ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.02.2017Справа №910/105/17
За позовом Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН"
до Міністерства оборони України
про стягнення 10774175,08 грн.
Суддя Турчин С.О.
Представники сторін:
від позивача: Колесников І.Г. (довіреність)
від відповідача: Мойсей Л.О. (довіреність)
Державне підприємство "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (відповідач) 10776163,03 грн., з яких: 10107769,07 грн. - інфляційні нарахування, 668393,96 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 по справі №910/6053/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/105/17 та призначено справу до розгляду на 09.02.2017.
08.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
09.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.
22.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 10774175,08 грн., з яких: 10107769,07 грн. - інфляційні нарахування, 666406,01 грн. - 3% річних. Також у своїй заяві позивач просить суд повернути 29,82 грн. судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.
23.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на відсутність розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, а також наявністю згоди між сторонами щодо встановлення процентів згідно із ст. 625 ЦК України у розмірі нуль відсотків.
В судовому засіданні 28.02.2017 представник позивача просив суд прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Судом встановлено, що заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.
Представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
10.06.2013 між Міністерством оборони України (замовник, відповідач) та ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (виконавець, позивач) було укладено договір №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО.
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2. договору виконавець зобов'язався у 2013 році надати замовнику послуги із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО, а замовник прийняти і оплатити такі послуги для забезпечення національних контингентів України. Кількісні характеристики послуг, що надаються за договором, зазначені у специфікації надання послуг.
Згідно із п. 3.1 договору, ціна договору складала 50 992 523, 34 грн., яка узгоджена сторонами в протоколі погодження граничної ціни (додаток №2 до договору).
Договором передбачено виконання капітального ремонту вертольотів Мі-8 №№ 95232, 95217 у строк до 31.07.2013, а вертольотів Мі-8 №№ 95215, 95216, 95236 у строк до 31.08.2013.
Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом:
або попередньої оплати замовником, яка здійснюється на підставі підпункту 4 підпункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" в розмірі до 100% від ціни договору;
або поетапної оплати відповідачем за фактично надані послуги щодо кожного окремого вертольота типу Мі-8 після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату послуг у 2 примірниках та після підписання сторонами акту приймання наданих послуг. Замовник здійснює оплату за фактично надані послуги у строк протягом 30 банківських днів з дати підписання акту приймання наданих послуг.
Додатковою угодою від 16.07.2013 №1 сторонами було зменшену ціну договору до 50 434 525, 34 грн. та викладені в новій редакції специфікація надання послуг (додаток №1 до договору), протокол погодження граничної ціни (додаток №2 до договору), протокол погодження договірної ціни (додаток №5 до договору).
Додатковою угодою від 30.08.2013 №2 внесені зміни до договору, якими встановлені нові строки надання послуг з капітального ремонту вертольотів Мі-8 № №95215, 95216, 95236 - до 01.12.2013 та відповідно викладена в новій редакції специфікація надання послуг (додаток №1 до договору).
У зв'язку зі неналежним виконанням Міністерством оборони України умов договору №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013, ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 24 186 704,02 грн.
Під час розгляду справи №910/6053/14 за вищевказаним позовом, судом було встановлено, що на час звернення ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" із вказаним позовом Міністерством оборони України не були оплачені узгодженні сторонами, в актах виконаних робіт, обсяги виконаних позивачем робіт на суму 11697161,50 грн.
Міністерством оборони України після порушення провадження у справі №910/6053/14 здійснено 28.04.2014 перерахування ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" коштів в сумі 11697161,50 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором від 10.06.2013 №116/6/13/3/231-13, у зв'язку з чим ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" зменшило розмір позовних вимог на зазначену суму.
Окрім того, судом встановлено, що на час звернення до суду з позовом Міністерством оборони України не були прийняті до оплати виконані позивачем роботи передбачені пунктами 1.2.1. 2.2.1. 2.2.2, 3.2.1, 4.2.1, 4.2.2, 5.2.1 Специфікації надання послуг, які виконувались співвиконавцем - ДП "Луганський авіаремонтний завод" вартістю 11685498,00 грн.
Виконання даних робіт здійснювалось в межах укладеного між ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" та ДП "Луганський авіаремонтний завод" договору від 16.07.2010 №5/131/423-10 на виконання капітального ремонту двигунів ТВЗ-117 та редукторів ВР-14 та додаткової угоди від 06.11.2012 № 2, а також додаткової угоди від 19.04.2013 № 3.
Під час розгляду справи №910/6053/14 ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" до суду були подані докази того, що Міністерством оборони України акти виконаних робіт (5 актів) на загальну суму 11 685 498,00 грн. підписані без зауважень.
В порушення умов договору оплата за даними актами на час розгляду справи №910/6354/14 не здійснена, у зв'язку з чим судом визнано позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.
Під час розгляду справи №910/6053/14 судом було встановлено, що Міністерство оборони України також прийняло роботи з дообладнання вертольотів Мі-8 №№95215, 95216, 95236 під десантування через вантажні стулки в повному обсязі за якістю і кількістю, без будь-яких заперечень. Проте, всупереч умов п. 6.1.1 та 6.1.2 відмовилося від підписання актів приймання наданих послуг в сумі 804 044, 52 грн. та їх оплати.
