номер провадження справи 27/180/16
27.02.2017 Справа № 908/3481/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лескова, 9; фактична адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, б. 4-Д)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого комерційного підприємства "НОРТ" (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Кірова, буд. 24)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 321 063,82 доларів США та 2 718 425 грн. 51 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача - Рубан О.Г. (дов. № 167/16-Н від 18.03.2016 р.);
Від відповідача - не з'явився (Багмут Г.В. (дов. № б/н від 01.04.2015 р.) у судовому засіданні 08.02.2017 р.;
Від третьої особи - не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого комерційного підприємства "НОРТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі договору поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р. заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р., укладеного в рамках генеральної кредитної угоди № 010/02-2/433 від 22.08.2007 р. у сумі 321063,82 долара США та 2718425,51 грн., що визначена станом на 19.12.2016 р., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 198669,92 доларів США, заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 121985,31 доларів США, пені за порушення строків оплати суми кредиту - 1476163,66 грн. за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р., пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами - 1242261,85 грн. за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2016 р. справу № 908/3481/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2016 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С. та порушено провадження в справі № 908/3481/16, справі присвоєно номер провадження 27/180/16, справу призначено до розгляду на 08.02.2017 р., на підставі ст. 27 ГПК України до участі в справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
25.01.2017 р. від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" надійшла письмова заява (вих. № 140-9/16 від 24.01.2017 р.) про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ ВКП "Норт" на праві приватної власності (згідно з переліком).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.01.2017 р., заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 26.01.2017 р. прийнято до розгляду заяву про забезпечення позову, розгляд заяви призначено разом з розглядом справи № 908/3481/16 на 08.02.2017 р.
Ухвалою суду від 08.02.2017 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладений на 27.02.2017 р., враховуючи необхідність надання сторонами додаткових доказів та витребування документів, необхідних для вирішення спору, неявку третьої особи.
У судовому засіданні 27.02.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 81-1 ГПК України, згідно з письмовою заявою позивача, здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Позивач у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, які мотивовано наступним. 22.08.2007 р. між ВАТ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен банк Аваль", та ОСОБА_2 укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-2/443. Між цими ж сторонами 22.08.2007 р. укладено кредитний договір № 010/02-2/443/1. Кредитні кошти в сумі 330000 доларів США були надані трьома траншами. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань по зазначеному кредитному договору банком з відповідачем був укладений договір поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р. З метою досудового врегулювання позивач направив 14.06.2013 р. на адресу третьої особи та відповідача вимогу про погашення кредитної заборгованості, якою повідомлено про наявність простроченої заборгованості в розмірі 62307,37 доларів США та запропоновано впродовж 30 днів погасити прострочену заборгованість. Станом на 19.12.2016 р. загальна заборгованість за кредитним договором становить 321063,82 доларів США та 2718425,51 грн., з яких: 198669,92 доларів США заборгованість по тілу кредиту, 121985,31 доларів США -заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами, 1476163,66 грн. - пеня за порушення строків оплати суми кредиту (тіло кредиту) за період з 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р., 1242261,85 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р. Позов обґрунтований умовами кредитного договору, договору поруки, ст.ст. 11, 509, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 526, 530, 536, 610, ч. 2 ст. 611, ст.ст. 629, 1046, ч. 1 ст. 1048, ч. 1, 3 ст. 1049, ч. 2 ст. 1052, ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 216, ч. 1 ст. 230 ГК України.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.02.2017 р., не з'явився, причини неявки суду невідомі. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача станом на 27.02.2017 р. до суду не надійшло.
