29 жовтня 2009 р. № 22/4-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:Першиков Є.В.
суддіДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р.
у справі
господарського суду № 22/4-09
Дніпропетровської області
за позовомвідкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля"
додержавного підприємства "Придніпровська залізниця"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -стягнення 113 106, 18 грн.
Шиян Є.І. (за дов. б/н від 21.12.08)
Трусова О.Г. (за дов. №354 від 01.01.09)
Салух Л.М. (за дов. №409 від 01.01.09)
Розпорядженням №02.03-10/711 від 28.10.2009 змінено склад колегії суддів у справі № 22/4-09, призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В. утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
У листопаді 2008 року відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до державного підприємства "Придніпровська залізниця" про зобов'язання залізницю повернути на особовий рахунок товариства 113 106, 18 грн., списаних залізницею з особового рахунку ВАТ "Павлоградвугілля" в ТехПД залізниці.
Позовні вимоги були вмотивовані безпідставним нарахуванням залізницею збору за зберігання вантажу та плати за користування вагонами. Документи на підставі яких, робиться зняття грошових коштів з особового рахунку платника для підписання ВАТ "Павлоградвугілля" не були надані взагалі, залізниця одноосібно склала акти загальної форми про відмову представника ВАТ "Павлоградвугілля" підписати накопичувальні картки та відомості користування вагонами і з порушенням Правил та умов договору, самостійно, без згоди вантажовласника списала кошти з особового рахунку ВАТ "Павлоградвугілля" в ТехПД.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009 (суддя: Пуппо Л.Д.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 ( головуючого судді: Герасименко І.М., суддів - Ясир Л.О., Пруднікова В.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів обґрунтовані тим, що порожні власні вагони, які перевозяться по повним перевізним документам із сплатою тарифу за перевезення по накладній, мають статус "вантажу"; за затримку вантажу під час перевезення з причин, які залежать від вантажоодержувача, вантажоодержувач сплачує залізниці плату за користування у відповідності із ст.119 Статуту залізниць України та на підставі Правил зберігання вантажів і Тарифного керівництва № 1 збір за зберігання. Згідно з Правилами розрахунків за перевезення у разі відмови представника вантажовласника підписати накопичувальні картки або відомості користування вагонами залізниця склала акти загальної форми та утримала нараховані суми із попередньої оплати на особовому рахунку платника.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Порушенням норм процесуального права ВАТ "Павлоградвугілля" вважає неповне встановлення обставин справи, оскільки товариство не відмовлялось від підпису відомостей користування вагонами та накопичувальних карток, а залізниця не довела в суді правомірність нарахування та списання спірної суми. Неправильним застосуванням норм матеріального права товариство вважає застосування судами до порожніх власних вагонів приписів Статуту залізниць в частині нарахування плати за користування та збору за зберігання, відсутність вини ВАТ "Павлоградвугілля" у надходженні йому надмірної кількості вагонів власності ВАТ "Лемтранс" понад переробну спроможність та понад місячний план навантаження, вважає, що товариство повинно бути звільнено від відповідальності на підставі ст.121 Статуту залізниць України.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 31.01.07р. сторони уклали договір №ПР/М/Нюп/07-12/388-У про організацію перевезень вантажів по залізницях України, за яким регулюються взаємовідносини сторін, що пов'язані з організацією та здійсненням перевезень вантажів шахт та підприємств ВАТ "Павлоградвугілля", а також надання додаткових послуг за узгодженими тарифами і ставками.
У відповідності до підпункту 2.2.3 договору, ВАТ "Павлоградвугілля" зобов'язане забезпечувати передоплату тарифу, а також додаткових платежів (збір за подачу-збирання, плату за користування вагонами тощо) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів, згідно Тарифного керівництва №1 та калькуляцій в розмірі 100 відсотків.
Господарськими судами встановлено, що в жовтні 2008 року на станції Ароматна та Богуславський на адресу ВАТ "Павлоградвугілля" надходили поїзда з порожніми вагонами власності ВАТ "Лемтранс" за повними комплектами перевізних документів під навантаження. Потік вагонів виявився значним. З метою недопущення скупчення вагонів і зупинки навантаження позивачем - ВАТ "Павлоградвугілля" на адресу залізниці надіслано лист №1/1807 від 21.10.2008 з проханням затримати вагони оператора ВАТ "Лемтранс" на підходах до станції Богуславський та 29.10.2008 лист № 1/1892 - на підходах до станції Ароматна.
