ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.02.2017Справа №910/1276/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-3000»
про стягнення 34 809,41 грн.
Суддя Демидов В.О.
Представники сторін:
від позивача - Мельник Н.В. (дов. №83 від 13.12.2016);
від відповідача - не з'явився;
25.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-3000» про стягнення 34 809,41 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем спожито теплову енергію та питну воду у період з 15.03.2016 по 01.01.2017, але їх вартість на користь позивача не оплачено, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 34 809,41 грн. Враховуючи наведене, позивач із посиланням на положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України просить суд задовольнити його вимоги.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.01.2017 порушено провадження у справі №910/1276/17, розгляд справи призначено на 16.02.2017.
16.02.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2017 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 27.01.2017, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 28.02.2017.
У судове засідання 28.02.2017 прибув представник позивача, надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в судове засідання 28.02.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Відповідно до п. 11 листа Вищого господарського суду України №01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 02660, м. Київ, вул. Двінська, буд. 1-А.
На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвалу від 27.01.2017 про порушення провадження у справі та від 16.02.2017 про відкладення розгляду справи. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
У відповідності до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час і місце розгляду справи.
Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду від 27.01.2017 та від 16.02.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Таким чином, враховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 28.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.
З 01.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на території Дарницького та Дніпровського району м. Києва, згідно з переліком, затвердженим Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, що відповідає приписам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». До вказаного переліку входить й будинок №1 по просп. Возз'єднання у м. Києві.
Згідно із нарядами від 06.10.2015 №41073, від 01.04.2016 №46999 та від 05.10.2016 №53184 підтверджується подача теплової енергії на будинок №1 по просп. Возз'єднання в м. Києві на потреби опалення протягом опалювальних періодів 2015/2016 та 2016/2017 років.
Листом від 25.05.2016 №103/32-3042 КП «Керуюча дирекція з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» з додатками підтвердило інформацію про підключення до внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення площею 126,6 кв.м. в буд. №1 по просп. Возз'єднання у м. Києві.
Відповідно до інформаційної довідки №63246309 від 11.07.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого в буд. №1 по проспекту Возз'єднання у м. Києві власником нежитлового приміщення з №1 по №8, №30 (групи приміщень №117) (в літ. А) загальною площею 126,6 кв.м. є відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія-3000» з 15.03.2016.
Позивач направив відповідачу лист від 11.10.2016 №УНПН-1811 з пропозицією укласти договір на надання послуг з опалення та гарячого водопостачання, але відповіді не отримав.
Відповідно до акту від 12.02.2016 відповідач не допустив у вищезазначені приміщення представників позивача для обстеження.
Тариф на теплову енергію позивача, відповідно до постанови НКРЕКП від 30.06.2015 №1977 становить 1291,15 грн/Гкал (без ПДВ), а з ПДВ - 1549,38 грн/Гкал.
Питна вода для виробництва послуги з гарячого водопостачання закуповується позивачем у ПАТ «АК «Київводоканал» на підставі договору №14163/5-06ГВ від 04.08.2015. Вартість питної води ПАТ «АК «Київводоканал» встановлена постановою НКРЕКП від 16.06.2016 №1141 та становить 5,11 грн. за 1 куб.м. (без ПДВ), а з ПДВ - 6,132 грн. за 1 куб.м.
Відповідно до Переліку абонентів, які знаходяться на балансі ЖРЕО-403 станом на 01.09.2014, позивачем сформовано Розрахунок фактичного споживання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, отриманих від ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», який передбачає розраховані на підставі Переліку обсяги теплової енергії та об'єми гарячої води, спожитої у нежитловому приміщенні площею 126,6 кв.м., розташованому у буд. №1 по просп. Возз'єднання у м. Києві, які належать ТОВ «Надія-3000».
Відповідно до вказаного розрахунку, відповідач протягом період з 15.03.2016 по 01.01.2017 отримав 7,8424 Гкал теплової енергії на потреби опалення та 13,6259 Гкал на потреби ГВП, а всього 21,4683 Гкал на загальну вартість 33 262,55 грн. Обсяг переданої відповідачу питної води становить 252,26 м. куб, вартість якого станом на січень 2017 року становить 1 546,86 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач, керуючись положеннями ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, посилається на те, що відповідачем спожито теплову енергію та питну воду у період з 15.03.2016 по 01.01.2017, але їх вартість не оплачено, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в розмірі 34 809,41 грн., у зв'язку із чим позивач просить стягнути з останнього вказану заборгованість.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.
У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005, централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Як встановлено судом, система опалення приміщення, що належить відповідачеві на праві власності, є єдиною із системою опалення житлового будинку №1 по просп. Возз'єднання у м. Києві. При цьому, жодних належних та допустимих доказів відключення приміщень відповідача від системи опалення вказаного житлового будинку, як і відключення від системи взагалі, матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії, у тому числі.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 (далі за текстом - Правила), користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією відповідно до типових договорів, форми яких затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Таким чином, діючим законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Пунктом 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Як встановлено вище, відповідач є власником нежитлового приміщення з №1 по №8, №30 (групи приміщень №117) (в літ. А) загальною площею 126,6 кв.м. в будинку №1 по просп. Возз'єднання у м. Києві, а тому, в силу ст. 322 ЦК України, зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Отже, в розумінні вищенаведених норм чинного законодавства відповідач є споживачем теплової енергії.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. У свою чергу відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Аналогічна правова позиція з викладена в постанові Верховного Суду України № 6-59цс13 від 30.10.2013).
Крім того, згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові № 3-38гс11 від 16.05.2011, споживання енергії за відсутності договору надає право постачальнику енергії на стягнення зі споживача у даному випадку вартості спожитої ним енергії на підставі статей 1212 та 1213 ЦК України.
Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що факт постачання позивачем теплової енергії та питної води, отриманих в процесі споживання послуг з опалення та гарячого водопостачання, до належного відповідачеві на праві власності нежитлового приміщення з №1 по №8, №30 (групи приміщень №117) (в літ. А) загальною площею 126,6 кв.м. в будинку №1 по просп. Возз'єднання у м. Києві та факту їх споживання відповідачем за відсутності укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії є доведеним наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач відповідно до ст.ст. 1212, 1213 ЦК України має відшкодувати позивачеві вартість безпідставно набутої за рахунок позивача теплової енергії та питної води з огляду на неможливість повернення спожитої теплової енергії та питної води в натурі, а тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 34 809,41 грн є правомірним та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-3000» (02660,м. Київ, вул. Двінська, 1А, код 39857111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, оф. 20, код 37739041) заборгованість у розмірі 34 809 (тридцять чотири тисячі вісімсот дев'ять) грн. 41 коп. та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене та підписане - 06.03.2017.
Суддя В.О. Демидов