ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.03.2017Справа №910/1238/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк»
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК»
про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 728 грн. 87 коп.
Представники:
від Позивача: Купенко М.С. (представник за Довіреністю);
від Відповідача: Яців О.Р. (представник за Довіреністю);
Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (надалі також - «Відповідач») про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 728 грн. 87 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 22 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповіадбністю "Партнер-Банк" (правонаступником прав якого є Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк», (Вкладник) було укладено Договір про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ, відповідно до умов якого Вкладник розміщує у Банку грошові кошти в розмірі 15 000, 00 дол. США у якості суми гарантійного покриття для забезпечення розрахунків вкладника з платіжною системою Visa через банк у термін, вказаний банком у письмовому повідомлені та за реквізитами, зазначеними у п. 2.1. Договору. Додатковою угодою № 15 від 03.06.2014 р. до Договору № 02/V/ПБ про міжбанківський депозит, встановлено остаточний розмір суми депозиту у розмірі 20 853, 00 дол. США. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16 стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" заборгованість у розмірі 18 572, 95 доларів США, що еквівалентно 460 842, 29 грн. та судовий збір у розмірі 6 912, 63 грн. Як зазначає Позивач, зважаючи на закінчення 02.05.2016 року терміну залучення депозиту, починаючи з 05.05.2016 року Відповідач безпідставно зберігає грошові кошти у розмірі 18 572,95 доларів США, що належать Публічному акціонерному товариству «Міський комерційний банк», які до теперішнього часу не повернуті. Таким чином, просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України в розмірі 45 728 грн. 87 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/1238/17, судове засідання призначено на 08.02.2017 року.
06.02.2017року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
08.02.2017 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 27.01.2017 року не виконали. Представник позивача про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Позивача надати письмові пояснення з посиланням на належні докази та умови Договору щодо правової природи заявленої до стягнення суми з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "УКРГАЗБАНК";
2) Відповідача надати докази на підтвердження повернення суми депозиту у розмірі 18 572,95 доларів США, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 року відкладено розгляд справи на 22.02.2017 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
13.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України в розмірі 52 260 грн. 50 коп.
21.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
22.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про відсутність необхідності участі у розгляді справи посадових осіб; письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та не має рішення цих органів з такого спору.
22.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.
В судовому засіданні 22.02.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву на 01.03.2017 року.
01.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 01 березня 2017 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях на позовну заяву.
Суд, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про збільшення розміру позовних вимог зазначає.
Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")
Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» до розгляду.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 01 березня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22 жовтня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», (Банк) та Товариством з обмеженою відповіадбністю "Партнер-Банк" (правонаступником прав якого є Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк», (Вкладник) було укладено Договір про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ, відповідно до умов якого Вкладник розміщує у Банку грошові кошти в розмірі 15 000, 00 дол. США у якості суми гарантійного покриття для забезпечення розрахунків вкладника з платіжною системою Visa через банк у термін, вказаний банком у письмовому повідомлені та за реквізитами, зазначеними у п. 2.1. Договору.
Для розміщення суми Депозиту ПАТ АК "Укргазбанк" відкриває для вкладника рахунок № 160240125100 (п.1.4 Договору).
Відповідно до п. п. 1.3., 1.8., 4.1. Договору про міжбанківський депозит, відповідач приймає Депозит на термін виконання сторонами зобов'язань, що передбачені Договором доручення № 01/V/ ПБ від 22.10.2007 року та Договором про встановлення кореспондентських відносин № 03/V/ ПБ від 22.10.2007 р. Сума Депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення Депозиту. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну залучення суми Депозиту, встановленого п. 1.3. цього Договору.
Додатковою угодою № 15 від 03.06.2014 року до Договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року Сторони дійшли згоди, що загальний розмір суми депозиту після повернення частини суми депозиту складає 20 853 доларів США.
Рішенням Господарського міста Києва від 28.10.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №910/15208/16, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" заборгованість у розмірі 18 572, 95 доларів США, що еквівалентно 460 842, 29 грн. та судовий збір у розмірі 6 912, 63 грн. У вказаному рішенні суду встановлено, що Договір про міжбанківський депозит припинив свою дію 02.05.2016 р., підстави утримання відповідачем коштів у сумі 18 572, 95 доларів США відсутні, а відповідно ці кошти підлягають поверненню позивачу.
На виконання рішенням Господарського міста Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16, 20 грудня 2016 року видано Наказ про примусове виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що зважаючи на закінчення 02.05.2016 року терміну залучення депозиту, починаючи з 05.05.2016 року Відповідач безпідставно зберігає грошові кошти у розмірі 18 572,95 доларів США, що належать Публічному акціонерному товариству «Міський комерційний банк», які до теперішнього часу не повернуті. Таким чином, просить Суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України в розмірі 52 260 грн. 50 коп. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Крім того, Суд зазначає, що реалізація кредитно-розрахункових відносин у безготівковій формі відбувається шляхом перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший. Їй передує укладення договору банківського рахунку, на підставі якого відбувається відкриття рахунку, прийняття, зарахування, перерахування, видача грошових коштів, проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено Судом, Рішенням Господарського міста Києва від 28.10.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 року у справі №910/15208/16, стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" заборгованість у розмірі 18 572, 95 доларів США, що еквівалентно 460 842, 29 грн. та судовий збір у розмірі 6 912, 63 грн. У вказаному рішенні суду встановлено, що Договір про міжбанківський депозит припинив свою дію 02.05.2016 р., підстави утримання відповідачем коштів у сумі 18 572, 95 доларів США відсутні, а відповідно ці кошти підлягають поверненню позивачу.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судове рішення у справі № 910/15208/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт припинення дії Договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року 02.05.2016 року підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16, яке набрало законної сили.
На виконання рішення Господарського міста Києва від 28.10.2016 року у справі №910/15208/16, 20 грудня 2016 року видано Наказ про примусове виконання рішення суду.
Відповідно до п.1.8 Договору сума Депозиту повертається позивачу протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення Депозиту.
Таким чином, Суд зазначає, що відповідно до умов Договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» повинно було повернути Публічному акціонерному товариству «Міський комерційний банк» суму депозиту у розмірі 18 572, 95 доларів США протягом двох банківських днів після закінчення терміну залучення Депозиту, тобто у строк до 05.05.2016 року.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству «Міський комерційний банк» у розмірі 18 572, 95 доларів США у передбачений договором строк.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення суми депозиту в повному обсязі у передбачені Договором строки, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому починаючи з 05.05.2016 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» безпідставно продовжує зберігати грошові кошти у розмірі 18 572, 95 доларів США.
Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до статті 536 зазначеного вище Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.
Суд зазначає, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону.
Враховуючи позадоговірний характер спірних правовідносин сторін, що обумовлений припиненням дії Договору про міжбанківський депозит № 02/V/ПБ від 22.10.2007 року, укладеного між є Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» та Публічним акціонерним товариством «Міський комерційний банк», Суд вважає, що для визначення розміру процентів при вирішенні даного спору може бути застосована по аналогії закону норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. В даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.
Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність правовідносин полягає в користуванні чужими коштами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справі № 14/130 та у постановах Вищого господарського суду України від 10.06.2008 року у справі № 22/249, від 09.04.2013 року у справі №5011-70/10168-2012.
При зверненні до суду з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13.02.2017 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 05.05.2016 р. по 09.01.2017 р. у розмірі 52 260 грн. 50 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що 06.01.2017 року ним було перераховано Публічному акціонерному товариству «Міський комерційний банк» суму депозиту у розмірі 18 572, 95 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №103_69 від 06.01.2017 року та SWIFT - повідомленням №04178400742, а тому нарахування процентів по 09.01.12017 року є неправомірним.
Пунктом 8.4 ст.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день ( дата валютування ), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, 10.01.2017 року грошові кошти у розмірі 18 572,95 доларів США надійшли на рахунок Позивача, що підтверджується квитанцією Національного банку України, а тому правомірним є нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами по 09.01.2017 р.
Суд, перевіривши розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період прострочки з 05.05.2016 р. по 09.01.2017 р. у розмірі 52 260 грн. 50 коп. вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 Цивільного кодексу України за загальний період з 05.05.2016 року по 09.01.2017 року в розмірі 52 260 грн. 50 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» (03087, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЄРЕВАНСЬКА, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 23697280) на користь Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (03141, м.Київ, ВУЛИЦЯ СОЛОМ'ЯНСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 34353904) проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 52 260 (п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят) грн. 50 (п'ятдесят) коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06 березня 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин