01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
01 березня 2017 року Справа № 826/17623/15
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форвард 2014» до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард 2014» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. №№ 0004442208, 0004452208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Форвард 2014» (далі - ТОВ «Форвард 2014») є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ДПІ в Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.
01.08.2014 р. між позивачем і ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Галеон Трейд», ТОВ «Будмонтажінвест», ТОВ «Омега-Метал» було укладено договори поставки товарів №№ ФД 2014/4, ФД 2014/1, ФД 2014/5, ФД 2014/2, предметом яких є модеми, аксесуари, супутні та комплектуючі товари, інше обладнання для мобільного зв'язку/доступу до мережі «Інтернет», стартові пакети, скетч-картки, електронні ваучери поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку, інша «Prepaid продукція».
05.08.2014 р. між позивачем і ТОВ «Успіх ЮА» укладено договір поставки товарів № ФД 2014/7, предметом якого є обладнання для мобільного зв'язку/доступу до мережі «Інтернет», стартові пакети, скетч-картки, електронні ваучери поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку, інша «Prepaid продукція».
06.08.2014 р. між позивачем і ТОВ «Ф-Самме» укладено договір поставки товарів № ФД 2014/8, предметом якого є обладнання для мобільного зв'язку/доступу до мережі «Інтернет», стартові пакети, скетч-картки, електронні ваучери поповнення рахунку мобільного зв'язку без активації послуги зв'язку, інша «Prepaid продукція».
За умовами зазначених договорів позивач є постачальником товарів, а його контрагенти - покупцями; поставка товарів здійснюється на умовах Інкотермс-2010 EXW, тобто шляхом самовивозу покупцем.
Товарність господарських операцій за вказаними договорами підтверджується видатковими накладеними, які підписані уповноваженими особами контрагентів за відповідними довіреностями, податковими накладними.
Крім того, зазначені операції відображені в оборотно-сальдових відомостях ТОВ «Форвард 2014».
Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 14.07.2015 р. № 3738/26-58-22-02-17-39211647.
У зазначеному акті перевірки контролюючим органом зафіксовано порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1. ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5. ст. 135, п. 137.10. ст. 137 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 29 377 260 грн., п. 2.8 розділу 2, п.п. 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. № 637, у результаті перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 41 883,70 грн., у тому числі по періодам: за 28.11.2014 р. - 20300,82 грн.; за 29.11.2014 р. - 21 582,88 грн.
Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Галеон Трейд», ТОВ «Будмонтажінвест», ТОВ «Омега-Метал», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Ф-Самме» не мають реального характеру, а також тим, що ним перевищено ліміт залишку готівки в касі.
На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 р.:
1) № 0004442208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 29 377 260,00 грн. - за основним платежем і нараховано 7 344 315 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;
2) № 0004452208, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в розмірі 83 767,40 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними ТОВ «Форвард 2014» звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції, вчинені між позивачем і ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Галеон Трейд», ТОВ «Будмонтажінвест», ТОВ «Омега-Метал», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Ф-Самме», є реальними та повністю підтверджуються належною первинною документацією, а також з того, що прибуткові та видаткові касові ордери містять підписи одержувачів коштів та складені у відповідності до вимог законодавства і відповідачем не доведено порушення ТОВ «Форвард 2014» порядку ведення касових операцій.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
У пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, закріплено, що прибуток з джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України у вищезазначеній редакції, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності нарахування платником податків його податкових зобов'язань належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.
При цьому, зазначені обставини, зокрема доходи і витрати суб'єкта господарювання, повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV.
Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, товарність господарських операцій позивача з ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Галеон Трейд», ТОВ «Будмонтажінвест», ТОВ «Омега-Метал», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Ф-Самме» підтверджується відповідними первинними документи, а саме видатковими та податковими накладеними, довіреностями на отримання товару, складеними у відповідності з вимогами ст. 9 Закону № 996-XIV.
При цьому, економічна доцільність вчинення позивачем як постачальником таких операцій, а також мета їх здійснення - отримання прибутку, вбачається з наявних у справі оборотно-сальдових відомостей.
Колегія суддів також зазначає, що вид та предмет спірних операцій відповідає видам діяльності ТОВ «Форвард 2014» за КВЕД, а саме: діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, надання інших допоміжних комерційних послуг, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, інша діяльність у сфері електрозв'язку, що у сукупності з вищенаведеними обставинами справи підтверджує їх ділову мету.
Більш того, у відповідності до довідок від 17.02.2015 р. № 114/26-58-22-02-18-39211647, від 10.03.2015 р. № 138/26-58-22-02-18-39211647, від 23.03.2015 р. № 26-58-22-02-18-39211647 /Т.14 а.с.136-250, Т.1 15 а.с.1-35/ податковим органом вже проводились перевірки правомірності формування позивачем показників його податкової звітності по правовідносинам з ТОВ «Будмонтажінвест», ТОВ «Омега-Метал», ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «Галеон Трейд», ТОВ «Ф-Самме» по їх правовідносинам у 2014 році і за результатами таких перевірок зроблено висновки про реальність таких господарських операцій.
Однак, у липні 2015 року перевіркою, на підставі акту якої відповідачем винесені оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, зроблені протилежні висновки, що не ґрунтується на жодній нормі податкового законодавства і вказує на порушення контролюючим органом при їх прийнятті принципів виваженості, своєчасності і забезпечення балансу інтересів.
