Справа № 686/22937/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
28 лютого 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (далі - позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу,
Позивач в листопаді 2016 року звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом в якому просив: скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу ВП №29044831 від 08.11.2016.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.12.2016 адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що предметом заявленого позову є скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу. Стягувачем за даною постановою є держава в інтересах якої виступає управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій. Тобто спір виник не з приводу прийняття державним виконавцем рішення щодо виконання рішення суду у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 КАС України, а з приводу винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу, яка є окремим виконавчим документом.
Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому підлягає поверненню із роз'ясненням, що розгляд даного позову віднесено до предметної підсудності окружного адміністративного суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Статтею 18 КАС України встановлені правила предметної підсудності адміністративних справ, які поряд з правилами територіальної та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.
Правила предметної підсудності дозволяють визначити, адміністративний суд якої ланки розглядатиме адміністративну справу у першій інстанції.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 18 місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно ч. 6 ст. 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої ст. 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Також, у п. 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (далі - Постанова №3), визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 12.09.2014 № 14 "Про внесення доповнення до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", доповнено пункт 9 Постанови № 3 абзацом другим такого змісту: "При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень (пункт 5 частини першої статті 18 КАС України)".
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішення питання посилався на вищевказану Постанову №3 в редакції від 13.12.2010, яка станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції втратила чинність та викладена в іншій редакції.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 18 та ч. 6 ст. 181 КАС України закріплено норму, згідно з якою адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
При цьому, місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.
Апеляційний суд також зазначає, що законодавство не виділяє рішення державного виконавця про стягнення виконавчого збору чи накладення штрафу в окрему категорію, і тому посилання суду першої інстанції на те, що такі рішення підлягають виконанню за межами виконавчого провадження по рішенню суду, а отже і оскарженню до окружного адміністративного суду є безпідставними.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України 08.11.2016 у справі ДП "Придніпровська залізниця" до Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, справи предметом яких є визнання протиправними дій та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, винесеної органами ДВС за наслідками виконання судового рішення є підсудними тому суду, який виніс судове рішення та видав виконавчий лист про його виконання.
Згідно вимог ч. 2 ст. 244-2 КАС України зазначена правова позиція має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм.
Оскільки, позивач є стороною у виконавчому провадженні, спірні правовідносини виникли у межах виконання виконавчого листа місцевого загального суду, та з урахування наведених норм права та правових висновків, суд першої інстанції повертаючи адміністративний позов дійшов помилкового висновку про те, що вказаний спір не підсудний Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому задовольнити.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2016 року - скасувати.
Справу направити до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для продовження розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.