Присутній у судовому засіданні 08.02.2017 р. представник відповідача проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим. У письмовому відзиві, який надійшов до суду 08.02.2017 р., зазначив, що на виконання зобов'язань за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р., укладеного між позивачем та третьою особою в рамках генеральної кредитної угоди № 010/02-2/433 від 22.08.2007 р., банк уклав з відповідачем договір поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р. Відповідач та третя особа отримали від позивача вимоги від 20.06.2013 р., 21.07.2013 р. про дострокове погашення кредитної заборгованості. У вимогах була зазначена наступна дата дострокового повернення кредиту - через 30 днів з дня отримання вимоги. Таким чином, строк виконання основного зобов'язання по кредитному договору, генеральній кредитній угоді й договорі поруки настав 20.07.2013 р. Умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в такому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України. Абз. 2 п. 4.1 ст. 4 договору поруки сторони погодили, що порука припиняється після спливу трьох років з дня настання строку виконання боргового зобов'язання, який настав 20.07.2013 р., про що зазначає й позивач. Вважає, що договір поруки припинив свою дію 20.07.2016 р., який обчислюється з дати реалізації кредитором права на повернення кредиту достроково (20.07.2013 р.). Позивач помилково ототожнює поняття "строк позовної давності" та "строк дії договору поруки" та не розрізняє за своєю суттю строк переривання позовної давності, а також перебіг строку дії договору поруки. Строк дії договору поруки не переривається. Строк дії договору поруки припинено, а отже інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припинилися. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Від позивача 27.02.2017 р. надійшло письмове пояснення з урахуванням відзиву відповідача (міститься в матеріалах справи).
Представник третьої особи в справі в судові засідання не з'являвся, причини неявки суду невідомі. Письмового пояснення по суті спору суду не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від третьої особи до суду не надходило.
У судовому засіданні 27.02.2017 р. представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову, яка надійшла до суду 25.01.2017 р., просив її задовольнити. 27.02.2017 р. від позивача надійшло письмове пояснення про додаткове обґрунтування заяви.
Присутній у судовому засіданні 08.02.2017 р. представник відповідача проти заяви заперечив.
Заява про забезпечення позову розглядається судом по суті в судовому засіданні 27.02.2017 р.
Заява мотивована слідуючими обставинами. У приватній власності відповідача перебуває нерухоме майно (згідно з переліком). Згідно з укладеним з відповідачем іпотечним договором № 010/02-2/443 від 23.08.2007 р. вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 2412781,00 грн., що в 4 рази менше розміру заборгованості за кредитним договором. Василівським районним судом Запорізької області від 03.06.2015 р. у справі № 311/4303/13-ц прийнято рішення про дострокове солідарне стягнення з третьої особи (ОСОБА_2) та ОСОБА_5 на користь банку суми боргу за договором № 010/02-2/443/1, проте до теперішнього часу не виконано. Враховуючи, що засновником та директором ТОВ ВКП «Норт» є позичальник ОСОБА_2, у позивача є всі підстави зробити обґрунтоване припущення, що існує реальна загроза того, що відповідач одразу після отримання ним примірника позовної заяви буде намагатись відчужити нерухоме майно, що в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову. Відповідач 01.02.2017 р. відчужив квартиру, що підтверджує намір відповідача розпорядитись і іншим майном, що належить йому на праві власності. Заява обґрунтована ст.ст. 66, 67 ГПК України.
Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 66 ГПК, інші, крім позовних, вимоги (наприклад, пов'язані із здійсненням повороту виконання судового рішення, із зміною способу та порядку його виконання тощо).
Таким чином, забезпечення позову застосовується господарським судом виключно як гарантія виконання рішення. Позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову, наводить та додає до заяви лише інформаційні довідки, які підтверджують наявність права власності у відповідача на певне нерухоме майно. Відчуження належної відповідачу квартири не дає підстав вважати, що останнім буде відчужено інше нерухоме майно, на яке позивач просить накласти арешт (2 торгівельні павільйони, офіс з прибудовою, магазин з буфетом, ремонтно-будівельну дільницю, кафе, нежитлову будівлю, квартиру). Зокрема, позивачем не доведено суду, що відповідачем здійснюються підготовчі дії до реалізації нерухомого майна, спрямування грошових коштів на інші цілі, аніж розрахунки з позивачем тощо.
Оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б підтверджували обставини, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце проведення судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України без участі представників відповідача та третьої особи за наявними у матеріалах справи документами. Суд враховує, що згідно приписів ст. 69 ГПК України, 27.02.2017 р. є останнім днем вирішення спору.
Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні 27.02.2017 р., вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, надані в попередньому судовому засіданні, суд,
22.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач у справі), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_2 (позичальник, третя особа в справі) укладена генеральна угода № 010/02-2/443, відповідно до якої кредитор зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених у рамках цієї генеральної угоди і які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати 330000,00 доларів США. Термін дії кредитної угоди - до 21.08.2017 р. (п.п. 1.1 - 1.3 угоди).
