Справа № 360/12/17-ц Головуючий у І інстанції Стасенко Г. В.
Провадження № 22-ц/780/1489/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.
Категорія 9 28.02.2017
Іменем України
28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Нагорної Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області про встановлення юридичного факту наявності у приватній власності фізичної особи земельної ділянки,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту наявності у приватній власності фізичної особи земельної ділянки. Заяву мотивувала тим, що є дочкою ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, та його єдиним спадкоємцем. ОСОБА_3 08 листопада 2000 року отримав державний акт на право власності на землю НОМЕР_1 на земельну ділянку пл. 0,049 га. на території СТ «Університет», АДРЕСА_1, для садівництва, цією землею батько позивача користувався до дня смерті і земельна ділянка входить до складу спадщини. 19 лютого 2016 року вона подала до Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області запит приватного нотаріуса щодо вищезазначеної земельної ділянки та отримала відповідь, згідно якої відомості про земельну ділянку Держгеокадастр не має, а тому не може надати витяг для оформлення нею спадщини. Крім того, у 2000 році, коли ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку, кадастрові номери земельним ділянкам не присвоювалися, і до смерті отримати кадастровий номер на свою земельну ділянку ОСОБА_3 не встиг. Просила встановити факт наявності в приватній власності ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 241 земельної ділянки пл. 0,049 га., яка розташована на території СТ «Університет», АДРЕСА_1, для садівництва.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Заявник ОСОБА_2, не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що з заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона стосується лише управління Держгеокадастру у Бородянському районі, яке відмовило у наданні витягу з ДЗК, хоча у спадкодавця був в наявності державний акт про право власності на земельну ділянку. Вказувала, що у спадкуванні після померлого ОСОБА_3 немає спору, а право ОСОБА_3 на земельну ділянку визнано державою чинним актом на право приватної власності на землю.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження на підставі ст. 256 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що із заяви ОСОБА_2 про встановлення факту наявності у приватній власності фізичної особи земельної ділянки вбачається спір про право, який має вирішуватися у позовному провадженні, заява не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 1 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У пункті 3 цієї постанови вказано, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За змістом наведених положень закону окреме провадження є безспірним, оскільки в ньому не розглядається матеріально-правовий спір, а можуть встановлюватися тільки факти та стани, які мають юридичне значення, а також підтверджуватися наявність чи відсутність неоспорюваних прав.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та встановив обставини, що можуть свідчити про виникнення спору щодо права власності на земельну ділянку та відповідно виключають наявність підстав для розгляду заяви по суті у порядку окремого провадження.
Колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності спору щодо прав на спадщину, безспірності заяви та наявності лише єдиної заінтересованої особи - Управління Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області. Так, за змістом поданої заяви, право ОСОБА_2 на земельну ділянку, на яку вона претендує як спадкоємець після смерті батька ОСОБА_3, заперечується саме заінтересованою особою Управлінням Держгеокадастру у Бородянському районі Київської області, яке відмовило у наданні витягу з Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги щодо підтвердження права спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку належно виданим і зареєстрованим державним актом на право приватної власності на землю не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності спору про право на земельну ділянку в порядку спадкування в разі неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину у встановленому законом порядку і відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів враховує, що відмова у відкритті провадження в порядку окремого провадження не позбавляє заявника можливості захисту своїх спадкових прав, оскільки для захисту невизнаних, оспорених, порушених прав особи запроваджено інститут позовного провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 05 січня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагєєв В.О.
Яворський М.А.