Справа: № 826/1267/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
02 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.,
за участі :
секретар с/з Кузик М.А.
пр-к апелянта Базя Я.О.
пр-к відповідача Мартинов К.В.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення,
Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 02 жовтня 2015 року № 0008122208.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Телко-Україна" (код ЄДРПОУ 32856918) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатом якої складно акт від 25 вересня 2015 року №454/26-59-22-08/32856918.
В зазначеному акті встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 539 788, в тому числі по періодах: за січень 2014 року - 43 498,00 грн., за лютий 2014 року - 66 480,00 грн., за березень 2014 року - 429 810,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 02 жовтня 2015 року № 0008122208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 674 735,00 грн., у тому числі за основним платежем на 539 788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 134 947,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності реального виконання спірних операцій.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні що постачальник ТОВ "Телко-Україна" - ТОВ З ІІ «БНХ Україна» виписав податкові накладні, на яких електронний цифровий підпис, що накладається при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, не належить особі, підписом якої скріплені такі податкові накладні при їх видачі покупцю.
Податковий орган зазначав, що оскільки податкові накладні, виписані контрагентом позивача з порушенням порядку їх заповнення, то останні не можуть бути підставою для формування податкового кредиту ТОВ «Телко України».
З матеріалів справи вбачається, що між "Телко-Україна" (покупець) та ТОВ З ІІ "БНХ Україна" (постачальник) укладено договір поставки від 09 грудня 2014 року №10/02/14, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти у власність та оплатити у термін, встановлений даним договором, товар. Найменування, кількість, одиниця вимірювання, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати та термін поставки кожної партії товару визначається сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору
За результати господарських операцій на виконання вказаного договору ТОВ З ІІ "БНХ Україна" були виписані на адресу ТОВ "Телко-Україна" податкові накладні, які в паперовому вигляді від імені ТОВ З ІІ "БНХ Україна" підписані ОСОБА_5.
Натомість, прізвище особи, електронний цифровий підпис якої, вчинено на податкових накладних при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних - ОСОБА_6
Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; ) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); й) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Отже, платник податків має право відносити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі податкової накладної, що містить всі необхідні реквізити, що визначенні положеннями пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст.201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Пунктом 201.6 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246) продавець складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.
Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
За відсутності у продавця посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Продавець, що є фізичною особою - підприємцем, накладає електронний цифровий підпис у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис фізичної особи - підприємця; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця.
На час видання податкових накладних, з приводу яких виникли спірні правовідносини діяли Порядок заповнення податкової накладеної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379, , який набрав чинності 16 грудня 2011 року та діяв до 14 січня 2014 року (далі - Порядок № 1379), а з 14 січня 2014 року Порядок, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10, (далі - Порядок № 10).
Відповідно до пункту 16 Порядку №1379 та пункту 18 Порядку №10 усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Абзацом 3 пункту 18 Порядку №10 також передбачено, що у разі складання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі електронний цифровий підпис посадових осіб платника податку накладається у порядку, визначеному законодавством.
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 року № 852-VI (далі - Закон №852), визначено, що електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних.
Абзацом 13 статті 1 Закону №852 передбачено, що підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.
З викладеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків забезпечити підписання податкової накладної в паперовому та електронному вигляді однією і тією ж особо.
Натомість, в пункті 201.1 статті 201 ПК України чітко закріплено, що у разі складання податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
При цьому, покупець товару має право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Чинне законодавство не містить заборон щодо формування даних податкового обліку на підставі отриманих податкових накладних, паперова й електронна форми яких підписана хоч і різними, але уповноваженими на таке підписання особами.
Як вбачається із матеріалів справи, податкові накладні, складені контрагентом позивача та які зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, були підписані електронним підписом уповноваженої особи ( директором товариства ОСОБА_6), прийняті податковим органом, що підтверджується відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи.
Акт перевірки не містить жодних посилань на факти, які б свідчили про відсутність повноважень щодо накладення електронного цифрового підпису під час реєстрації податкових накладних у особи, яка таку реєстрацію здійснила.
Податкові накладні, отримані позивачем в паперовому вигляду та складені за спірними операціями з ТОВ З ІІ «БНХ Україна», підписані ОСОБА_5, яка відповідно до наданих позивачем доказів (накази про призначення на посаду, накази про надання права підпису, посадова інструкція головного бухгалтера а.с.225-235) в спірний період перебувала на посаді головного бухгалтера управління економіки, бухгалтерського обліку і оподаткування, тобто є особою уповноваженою на таке підписання.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач включав до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, паперова й електронна форми яких підписані особами, повноваження яких підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків забезпечити підписання податкової накладної в паперовому та електронному вигляді однією і тією ж особою, то висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства є безпідставними та помилковими.
Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
Щодо висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем реального виконання спірних операцій, то колегія суддів зазначає наступне.
Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, вийшов за межі доводів позовної заяви, та за наслідками дослідження наданих позивачем доказів вказував на відсутність фактичного виконання зазначених вище господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеним вище контрагентом достовірних доказів, а саме: відповідності поставлених товарів технічним умовам або ГОСТам, докази наявності складських приміщень, довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору не було враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Так, частинами 4 та 5 зазначеної статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Під час розгляду даної справи судам необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Разом з тим, в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції не було витребувано належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування фактичних обставин у межах спірних правовідносин, які суд визнав встановленими.
Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Разом з тим, суд першої інстанції не вжив заходів щодо витребування у сторін доказів, які підтверджують або спростовують правомірність їхніх доводів і заперечень, не дослідив усю сукупність обставин стосовно дійсного виконання розглядуваних операцій.
Натомість, позивачем було надано суду апеляційної інстанції додаткові докази, на підтвердження факту здійснення господарських операцій.
Аналіз наданих позивачем документів первісного бухгалтерського обліку дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за зазначеним договором укладеним між позивачем та контрагентом.
В той час, податковим органом не заперечується факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ З ІІ «БНХ Україна».
Разом з тим, вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом першої інстанції враховані не були.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, внаслідок чого рішення суду ухвалено не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, яке регулює спірні правовідносини.
Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд зазначає, що витрати відшкодовуються лише в обсязі, який підтверджено документально, тобто письмовими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 10 121,03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7003 від 18.01.2016, при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 11 133 грн. 13 коп., що підтверджується платіжним доручення № 1550 від 16.12.2016.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 21 254, 16 грн. грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 02 жовтня 2015 року № 0008122208.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (ЄДРПОУ 32856918) сплачені ним судові витрати в розмірі
21 254, 16 грн. (двадцять одна тисяча двісті п'ятдесят чотири грн. 16 коп.).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 06.03.2017.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.