28.02.2017 Справа № 904/12416/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНССЕРВІС", м. Дніпро
про стягнення заборгованості
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, дов. № 46 від 01.07.2016 року, представник;
Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНССЕРВІС", м. Дніпро про стягнення 110 963, 34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.01.2017р.
24.01.2017р. представники позивача та відповідача в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 38-40). Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (42).
Ухвалою господарського суду від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 07.02.2017 у зв'язку з неявкою представників сторін.
06.02.2017 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ відповідача, та просить суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами (а.с.49).
У судовому засіданні 07.02.2017 представник відповідача надав до справи відзив на позовну заяву, проти позову заперечив у повному обсязі, під час судового засідання зазначив, що Позивач посилаючись на ст. 1172 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 110 963, 34 грн., але під час скоєння ДТП (09.02.2015) ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з відповідачем - ТОВ "Автотранссервіс", тому зазначене підприємство не може нести відповідальність згідно з цією нормою. Крім того, відповідач зазначив, що посилання позивача про наявність трудових відносин правопорушника з ТОВ "Автотранссервіс" підтверджується постановою Амур-Нижньодніпровсього районного суду від 04.03.2015 по справі №199/1327/15-п(3/199/641/15) є безпідставними, оскільки даний факт не встановлювався в судовому засіданні (а.с.53-54).
Ухвалою господарського суду від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.
Ухвалою суду від 07.02.2017 судом здійснено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання інформації щодо того, чи знаходився ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) у трудових відносинах з ТОВ "Автотранссервіс" (адреса: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 8, код ЄДРПОУ 30548889) станом на 09.02.2015 року.
27.02.2017 до канцелярії суду надійшов лист №4673/07/30 від 22.02.2017 ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з Додатком про індивідуальні відомості про застраховану особу (ОСОБА_2С.) за звітний рік 2015 рік.
У судовому засіданні 28.02.2017 представник відповідача подав для залучення до матеріалів справи довідку №57 від 07.02.2017 про відсутність трудових відносин ОСОБА_2 з ТОВ "Автотранссервіс".
28.02.2017 представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання представник позивача повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення поштового відправлення. 27.02.2017 до канцелярії господарського суду факсимільним зв'язком від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Суд вважає, можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.02.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі-Позивач/Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (потерпілий) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №PL261697Га/13скв від 04.10.2013 (далі - Договір, а.с.16-21).
Відповідно до п. 5 договору, застрахованим транспортним засобом виступає автомобіль Audi А8 Long, реєстраційний номер АA 0500 PC.
09.02.2015 о 18 год. 20 хв. по вулиці Набережній Перемоги в м. Дніпропетровську мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю двох транспортних засобів Mersedes номерний знак НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки Audi А8 Long, реєстраційний номер АA0500PC, під керуванням ОСОБА_3 Внаслідок ДТП автомобіль Audi А8 Long, реєстраційний номер АA0500PC отримав механічні пошкодження та заподіяна матеріальна шкода, що підтверджується Довідкою ДАЇ та акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 11.02.2015 (а.с. 28-29).
Відповідно до постанови ОСОБА_4 - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.03.2015 по справі №199/1327/15-п (3/199/641/15) (а.с.22), дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_2, який керуючи Mersedes номерний знак НОМЕР_2 не переконався в небезпеці руху перед поворотом праворуч та скоїв зіткнення з автомобілем Audi А8 Long, реєстраційний номер АA0500PC.
ОСОБА_4 - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.03.2015 по справі №199/1327/15-п (3/199/641/15) ОСОБА_2, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
Згідно з розрахунком страхованого відшкодування, сума страхованого відшкодування становить160 963,34 грн. (а.с.31), про що свідчить також наявний в матеріалах справи рахунок на оплату №202 від 02.02.2015 (а.с.30).
На підставі заяви ОСОБА_3, про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу №PL261697Га/13скв від 04.10.2013 (а.с.16-21), страхового акту №1.003.15.01841/VESKO 05857 від 12.03.2015 (а.с.32-33), позивач на виконання умов договору страхування наземного транспорту №PL261697Га/13скв від 04.10.2013, здійснив страхове відшкодування ОСОБА_3 в загальному розмірі 160963, 34 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №162831 від 13.03.2015 на суму 160963,34 грн. (а.с.34).
Як свідчить з матеріалів справи Позивач звертався до страхової компанії "Країна", де саме був застрахований автомобіль НОМЕР_3, що підтверджується полісом №АІ 5369208 щодо виплати страхового відшкодування з заявою про виплату страхового відшкодування. СК "Країна" сплачено Позивачу стразове відшкодування в розмірі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11003 від 28.09.2015 (а.с.43).
За доводами позивача, в зв'язку з тим, що ДТП сталось з вини водія транспортного засобу Mersedes номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2, який керував транспортним засобом ніби то при виконанні своїх трудових обов'язків, у позивача, як страхової компанії, виникло право регресної вимоги до відповідача по справі, як роботодавця ОСОБА_2
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а тому до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтями 1166 та 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, та в разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено підстави для подачі регресного позову.
Приписами вказаної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.. 33.1.2 п.33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Тобто зазначена стаття передбачає наявність у страховика права не пред'явлення регресного позову, а не відсутність цього права.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їх співробітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з індивідуальної відомості з Пенсійного фонду України, щодо ОСОБА_2, про місце його роботи за звітній період 2015 рік, ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з відповідачем на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.
Посилання позивача на постанову ОСОБА_4 - Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, вказано про наявність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_2 не приймаються судом, з огляду на наступне.
Частиною 4 ст. 35 ГПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, факт знаходження ОСОБА_2 із відповідачем не є преюдиційним, а повинен доводитись при розгляді даної справи у загальному порядку, при цьому дані обставини спростовуються довідкою №57 від 07.02.2017 та відомостями з Пенсійного фонду України.
Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки, таким чином позивач не позбавлений права вимоги сплати такого відшкодування від особи, яку визнано винною у скоєнні ДТП, відповідно до ОСОБА_4 - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.03.2015 року по справі №199/1327/15-п (3/199/641/15).
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з п.2.1.Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс" про стягнення 110 963,34 грн. - є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.03.2017
Суддя ОСОБА_5