При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним
Доводи апеляційної скарги про те, що директор контрагентів позивача - ТОВ «Сакура Трейд» і ТОВ «Галеон Трейд» ОСОБА_2 заперечила свою участь у господарській діяльності цих товариств, колегія суддів до уваги не приймає та вважає необґрунтованими, оскільки у період вчинення спірних господарських операцій директорами вказаних товариств були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто зовсім інші особи, від імені яких й підписані відповідні первинні документи.
Посилання апелянта на результати перевірок господарської діяльності контрагентів позивача, відомості щодо них в АІС, а також те, що Прокуратурою м. Києва проводиться досудове розслідування за фактом зловживання службовими особами РУ ГУ ДФС у м. Києві щодо прикриття незаконної діяльності ряду підприємств, зокрема ТОВ «Успіх ЮА», апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670, висновки якої, у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норми права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.
Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.
У контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що у судовому засіданні представник апелянта зазначив, що на теперішній час відсутні судові рішення, зокрема вироки щодо притягнення до відповідальності будь-якого з контрагентів позивача (його посадової особи), і апелянтом не виконано ухвалу КААС від 21.12.2016 р. про витребування доказів щодо надання відомостей про наявність кримінальних проваджень у відношенні посадових осіб контрагентів ТОВ «Форвард 2014»: ТОВ «Сакура Трейд», ТОВ «Галеон Трейд», ТОВ «Ф-Самме», ТОВ «Успіх Юа», ТОВ «Омега-Метал», ТОВ «Будмонтажінвест» та належним чином завірених копій процесуальних рішень, прийнятих у їх межах, зокрема протоколів допиту посадових осіб вказаних товариств, та/або відповідних судових вироків /Т.20 а.с.81-82/, а лише надані додаткові пояснення та акти й інші службові документи податкових органів.
Доводи апелянта щодо не підтвердження подальшого руху товару за спірними операціями, судова колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та взагалі вказують на опосередковане дослідження податковим органом відповідних правовідносин, оскільки позивач є не покупцем у спірних господарських операціях, а постачальником товарів і перевірці підлягає факт наявності саме в нього таких товарів, що підтверджується матеріалами справи і апелянтом не спростовано. Відносини ж щодо подальшого використання (реалізації) товарів, придбаних у позивача, його контрагентами не входять до кола спірних правовідносин і позивач не повинен доводити факт використання таких товарів у господарській діяльності інших суб'єктів.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, відповідно до вимог ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0004442208.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, в частині щодо решти позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, пунктом 1.2 Положення № 637 передбачено, що готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.
Каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.
Касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі;
Касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Згідно з п. 2.8, 3.1, 3.4, 3.5 Положення № 637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.
Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.
Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.
Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.
Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
Підприємства, що займаються закупівлею товарів сільськогосподарської продукції, проведення розрахунків за які не врегульовано законодавством України, можуть проводити видачу готівки здавальникам такої сільськогосподарської продукції за відомостями, в яких зазначаються прізвища здавальників, їх адреси, обсяги зданої продукції і сума виплаченої готівки, що засвідчуються підписом здавальника.
У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.
Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.
Якщо підприємство (підприємець) надає держателям електронних платіжних засобів послуги з видачі готівки за допомогою платіжного термінала (імпринтера), то на підставі квитанцій платіжного термінала (сліпів) таким підприємством складається видатковий касовий ордер на загальну суму проведених операцій за день та здійснюється відповідний запис у касовій книзі.
Таким чином, законодавством регламентовано обов'язок суб'єктів господарювання дотримуватися ліміту готівки в касі та порядок оформлення її видачі, зокрема шляхом складання видаткових касових ордерів, що посвідчуються підписом одержувача готівки.
Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, прибуткові касові ордери від 28.11.2014 року № 21 та від 18.12.2014 року № 22, а також видаткові касові ордери від 28.11.2014 року №№ 27,28,29 та 29.12.2014 року №№ 31,32,33 містять підписи одержувачів коштів та відповідають вимогам п.п. 3.4, 3.5 Положення № 637.
Крім того, відомістю на виплату грошових коштів № 12 за листопад 2014 рік підтверджується, що сума коштів в розмірі 20300,82 грн. (заробітна плата за листопад 2014 року) була отримана працівниками ТОВ «Форвард 2014» у період з 28.11.2014 року по 30.11.2014 року, що підтверджується їх підписами, тобто в межах 3-денного строку для виплати заробітної плати, а також відомістю на виплату грошових коштів № 15 за грудень 2014 рік сума коштів в розмірі 21582,88 грн. (заробітна плата за грудень 2014 року) була отримана працівниками ТОВ «Форвард 2014» у період з 29.12.2014 року по 31.12.2014 року, що підтверджується їх підписами, тобто в межах 3-денного строку для виплати заробітної плати.
З огляду на це, судова колегія вважає безпідставним притягнення податковим органом позивача до відповідальності за перевищення ліміту готівки в касі на суму 41883,70 грн. (з яких 20300,82 грн. - за 28.11.2014 р. та 21582,88 грн. - за 29.11.2014 р.) та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0004452208.
Приходячи до такого висновку, апеляційний суд, у відповідності до вимог ст.86 КАС України, також враховує у сукупності з вищезазначеними доказами й висновок комісійного експертного економічного дослідження від 27.08.2015 р. № 144, яким зокрема встановлено, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем пункту 2.8 розділу 2, пунктів 3.4, 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 15.12.2004 року, не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. №№ 0004442208, 0004452208 та не переконав суд у своїй правоті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року - без змін.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06 березня 2017 року.
Головуючий суддя:
Судді
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Кобаль М.І.