На підставі листів позивача №1/1807 від 21.10.08р., №1/1830 від 22.10.08р., №3/1839 від 23.10.08р., №1/1854 від 24.10.08р., №1/1869 від 27.10.08р., №1/1887 від 29.10.08р., №1/1892 від 29.10.08р. залізницею були затримані вагони, які прямували на адресу позивача, по станціях Павлоград-1, Синельникове-1, Синельникове-2, Брагинівка, у зв'язку з неприйманням відкритим акціонерним товариством "Павлоградвугілля" цих вагонів.
25.10.2008р. та 29.10.2008р. на станціях Брагинівка, Синельникове-1, Синельникове-2, Павлоград-1 складені накази про затримку адресованих ВАТ "Павлоградвугілля" порожніх вагонів, а також акти та повідомлення про затримку цих вагонів.
Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено, що списання грошей з рахунку платника проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням в них відомостей при наданні послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Облік часу перебування вагонів на коліях залізниці здійснювався станціями за відомостями плати за користування вагонами та актами затримки вагонів. Суми, що підлягають стягненню, зазначені в накопичувальних картках.
Дані по спірних вагонах вносилися в накопичувальні картки станції Ароматна, від підпису яких представники ВАТ "Павлоградвугілля" відмовились, про що зазначено в актах загальної форми № 588т, 590т, 589т, 587т та станції Богуславський, від підпису яких представники ВАТ "Павлоградвугілля" відмовились, про що зазначено в акті загальної форми № 265.
08.11.08 з особового рахунку № 9001882 позивача за переліком залізничних документів № 0811 розрахунковим підрозділом залізниці - Технологічним центром з оброблення перевізних документів списано 113 106, 18 грн.
Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій правильно визначили та виходили з того, що порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів -сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.
Статтею 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Аналогічна норма міститься і в Правилах користування вагонами і контейнерами ( розділ 6 Правил перевезень вантажів).
Вказані Правила визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також вагонів, контейнерів, які належать підприємствам або орендовані ними.
У відповідності з пунктами 9, 10 Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією затримки у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Станція призначення, отримавши від станції затримки вагонів "Повідомлення про затримку вагонів", повинна інформувати вантажовласника (вантажоодержувача) про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення ( телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником), що встановлено п.10 Правил користування вагонами і контейнерами.
У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.
Натомість суди попередніх інстанцій при вирішенні справи по суті не перевірили дотримання Придніпровською залізницею цього порядку, обмежились наявністю в матеріалах справи копій повідомлень про затримку цих вагонів на станціях Брагинівка, Синельникове-1, Синельникове-2, Павлоград-1, і не витребували від залізниці доказів вручення копій цих повідомлень не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення вантажоодержувачеві, чим порушили вимоги ст.38, 43 Господарського процесуального кодексу України в частині всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи.
Вирішуючи справу по суті в частині нарахування залізницею збору за зберігання вантажу (власних порожніх вагонів) суди правильно виходили з пункту 8 Правил зберігання вантажів (розділ 7 Правил перевезень вантажів), згідно з яким збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо).
Правила зберігання вантажів установлюють, що збір за зберігання вантажів у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.
Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів; таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Оскільки стаття 908 Цивільного кодексу України і стаття 307 Господарського кодексу України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з норм Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1.
Норми статті 46 Статуту, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва №1 не передбачають укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладної). Підпункт 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 визначає, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами).
Суди попередніх інстанцій визнали факт затримки вагонів та їх збереження як вантажу таким, що доведений матеріалами справи, зокрема, актами затримки вагонів, накопичувальними картками.
Однак, за матеріалами справи та з судових рішень неможливо визначити, яку саме суму залізниця списала за користування вагонами, а яку суму збору за зберігання порожніх вагонів як вантажу, тому судові рішення підлягають скасуванню вцілому та направленню на новий розгляд.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ВАТ "Павлоградвугілля", скасування рішення і постанови по справі та направлення справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110 , 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р. у справі № 22/4-09 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009р. скасувати.
Справу № 22/4-09 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Є.Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська