ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.02.2017Справа №910/1165/17
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Евродор"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тельєза"
про стягнення 383 204,33 грн. та розірвання договору №1705-01/16т від 17.03.16 року
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Евродор" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тельєза" про стягнення 383 204,33 грн. та розірвання договору №1705-01/16т від 17.03.16 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.03.2016 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу запчастин №1705-01/16т.
На виконання умов договору позивач сплатив на користь відповідача передоплату в розмірі 840 000,00 грн.
Однак, відповідач в порушення умов договору не здійснив поставку товару.
30.09.2016 року позивачем направлена на адресу відповідача лист з вимогою повернути сплачені грошові кошти в розмірі 840 000,00 грн.
Відповідачем 03.10.2016 року перераховано позивачу частину грошових коштів в розмірі 500 00,00 грн.
Залишок грошових коштів у розмірі 340 000,00 грн. не повернутий.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про розірвання договору та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 383 204,33 грн., що складається з: 340 000,00 грн. - сума основного боргу, 3% річних в розмірі 2 626,85 грн., розмір подвійної облікової ставки в розмірі 24 766,12 грн. та індексу інфляції в розмірі 15 811,36 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.01.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.02.2017 р.
13.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.
В судове засідання 13.02.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.01.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено на 27.02.2017 року.
23.02.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про розгляд справи без участі представника.
В судове засідання 27.02.2017 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 25.01.2017 р. відповідач не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Як вбачається з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень 0103039221601 з направлення ухвали про порушення провадження у справі від 25.01.2017 року, то конверт повернутий у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04080, м. Київ, вул.. Терьохіна, 8А, офіс 49, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 25.01.2017 у є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
17.03.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Евродор" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Тельєза" (продавець) укладено договір купівлі-продажу запчастин №1705-01/16т.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець передає товар, а покупець приймає й сплачує відповідно до умов договору згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.1.3 договору, загальна сума договору складає 840 000,00 грн.
Комплектація товару повинна відповідати згідно зі специфікацією (п.2.2 договору).
Відповідно до специфікації №1 до договору продавець зобов'язаний продати: резнедержатель Writgen НТ N D 22 номер партії 187002 у кількості 200 штук, загальною вартість 180 000, 00 грн.; резнедержатель Writgen НТ N D 22 номер партії 158501 у кількості 200 штук загальною вартість 182 400,00 грн.; набір ударних ременів Mersedws Benz у кількості 1 штука загальною вартістю 3 600,00 грн.; днище Writgen НТ N у кількості 4 шт. загальною вартістю 240 000,00 грн.; печатка Writgen НТ N у кількості 4 шт. загальною вартістю 4 800,00 грн.; фрезер Writgen W 22 у кількості 125 шт. загальною вартістю 120 000,00 грн.; фрезер Writgen W 22 у кількості 75 шт. загальною вартістю 72 000,00 грн.; ролик-шкребок НАММ партія 42092340 у кількості 1 шт. загальною вартістю 1 800,00 грн.; ролик-шкребок НАММ партія 2069570 у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 040,00 грн., барабани пуферс HAMM партія 1524771 у кількості 28 шт. загальною вартістю 3 600,00 грн.; барабани пуферс НАММ партія 1487116 у кількості 28 шт. загальною вартістю 3 600,00 грн.; барабани пуферс НАММ партія 1487116 у кількості 20 шт. загальною вартістю 2 400,00 грн.; водний набір Splinkler НАММ у кількості 2 шт. загальною вартістю 240,00 грн.; ремені двигуна DEUTZ V-BELTS у кількості 1 шт. загальною вартістю 3 600,00 грн.; ремені двигуна DEUTZ V-BELTS у кількості 1 шт. загальною вартістю 6 000,00 грн.; ремені двигуна Writgen V-BELTS у кількості 1 шт. загальною вартістю 6 000,00 грн.; нагрівальний елемент VOGELE (SCREEB AB 200TV) у кількості 1 шт. (набір) загальною вартістю 4 200,00 грн.; подушки нового треку VOGELE партія 4624701852 у кількості 1 шт. загальною вартістю 2 160,00 грн.