Розділом 2 генеральної кредитної угоди № 010/02-2/443 передбачено, що кредитор надає позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.
Пунктом 2.4. угоди передбачено, що конкретні строки користування кредитними коштами, відсоткові ставки за користування кредитними коштами, об'єкти кредитування визначаються сторонами окремо в кожному кредитному договорі, укладеному в рамках цієї генеральної кредитної угоди.
Розділом 9 генеральної кредитної угоди передбачено, що угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань (сплата позики, відсотків за користування, штрафів та пені) за всіма отриманими кредитами в рамках даної генеральної кредитної угоди.
Пунктом 9.2. визначено, що генеральна кредитна угода також втрачає чинність на підставі письмового повідомлення кредитора у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань, передбачених даною угодою або кредитними договорами, укладеними в її рамках. В цьому випадку кредитні кошти, що були надані кредитором в рамках даної генеральної кредитної угоди, підлягають поверненню позичальником у місячний термін із дня отримання письмового повідомлення кредитора про припинення дії даної генеральної угоди.
22.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор, позивач у справі) та ОСОБА_2 (позичальник, третя особа в справі) укладено кредитний договір № 010/02-2/443/1 (надалі - кредитний договір), за умови якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 330000,00 доларів США, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені в цьому договорі. Фіксована процентна ставка - 12,50% річних. Для облікових цілей банк відкриває позичальнику позичковий рахунок, де обліковується заборгованість позичальника за кредитом.
Згідно з п.п. 1.5.1, 1.5.1.1, 1.5.1.5 договору сторони встановили, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строк, визначені в графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок. Нараховані проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту, у строк, передбачений у графіку повернення кредиту та сплати процентів. У разі кредитування траншами, при наданні кожного наступного траншу підписується новий графік повернення кредиту та сплати процентів.
Позичальник зобов'язаний повністю повернути банку суму кредиту не пізніше дати остаточного повернення кредиту відповідно до умов, встановлених ст. 1.5 цього договору (п. 1.6.1).
Згідно з п.п. 1.4.1.1, 1.4.1.2 проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки з розрахунку річної бази нарахування процентів. Проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної в графіку повернення кредиту та сплати процентів, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, та сплачуються позичальником відповідно до умов ст. 1.5 цього договору.
У матеріалах справи маються меморіальні ордери від 23.08.2007 р., від 31.08.2007 р., від 12.09.2007 р. відповідно до яких позивач надав ОСОБА_2, згідно з його письмовими заявами, кредитні кошти трьома траншами в розмірі 110000,00 доларів США, 40000,00 доларів США, 180000,00 доларів США, відповідно. Усього було наданий кредит у загальному розмірі 33000000 доларів США. У меморіальних ордерах міститься посилання на кредитний договір № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р.
Додатком № 1 до кредитного договору № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків стосовно суми кредиту 110000,00 доларів США, а саме повернення боргу повинно відбуватися у період із 20.09.2007 р. по 21.08.2017 р.
Додатком № 2 до кредитного договору № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків стосовно суми кредиту 40000,00 доларів США, а саме повернення боргу повинно відбуватися у період із 20.09.2007 р. по 21.08.2017 р.
Додатком № 3 до кредитного договору № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. сторони погодили графік повернення кредиту та сплати відсотків стосовно суми кредиту 180000,00 доларів США, а саме повернення боргу повинно відбуватися у період із 22.10.2007 р. по 21.08.2017 р.
22.08.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Норт" (поручитель, відповідач у справі) було укладено договір поруки № 010/02-2/443/2, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед банком по зобов'язанням боржника (ОСОБА_2), які випливають з умов кредитного договору № 010/02-2/443 від 22.08.2007 р., а саме: повернути кредит у розмірі 330000,00 доларів США, проценти за його користування, неустойку (штрафи, пеню), у розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
Згідно з п. 1.2 сторони договору визначають, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.
Згідно з п. 2.4 у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань у повному обсязі чи в частині.
Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Подання банка вимоги щодо виконання частини боргових зобов'язань не позбавляє банк права подати вимогу щодо погашення іншої частини боргових зобов'язань. Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від банку відповідної вимоги (п.п. 2.5, 2.6).
Згідно з п. 4.1 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі. Також порука припиняється, якщо банк у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).
Позивач направив на адреси відповідача та третьої особи в справі письмову вимогу від 14.06.2013 р. № 140-9-2-00/19-6 про погашення кредитної заборгованості.
Зазначена вимога була отримана відповідачем 21.07.2013 р. та ОСОБА_2 20.06.2013 р., що підтверджується поштовими повідомленнями, що містяться в матеріалах справи.
Зазначаючи, що вимога позивача про погашення заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1049 даного Кодексу встановлено обов'язок позичальника повернути позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як зазначалося вище, з метою забезпечення виконання третьою особою в справі зобов'язань за договором № 010/02-2/443 від 22.08.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Позивач заявив позов про стягнення з відповідача (поручителя за договором поруки) заборгованості (тіло, проценти) та пені.
Згідно з пунктам 2.1, 2.4 договору поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р., у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. У випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань у повному обсязі чи в частині.
Пунктом 2.5 визначено, що поручитель зобов'язується у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань у обсязі, заявленому банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання письмової вимоги банку. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок банку.
Позивачем до матеріалів справи надано копію письмової вимоги № 140-9-2-00/19-6 від 14.06.2013 р., адресованої відповідачу та третій особі, про погашення впродовж тридцяти днів з дня отримання цієї вимоги існуючої простроченої заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. у розмірі 62307,37 доларів США, у т.ч. заборгованість за простроченими траншами - 23083,54 доларів США, заборгованість за несплаченими відсотками, пені.
Вимога отримана відповідачем 21.07.2013 р., третьою особою - 20.06.2013 р.
Відповідач отримання письмової вимоги від позивача стосовно погашення заборгованості за кредитним договором не заперечив.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач вважає, що договір поруки № 010/02-2/443/2 є припиненим, оскільки вказаною вимогою позивач змінив строк виконання основного зобов'язання.
У пункті 4.1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» роз'яснено: частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).
Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).
Сторонами в кредитному договорі визначено повернення отриманого кредиту частинами згідно Графіків повернення кредиту та сплати відсотків (додатки №№ 1-3 до кредитного договору).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, позивач, враховуючи наявну заборгованість станом на 11.06.2013 р., на протязі шести місяців з дати порушення позичальником основного зобов'язання (не сплати чергової частини боргу) пред'явив письмову вимогу від 14.06.2013 р. поручителю щодо сплати існуючої заборгованості. При цьому позивач не вимагав дострокового погашення всієї суми кредиту, а отже строк виконання основного зобов'язання позивачем змінений не був. Дана вимога, як встановлено судом, отримана відповідачем 21.07.2013 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом із тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
З договору поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р. вбачається, що в абз. 1 п. 4.1 не встановлений строк, після якого порука припиняється, оскільки умова договору поруки (абз. 1 п. 4.1), відповідно до якої договір діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині 1 ст. 251 та частині 1 ст. 252 ЦК України.
Разом з тим, у абз 2 п. 4.2 договору поруки сторони визначили, що порука припиняється, якщо банк у межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргового зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України).
Нормами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Припинення поруки припиняє обов'язок поручителя нести солідарну відповідальність разом із боржником перед кредитором за основним зобов'язанням.
Сторонами в договорі поруки встановлений термін пред'явлення вимоги до поручителя - три роки з дня настання строку виконання боргового зобов'язання та визначено, що порука припиняється, якщо банк не пред'явить вимоги до поручителя.
Судом встановлено факт пред'явлення позивачем письмової вимоги відповідачу.
Пунктом 1.5.1 кредитного договору № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. встановлено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця в розмірі та строк, визначені в графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок. У графіку повернення кредиту та сплати відсотків (додатки №№ 1-3) встановлено конкретні дати, в які належить сплати суми кредиту (частинами).
Тобто, сторонами встановлений строк виконання основного зобов'язання.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 03.06.2015 р. у справі № 311/4303/13-ц позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ТОВ ВКП «Норт» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р. задоволений частково. Зокрема, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ ВКП «Норт» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р., укладеного в рамках генеральної кредитної угоди № 010/02-2/443 від 22.08.2007 р., у розмірі 278213,28 доларів США та 171205,11 грн., у т.ч. заборгованість по кредиту - 199391,61 доларів США, заборгованість за простроченими відсотками - 78821,67 доларів США, пеня на заборгованість за кредитом за період із 21.02.2014 р. по 21.02.2015 р. - 4008,15 доларів США, що за курсом становить 107651,42 грн., пеня на заборгованість за відсотками за період з 21.02.2014 р. по 21.02.2015 р. - 2366,28 доларів США, що за курсом НБУ становить 63553,69 грн.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначене рішення набрало законної сили 15.03.2016 р.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.03.2016 р. у справі № 311/4303/13-ц рішення Василівського районного суду Запорізької області від 03.06.2015 р. у цій справі скасовано в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ ВКП «Норт» про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначена ухвала набрала законної сили 15.03.2016 р.
Зазначеними рішеннями судами встановлено, що за період із червня по вересень 2013 р. позичальником ОСОБА_2 було частково в сумі 15000,00 доларів США погашено прострочену кредитну заборгованість. Залишок заборгованості погашений не був. У зв'язку з невиконанням боржником умов укладених угод та поручителів договорів поруки, позивач звернувся до суду 17.09.2013 р. Отже, позивачем не порушено строк звернення до суду з даним позовом щодо відповідачів, які є поручителями - ОСОБА_5, ТОВ ВКП «Норт».
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд вважає доведеним факт неналежного виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань за кредитним договором та генеральною кредитною угодою.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за кредитом складає 198669,92 доларів США, заборгованість за відсотками - 122393,90 доларів США, що складає загальну суму 321063,82 долара США.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, відповідачем не спростований у відповідності до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, інший розрахунок або доказів у погашення суми заборгованості на час вирішення спору суду не надано.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У прохальній частині позовної заяви позивач зазначив, що заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами складає 121985,31 доларів США. Дана сума є помилковою, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість за відсотками становить суму 122393,90 доларів США, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 121985,31 доларів США. Разом з тим, загальна сума заборгованості (тіло та проценти) визначена позивачем правильно згідно з розрахунком та зазначена 321063,82 долара США.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 321063,82 долара США заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р., укладеного в рамках генеральної кредитної угоди № 010/02-2/443 від 22.08.2007 р. основані на договорі, законі та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 1 476 163,66 грн. пені за порушення строків оплати суми кредиту за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р. та суми 1242261,85 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р. (згідно з розрахунком), що разом становить суму 2718425,51 грн.
Пунктом 4.1.1 кредитного договору встановлено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті з цього договору.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
В статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи встановлений факт порушення відповідачем грошового зобов'язання щодо плати по тілу кредиту та процентам, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими.
З відповідача на користь позивача стягується сума 1 476 163,66 грн. пені за порушення строків оплати суми кредиту за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р. та суми 1242261,85 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р., що разом становить суму 2718425,51 грн.
На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються повністю.
Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у сумі 167898,56 грн. стягується з відповідача на користь на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 35, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого комерційного підприємства "НОРТ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого комерційного підприємства "НОРТ" (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Кірова, буд. 24, код ЄДРПОУ 19281792) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, б. 4-Д, код ЄДРПОУ 14305909) на підставі договору поруки № 010/02-2/443/2 від 22.08.2007 р. заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/443/1 від 22.08.2007 р., укладеного в рамках генеральної кредитної угоди № 010/02-2/433 від 22.08.2007 р. у сумі 321063,82 долара США (триста двадцять одна тисяча шістдесят три долара 82 цента США) та 2718425 (два мільйони сімсот вісімнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 51 коп., що визначена станом на 19.12.2016 р., яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) - 198669,92 доларів США (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот шістдесят дев'ять доларів 92 центи США), заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами - 122393,90 доларів США (сто двадцять дві тисячі триста дев'яносто три долара 90 центів США), пені за порушення строків оплати суми кредиту - 1476163 (один мільйон чотириста сімдесят шість тисяч сто шістдесят три) грн. 66 коп. за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р., пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами - 1242261 (один мільйон двісті сорок дві тисячі двісті шістдесят одна) грн. 85 коп. за період із 18.09.2015 р. по 19.12.2016 р. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого комерційного підприємства "НОРТ" (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Кірова, буд. 24, код ЄДРПОУ 19281792) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лескова, 9; адреса для листування: 49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, б. 4-Д, код ЄДРПОУ 14305909) суму 167898 (сто шістдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 56 коп. Видати наказ.
Повне рішення складено та підписано 06 березня 2017 р.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.