Справа № 688/3470/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Огороднік І.В.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
02 березня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дій та зобов'язати виплатити пенсію за віком,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком з 01 червня 2015 року та зобов'язання відповідача виплачувати позивачу пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з01 червня 2015 року.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до трудової книжки ОСОБА_2 з 21 червня 1987 року обрана суддею Борщівського районного суду Тернопільської області, з 20 липня 2001 року працює суддею, заступником голови та головою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області.
Починаючи з 03 січня 2012 року ОСОБА_2 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і вона перебуває на обліку як пенсіонерка у Славутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України.
Проте, з 01 квітня 2015 року позивачці припинено виплату пенсії за віком.
За таких обставин, ОСОБА_2 звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак, листом від 15.08.2016 року №67/В-14 у виплаті пенсії відмовлено.
В обґрунтування відмови відповідач зазначив про те, що відповідно до Закону України від 2.03.2015 року №213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (зі змінами , внесеними згідно із Законом № 900 від 23.12.2015 року) тимчасово на період з 01.04.2015 по 31.12.2015 р. встановлено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам незалежно від дати призначення пенсії. Це стосується державних службовців, прокурорів, суддів, народних депутатів, деяких інших категорій працівників. Пенсії, призначені відповідно до законодавства України у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсій в порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», «Про статус народного депутата України», не виплачуються. З 01.01.2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року №911 продовжено особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам у 2016 році, зокрема, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів» призначені пенсії, щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9»Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дїї, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дїї. Судові рішення повннні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, що не суперечить їй.
Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 18.06.2007 року № 4-рп-2007 вказував на недопустимість невиплати певним категоріям працівників пенсії в період їх роботи, зазначивши, що Конституція України не допускае будь-яких обмежень у правах громадян за ознаками майнового стану, зокрема, в залежності від отримання працюючими пенсіонерами заробітної плати.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-1 визначено рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Припинення виплати пенсії є дискримінацією особи в розумінні Закону України «Про засади запобігання та протидіі дискримінаціі в Україні». Крім того, запровадження тимчасових обмежень у виплаті пенсій особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суперечить ст. 2 Загальної Декларації Прав Людини, п. 2 ст. 2 та ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ст. 14, ст.1 Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат.
Відповідно до п. 5 розділу розділу 111 «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу, «Про прокуратуру» «Про судоустрій і статус суддів» та інших спеціальних законів.
Проте, вказаний закон до 01 червня 2015 року не прийнятий, а тому з 01 червня 2015 року втратили чинність, зокрема норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими законами не призначаються.
При цьому, особам, які підпадають під дію Закону «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, посада судді з 01 червня 2015 року не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та довічного щомісячного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим, передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали і з 01 червня 2015 року і виплата пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає відновленню.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2016 року.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для припинення виплати позивачці пенсії за віком.
З огляду на вищезазначене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Славутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.