Компанія умови Договору належним чином не виконала та порядок розрахунків, визначений пунктом 5.5 Договору, не дотрималася.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до п. 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У ст. 254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2.1 п. 7.2 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд зазначає, що відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В свою чергу, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом третім частини першої статті 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
За приписами ч.4 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як встановлено судом, обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені на 99% відповідач посилався на скрутний фінансовий стан ПАТ «НАК «Нафтогаз України», зокрема, наявністю дебіторської заборгованості на кінець 2015 року у розмірі майже 34 мільярди гривень. При цьому на підтвердження свого клопотання відповідачем надано баланс ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 р.
Так, відповідно до вказаного Звіту про фінансовий стан відповідача розмір статті балансу «Дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги», яка відображає заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи чи послуги, становить 33 999 240 тис. грн., статті «Грошові кошти і їх еквіваленти», до якої включаються готівка у касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть вільно використовуватися для поточних операцій, а також грошові кошти у дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей - 7 145 542 тис. грн., в той час як стаття «Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», в якій відображається сума заборгованості товариства постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, становить 16 779 131 тис. грн.
Окрім того, згідно статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» товариства, яка відображає або суму прибутку, яка реінвестована у підприємство, або суму непокритого збитку, сума непокритого збитку, що вираховується при визначенні підсумку власного капіталу, складає 82 416 629 тис. грн.
При цьому згідно змісту наявного в матеріалах справи проміжного звіту ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про фінансові результати за 6 місяців 2015 р. господарська діяльність відповідача є збитковою.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на той факт, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є підприємством, на яке Урядом України відповідно до Постанови №1729 покладено обов'язок забезпечення всіх споживачів держави природним газом, тобто, як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, приймаючи до уваги специфічність розрахунків між сторонами на підставі Постанови НКРЕ від 02.08.2012 №1000 та значний розмір наявної заборгованості відповідача та надані останнім відомості про незадовільний фінансовий стан компанії, зважаючи на незначність періоду прострочення виконання, а також обставини погашення відповідачем на дату позову основної заборгованості за спірним договором, суд, враховуючи інтереси обох сторін у справі, з огляду на обов'язковість виконання рішення суду, керуючись ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 ГПК України прийшов до висновку про можливість чаткового задоволення клопотання відповідача, зменшення на 50% розміру заявленої до стягнення пені та задоволення позову в цій частині в розмірі 99302,95 грн. пені.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Приймаючи до уваги, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині пені покладається на відповідача.
При цьому судом враховано п.2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно положень якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК), судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (50051, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) 99302,95 грн. пені та 2979,09 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2017 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон