ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.12.2016Справа №910/21586/16
За позовом Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення грошових коштів
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Барзікова Т.А. (представник за довіреністю)
від відповідача: не з'явились
В судовому засіданні 28 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Комунальне підприємство "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", 24.11.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 24/юр від 24.11.2016 року до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290 від 29.08.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив позивачу орендну плату за об'єкт оренди, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/21586/16 та призначено розгляд справи на 14.12.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 року розгляд справи відкладено на 28.12.2016 року.
В судовому засіданні 28.12.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання 28.12.2016 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,
29 серпня 2014 року між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» (підприємство, позивач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 20.05.2014 № 174 та розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.08.2014 № 468 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для організації позашкільної роботи з дітьми в напрямку розвитку естетичних, психологічних та фізичних здібностей дітей.
Відповідно до п. 2.1. договору, об'єктом оренди є: нежитлові приміщення загальною площею 49,7 кв.м., розташовані на другому поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно з п. 2.4. договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва».
Пунктом 3.1. договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), на дату підписання договору за перший місяць оренди становить без ПДВ 1223,88 грн.
Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (п. 3.2. договору).
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).
Угодою № 1 про відшкодування витрат підприємства за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 49,7 кв.м., укладеною між Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до договору № 290 від 29.08.2014, сторони дійшли згоди про те, що орендар відшкодовує витрати підприємства у розмірі 554,22 грн., з яких: 494,58грн. - плата за землю та 59,64 грн. - експлуатаційні витрати балансоутримувача.
Пунктом 3.5. договору погоджено, що орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Згідно з п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 4.1. договору, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар - прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується орендодавцем, орендарем та підприємством.
Згідно з п. 4.2. договору, орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
В п. 9.1. договору встановлено, що договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. до 30.03.2015 р.
На виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290 від 29.08.2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення на другому поверсі, загальною площею 49,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебувають на балансі Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 29.08.2014 року.
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату за користування об'єктом оренди на рахунок підприємства, внаслідок чого у відповідача станом на 01.09.2016 року утворилася заборгованість по орендній платі в загальній сумі 2191,45 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, заслухавши пояснення представника позивача, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вже було встановлено судом, 29.08.2014 року між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією, як орендодавцем, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, та Комунальним підприємством «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», як підприємством, було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 20.05.2014 № 174 та розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 01.08.2014 № 468 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для організації позашкільної роботи з дітьми в напрямку розвитку естетичних, психологічних та фізичних здібностей дітей.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290 від 29.08.2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення на другому поверсі, загальною площею 49,7 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебувають на балансі Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва», що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 29.08.2014 року (копія міститься в матеріалах справи).
Як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290 від 29.08.2014 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.09.2016 року становить 2191,45 грн.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору оренди, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 290 від 29.08.2014 року в розмірі 2191,45 грн.
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_2) на користь Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському району м. Києва» (код ЄДРПОУ 36037999; адреса: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17) основного боргу - 2191,45 грн. (дві тисячі сто дев'яносто одна гривня 45 копійок) та судовий збір - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
3. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/21586/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.03.2017 року.
Суддя Ю.В.Цюкало