28 лютого 2017 р.Справа № 816/1915/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Кононенко З.О.
Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 816/1915/16
за позовом ОСОБА_1
до Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я та Міністерства надзвичайних ситуацій
про зобов'язання вчинити певні дії,
24 жовтня 2016 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я та Міністерства надзвичайних ситуацій, в якому просив суд зобов'язати відповідача прийняти до розгляду медичну справу ОСОБА_1 та провести експертизу щодо встановлення причинного зв'язку хвороби ОСОБА_1 та інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що вважає протиправною відмову у розгляді документів щодо встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи через відсутність у нього посвідчення особи, постаждалої від наслідків аварії на ЧАЕС. Зауважував, що у відповідності до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на встановлення такого статусу, оскільки хворий на рак щитовидної залози.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров'я та Міністерства надзвичайних ситуацій про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачу згідно виписки акту огляду МСЕК до довідки 10 ААА № 195823 від 19.12.2013 Полтавським обласним центром медико-соціальної експертизи встановлено другу групу інвалідності (з 17.12.2013) безстроково (а.с. 19). Діагноз МСЕК - С73(6), що згідно Міжнародної класифікації хвороб розшифровується як злоякісне новоутворення щитовидної залози.
При цьому, вищевказаним актом огляду МСЕК встановлено причинний зв'язок інвалідності із проходженням служби в органах внутрішніх справ (ОВС).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується ОСОБА_1, що до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не належить, статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи він не має та не мав такого статусу і у дитячому віці.
27.02.2016 року позивач звернувся до ЦМЕК МОЗ та МНС України із заявою про встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я та наслідками Чорнобильської катастрофи та пакетом документів (а.с. 20-26).
Листом від 02.03.2016 № 6985 відповідачем Повідомлено ОСОБА_1, що для розгляду його медичної експертної справи на предмет встановлення причинного зв'язку захворювання із впливом аварії на ЧАЕС, необхідно надіслати на адресу комісії нотаріально завірену копію посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС встановленого зразка, після чого медична експертна справа буде розглянута на черговому засіданні ЦМЕК (а.с. 32).
Не погоджуючись із вказаною відповіддю позивач направив іншу заяву, в якій повідомляв, що при наявності посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС та наданої йому 2 групи інвалідності безстроково, він би не звертався до ЦМЕК (а.с. 28).
Листом Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України ОСОБА_1 повторно повідомлено, що якщо він не має статусу особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, розгляд медичної експертної справи на Центральній міжвідомчій експертній комісії неможливий (а.с. 33).
18.04.2016 позивач звернувся до Міністра охорони здоров'я України з проханням: зобов'язати сектор радіаційної безпеки та медичних проблем наслідків аварії на ЧАЕС управління спеціалізованої медичної допомоги МОЗ України за результатами розгляду наданої ОСОБА_1 медичної документації підготувати письмовий висновок та передати медичну справу на позачергове засідання до Центральної МЕК для прийняття відповідного рішення; зобов'язати Центральну МЕК всебічно розглянути заяву позивача від 27.02.2016 з конкретним вивченням наданої ним медичної документації (а.с. 30).
Однак листом від 28.05.2016 № 8576 Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України позивача знову повідомлено, що він не має статусу особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог чинного законодавства розгляд його медичної експертної справи неможливий. Повідомлено також, що встановленням статусу постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС та видачею відповідного посвідчення займаються державні адміністрації за місцем проживання (а.с. 34-35).
Позивач не погодився із такими рішеннями відповідача, оскільки він не має та ніколи не мав статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, але вважає, що ч. 3 ст. 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає йому право на встановлення причинного зв'язку інвалідності із Чорнобильською катастрофою без статусу потерпілого.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відмова відповідача у встановленні причинного зв'язку хвороби ОСОБА_1 та інвалідністю з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС є обґрунтованою, тобто прийнятою з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи віднесено також неповнолітніх дітей, зазначених у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу), визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Відповідно до ст. 12 Закону, причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Неповнолітнім дітям, зазначеним у статті 27 цього Закону, в разі захворювання причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи встановлюється відповідно до частини першої цієї статті.
На встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа:
- зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону;
- народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих;
- хворих на рак щитовидної залози.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довгалівка Миргородського району Полтавської області.
26.04.1986 у віці 17 років, будучи учнем 10 класу Хомутецької середньої школи, позивач брав участь у спортивних змаганнях, що підтверджується доданими копіями грамоти, диплома та залікової класифікаційної книжки спортсмена від 26.04.1986 (а.с. 10-13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 18 років, та з грудня 1986 року по грудень 1988 року позивач перебував на службі в Збройних силах України, а з березня 1989 - в органах МВС.
За змістом позовної заяви в червні 1989 року позивач обстежений в Полтавському облонкодиспансері, в результаті чого йому було встановлено діагноз С-r щитовидної залози, ст. ІІІ, "М" в лімфовузлі шиї зправа, кл. гр. ІІІ. 22.06.1989 ОСОБА_1 виконано тотально-субтотальну резекцію щитовидної залози з дисекцією шиї праворуч.
Згідно довідки Кременчуцького міського онкодиспансеру від 24.11.1989 № 72 ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку в Кременчуцькому онкодиспансері щодо захворювання щитовидної залози, ст. ІІІ, стан після операції та променевої терапії. За характером захворювання і станом здоров'я фізичні навантаження протипоказані (а.с. 18).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення;
2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років;
5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України;
6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону.
Відповідно до ст. 27 Закону, до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які:
1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку;
2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення;
3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення;
4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю;
5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу;
7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Порядок проведення експертизи встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС врегульовано Положенням про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 30.05.1997 № 166/129 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10.10.2012 " 789/1248). (далі - Положення).
Відповідно до п. 1.3 Положення, основною метою системи експертизи є з'ясування причин та обставин виникнення захворювань та ускладнень їх перебігу та наявності можливого впливу іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на їх розвиток та прогресування, обґрунтоване підтвердження такого зв'язку у осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п. 1.4 Положення, експертизі щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС підлягають особи, які згідно з чинним законодавством мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був евакуйований із зони відчуження, не проживав на момент аварії чи протягом встановленого строку після аварії у зоні безумовного (обов'язкового) відселення чи зоні гарантованого добровільного відселення або зоні посиленого радіоекологічного контролю і у неповнолітньому віці не мав діагнозу рак щитовидної залози та статусу потерпілого у відповідності із нормами Закону №796-ХІІ.
Також, колегія суддів зауважує, що відповідно до виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 195823 від 19.12.2013 в якій зазначено, що причинний зв'язок другої групи інвалідності ОСОБА_1 з діагнозом С73(6) (що згідно Міжнародної класифікації хвороб розшифровується як злоякісне новоутворення щитовидної залози) вже встановлено у зв'язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши нормативно-правові акти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем обгрунтовано відмовлено у розгляді його медичної експертної справи на Центральній міжвідомчій експертній комісії на підставі пункту 1.4 Положенням про систему експертизи щодо встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року по справі № 816/1915/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2016р. по справі № 816/1915/16 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2017 р.