Справа № 824/549/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
02 березня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
01 березня 2017 року на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу (вх.№ 385/17) від позивача.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явивилися.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 12 травня 2006 року позивач призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину. Під час призову, згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , прізвище позивача зазначено " ОСОБА_2 " (а.с. 7).
15 вересня 2007 року позивач одружився і змінив своє прізвище " ОСОБА_2 " на прізвище дружини " ОСОБА_3 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 9).
25 березня 2014 року позивача призвано у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" (а.с. 7-8).
У період несення військової служби та по 27 квітня 2015 року накази про мобілізацію (призов), переміщення у військових частинах, про демобілізацію стосовно позивача видавалися на прізвище " ОСОБА_2 ", що підтверджується витягами з наказів від 02 червня 2014 року № 53, від 23 червня 2014 року № 36, від 08 серпня 2014 року № 120, від 22 серпня 2014 року № 98 (а.с.10-15).
Також відповідно до довідки військової частини польової почти НОМЕР_3 від 21 червня 2016 року №5889 позивач за прізвищем " ОСОБА_2 " брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності та суверенітету територіальної цілісності України, в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 16).
18 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького обласного військового комісаріату з заявою про надання статусу учасника бойових дій, надавши відповідні документи, в яких прізвище позивача зазначено як " ОСОБА_2 ".
25 липня 2016 року рішенням, оформленим протоколом № 18, комісією з питань розгляду матеріалів про надання статусу учасника бойових дій при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв'язку з невідповідністю паспортних даних з даними, які містяться у військовому квитку та документах, що підтверджують участь у проведенні АТО (а.с. 39-40).
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було подано до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій при Чернівецькому обласному військовому комісаріаті усі встановлені законом документи, що дають підстави для прийняття рішення про надання особі статусу учасника бойових дій, у зв'язку із чим відмова відповідача у наданні статусу учасника бойових є протиправною.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час
Положеннями п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-XII встановлено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Так, згідно з п. 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого Постановою Кабінетув від 20 серпня 2014 року № 413 (далі - Порядок №413) статус учасника бойових дій надається:
військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За приписами абз. 1 п. 2-1 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Положеннями п. 4 Порядку № 413 передбачено, зокрема, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Відповідно до п. 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:
комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС (далі - комісія);
міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.
Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.
Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінсоцполітики. До складу міжвідомчої комісії включаються фахівці Міноборони, МВС, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральної прокуратури України, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, ДФС. Також можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
Згідно з абз. 1 п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
За приписами абз. 3 п. 8 Порядку № 413 у разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.
В той же час, відповідно до п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200 (далі - Положення № 200) у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій стала невідповідність паспортних даних ОСОБА_1 з даними, які містяться у військовому квитку та документах, що підтверджують участь у проведенні АТО, оскільки останні документи видані на прізвище " ОСОБА_2 ".
Розглядаючи доводи апелянта щодо правомірності відмови у наданні стутусу учасника бойових дій, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до вказаних вище положень, комісія при вивченні та перевірці документів, які подаються для надання статусу учасника бойових дій, повинна перевірити правильність та достовірність відомостей, зазначених у поданих документах. При цьому, одним із основних моментів, які підлягають з'ясуванню, є відповідність особистих даних особи, зазначених в паспорті, із тими, які містяться в документах, що підтверджують участь в бойових діях.
У разі наявності розбіжностей щодо прізвища, імені, по батькові особи з іншими поданими до розгляду комісії документами - комісія не уповноважена встановлювати факт належності таких документів заявнику.
В свою чергу, положення п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК Ураїни передбачають, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦПК заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Крім того, згідно з ч. 10 ст. 38 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII призовники та військовозобов'язані в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про це орган, де вони перебувають на військовому обліку. В порушення вимог ч. 10 ст. 38 вказаного вище Закону, позивач не повідомив про зміну прізвища в орган, де перебував на військовому обліку.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта, що за відсутності рішення суду про встановлення факту належності ОСОБА_1 , документів, виданих на прізвище " ОСОБА_2 ", що підтверджують участь в проведенні АТО, комісія не мала повноважень самостійно встановлювати належність таких документів позивачу, а відтак рішення про відмову у наданні стутусу учасника бойових дій є правомірним.
Також колегія суддів вказує, що висновки суду першої щодо не здійснення відповідачем необхідних дій для перевірки відомостей, зазначених у поданих заявником документах є помилковими, оскільки в даному випадку відповідачем не ставились під сумнів відомості, вказані в поданих документах, а наголошувалось на необхідносі встановленні факту належності документів, виданих на прізвище " ОСОБА_2 " ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відмова відповідача у наданні позивачу статусу учасника бойових дій не позбавляє останнього права на повторне звернення за наданням цього статусу в разі наявності рішення суду щодо встановлення факту належності документів, виданих на прізвище " ОСОБА_2 ", як це передбачено п. 14 Положення № 200.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що в оскаржуваному рішені не надано належної оцінки вказаним вище обставинам та зібраним по справі доказам, а також судом першої інстанції невірно застосувано норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанова суду першої інстанції скасувати.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити повністю.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії відмовити
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.