Справа № 127/16370/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жмудь О.О.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
02 березня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинення дій,
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України у м. Вінниці (УПФ України у м. Вінниці) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії), виходячи із розміру 88% від середньомісячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 07 червня 2016 року №18/199 починаючи з 01 грудня 2015 року без обмеження розміру.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач в судове засідання не з'явився, проте до початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №3714 від представника позивача надійшло клопотання з проханням відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з хворобою, про що надав довідку.
Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а також вимоги ч. 1 ст. 122 КАС України колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні даного клопотання.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу призначено пенсію за вислугу років з вересня 2010 року у розмірі 88% суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно правових актів" з 01 грудня 2015 року збільшено заробітну плату працівникам прокуратури, що є підставою для перерахунку пенсії і не визначає відсотки заробітку з якого призначається пенсія, а визначає розмір заробітної плати.
07 липня 2016 року ОСОБА_2 подано до УПФ України у м. Вінниці заяву щодо перерахунку раніше призначеної пенсії в розмір 88% та у відповідності до довідки прокуратури Вінницької області №18/199 від 07 червня 2016 року без обмеження граничного розміру пенсії.
Повідомленням УПФ України у м. Вінниці від 11 липня 2016 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.
Не погодившись із відмовою у перерахунку йому пенсії, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку діям відповідача колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено судом, позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 1999 році за вислугою років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (Закон №1789) (в редакції, чинній на час набуття такого права).
Згідно із ч. 13 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Частиною 18 статті 50-1 Закону №1789 визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій проводився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 №76-VIII (Закон №76) внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Так, 15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення : Закон України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., №53, ст. 79-3, №50, ст. 474; 1995 р., №11, ст. 71, №34, ст. 268; 2001 р., №9, ст. 38, №44, ст. 233; 2002 р., №17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., №29, ст. 233, №30, ст. 247; 2004 р., №8, ст. 66; 2005 р., №2, ст. 32, №6, ст. 132, №11, ст. 198; 2006 р., №1, ст. 18, №19 - 20, ст. 156; 2007 р., №7 - 8, ст. 66, №33, ст. 442; 2008 р., №№5 - 8, ст. 78, №48, ст. 357; 2010 р., №37, ст. 497, №№41 - 45, ст. 529; 2011 р., №23, ст. 160, №30, ст. 279; 2012 р., №12 - 13, ст. 82; 2013 р., №14, ст. 89, №21, ст. 20-8, №37, ст. 490, №39, ст. 517; 2014 р., №11, ст. 132, №17, ст. 593, 20 - 21, ст. 745, №22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року №1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року;
Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України " Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.
На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яка ним отримувалась до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При вирішенні спірних правовідносин колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року №2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 виходячи з розміру 88 % від загальної місячної заробітної плати, оскільки відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.