Так, Міністерством оборони України були залишені без підписання: Акт приймання наданих послуг від 26.12.2013 на суму 268 014,84 грн.; Акт приймання наданих послуг від 26.12.2013 на суму 268 014,84 грн.; Акт приймання наданих послуг від 26.12.2013 на суму 268 014,84 грн.
Зазначені акти були надіслані ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" Міністерству оборони України із супровідним листом № 3758 від 27.12.2013.
Вартість робіт ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" виконаних за пунктами 2.3.5, 3.3.4, 5.3.5 специфікації надання послуг відповідає вартості виконаних співвиконавцем робіт і складає: 796 083, 69 1% = 804 044, 52 грн., де: 796 083, 69 - вартість робіт ТОВ "Альфа" - 1% - рівень рентабельності, погоджений сторонами договору.
Судом під час розгляду справи №910/6053/14 встановлено, що оскільки письмових зауважень щодо актів на загальну суму 804 044, 52 грн. Міністерством оборони України не надано, а також не надано мотивованої письмової відмови від підписання вказаних актів, то замовник прийняв надані виконавцем послуги в обсягах та за цінами, зазначеними в актах наданих послуг, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині задоволені судом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015, позов ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задоволено повністю, стягнуто з Міністерства оборони України на користь ДП "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" 12 489 542, 52 грн. основного боргу.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 у справі № 910/6053/14 залишено без змін.
Посилаючись на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013, яке встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 по справі №910/6053/14, позивачем у редакції заяви про зменшення позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 666406,01 грн., нарахованих за періоди з 11.02.2014 по 27.04.2014, з 27.02.2014 по 27.09.2015 та інфляційні втрати у сумі 10107769,07 грн., нараховані за лютий-квітень 2014 року та за березень 2014 року - вересень 2015 року.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Отже, факти встановлені рішенням суду по справі №910/6053/14 щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013 щодо своєчасної сплати вартості виконаних робіт, повторного доведення не потребують.
Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Крім того, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє божника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
В пункті 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Пунктом 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", роз'яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач зобов'язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення, тобто, по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, оскільки в такому випадку зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.
Наведене узгоджується із судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постанова від 26.12.2016 по справі №904/6252/16.
З урахуванням того, що акти приймання наданих послуг на загальну суму 11697161,50 були підписані відповідачем 23.12.2013, 26.12.2013, враховуючи положення пункту 4.1. договору, та оскільки оплата актів на суму 11697161,50 грн. була здійснена відповідачем 28.04.2014, суд дійшов висновку, що позивачем визначено вірний період прострочення та нарахування 3% річних - з 11.02.2014 по 27.04.2014, інфляційних втрат - з лютого по квітень 2014 року.
Оскільки, акти приймання наданих послуг на загальну суму 12489542,52 грн. були надіслані позивачем 27.12.2013 і отримані відповідачем 08.01.2014, враховуючи положення пунктів 5.14, 4.1. договору, враховуючи те, що борг у зазначеній сумі був сплачений відповідачем 28.09.2015, суд дійшов висновку, що позивачем визначено вірний період прострочення та нарахування 3% річних - з 27.02.2014 по 27.09.2015, інфляційних втрат - з березня 2014 року по вересень 2015 року.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих за період з лютого 2014 року по квітень 2014 року на суму 11697161,50 грн., за період з березня 2014 року по вересень 2015 року на суму 12489542,52 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.
Щодо 3 % річних нарахованих позивачем у загальній сумі 666406,01 грн. (у редакції заяви про зменшення позовних вимог), то суд зазначає наступне.
Так, приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 ЦК України).
Судом встановлено, що укладаючи договір №116/6/13/3/231-13 про закупівлю за державні кошти послуг із завершення капітального ремонту вертольотів типу Мі-8 з дообладнанням під вимоги ООН і стандарти ІКАО від 10.06.2013 сторони у пункті 7.4. договору домовились, що на підставі вимог частини 2 статті 625 ЦК України, та частини 6 ст. 231 ГК України, розмір штрафних санкцій, який підлягає відшкодуванню замовником за порушення ним грошових зобов'язань, складає 0% (нуль відсотків).
Зі змісту пункту 7.4. договору вбачається, що визначений сторонами розмір процентів річних згідно із ст. 625 ЦК України становить нуль відсотків, у зв'язку із чим, суд вважає неправомірним нарахуванням позивачем 3% річних у сумі 666406,01 грн., а тому вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
При цьому, відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
З урахуванням наведеного, індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, та який обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. За таких обставин, враховуючи те, що згідно із ст. 625 ЦК України сторонами може погоджуватись тільки розмір процентів річних, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на застосування пункту 7.4. договору до суми інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" частково.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Також згідно із приписами ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, суд повертає позивачу сплачений судовий збір в розмірі 29,82 грн., про що винесено відповідну ухвалу.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Державного підприємства "Конотопський авіаремонтний завод "АВІАКОН" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25, ідентифікаційний код 12602750) інфляційні втрати в сумі 10107769,07 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 151616,54 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2017
Суддя С.О. Турчин