Загальна сума товару становить 840 000,00 грн.
Згідно з п.3.1 договору продавець поставляє (передає) запчастини (товар), передбачений у п.1.1 даного договору покупцеві, протягом 30 календарних днів з моменту надходження 100% передоплати за товар на рахунок продавця, при умові виконання покупцем п.4.1.
Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що строк оплати: предоплата 100%. При отриманні передоплати ціна залишається незмінна.
Відвантажений товар вважається переданим продавцем та прийнятим покупцем після підписання акту приймання-передачі. У випадку мотивованої відмови сторони оформлюю додаткову угоду до даного договору (п.5.1 договору).
Відповідно до ч.1 стаття 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
31.05.2016 року відповідно до платіжного доручення №1361 позивач перерахував на рахунок відповідача 840 000,00 грн. з призначенням платежу передплата за техніку рах. №21 від 31.05.2016р.
Відповідно до ч. 2 статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Листом №720 від 30.09.2016 року позивач звернувся до відповідача в якому зазначено, що запчастини на суму 840 000,00 грн. не поставлені у зв'язку з цим просив негайно в термін 10 днів з дати отримання листа повернути на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 840 000,00 грн.
03.10.2016 року відповідач перерахував позивачу 500 000,00 грн. з призначенням платежу: «повернення передплати за запасні частини».
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору в розмірі 840 000,00 грн. (100%), а відповідачем повернено передоплату в розмірі 500 000,00 грн., тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 340 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача договірну пеню (п.6.2) в розмірі 24 766,12 грн. за період з 11.10.2016 року по 12.01.2017 року.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що при порушенні терміну постачання товару продавець виплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми сплачених коштів за кожен день прострочення.
З наданого розрахунку суми пені вбачається, що позивачем нарахована пеня за період з 11.10.2016 року по 12.01.2017 року, тобто за грошове зобов'язання, оскільки відповідно до претензії (лист №720 від 30.09.2016 року) позивач просив негайно в термін 10 днів з дати отримання листа повернути на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в розмірі 840 000,00 грн.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Оскільки, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу запчастин №1705-01/16т від 17.03.2016 року, в якому передбачено відповідальність відповідача за невиконання не грошового зобов'язання (порушення терміну постачання товару), тому, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 24 766,12 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 2 626,85 грн. за період з 11.10.2016 року по 12.01.2017 року та індекс інфляції в розмірі 15 811,36 грн. за період з 11.10.2016 року по 12.01.2017 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 15 811,36 грн. та трьох процентів річних в розмірі 2 626,85 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлена вимога щодо розірвання договору купівлі-продажу запчастин №1705-01/16т від 17.03.2016 року.
Відповідно до п.10.3 договору, договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання його умов.
Відповідно до ч.1 статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо поставки товару, а також враховуючи те, що з моменту укладання зазначеного договору пройшло достатньо часу, та те, що позивачем здійснена попередня оплата в сумі 840 000,00 грн. на виконання умов договору, яку відповідач повернув частково в розмірі 500 000,00, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу запчастин №1705-01/16т від 17.03.2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати договір купівлі-продажу запчастин №1705-01/16т від 17.03.2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Евродор" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тельєза".
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тельєза" (04080, м. Київ, вулиця Терьохіна, будинок 8А, офіс 49, ідентифікаційний код: 40087951) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Евродор" (65005, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 60; ідентифікаційний код: 33387560) основний борг у розмірі 340 000 (триста сорок тисяч) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 2 626 (дві тисячі шістсот двадцять шість) грн. 85 коп., індекс інфляції в розмірі 15 811 (п'ятнадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн.. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 976 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 74 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 06.03.2017 року.
Суддя С.М. Мудрий